Рішення № 40316750, 22.08.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" серпня 2014 р. Справа № 906/843/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі: Довгалюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Ресурс" (с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрак Центр" (с. Болярка Житомирський район Житомирська область)

про стягнення 46581,76 грн.

ТОВ "Новий Ресурс" (с. Петропавлівська Борщагівка, Києво - Святошинський район, Київська область) заявлено позов до ТОВ "Автотрак Центр" (с .Болярка Житомирський район) про стягнення 49276,43 грн., з яких: 33300,00 грн. основний борг, 2903,03 грн. пеня, 623,18 3% річні, 3710,20 грн. інфляційні та 8740,02 грн. штраф.

В обґрунтування заявлених позивачем вимог, останній посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі - продажу №23/10/12 від 23.10.2012 р. в частині оплати товару на загальну суму 33300,00 грн.

Ухвалою від 25.06.2014 р. господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі, призначив засідання суду; зобов'язав сторони надати необхідні документи.

У зв'язку з неявкою в засідання суду представників сторін та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи ухвалами господарського суду від 22.07.2014 р. та від 14.08.2014 р. відкладався.

До початку судового засідання, призначеного на 22.08.2014 р., від позивача на адресу господарського суду надійшли такі документи (а. с. 44 - 59). :

- копії актів наданих послуг №2234 від 05.10.2013 р. на суму 450,07 грн. та №2241 від 07.10.2013 р. на суму 300,00 грн.

- уточнення до позовної заяви від 20.08.2014 р. за №9, згідно з яким позивач зменшує позовні вимоги та просять стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 46581,76 грн., з яких: 32300,00 грн. основного боргу, 2888,60 грн. пені, 789,76 грн. 3% річних, 4143,40 грн. інфляційних та 6460,00 грн. штрафу.

Разом з тим, згідно з розрахунком до поданої заяви, позивач збільшив період нарахування 3% річних та інфляційних, зменшив штраф, суму основного боргу та зменшив період нарахування пені до 18.04.2014 р.

Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки зменшення представником позивача розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд розглядає справу в межах розміру зменшених позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, про що свідчить Реєстр господарського суду Ф103 на відправку простої кореспонденції за 15.08.2014 р. (а. с. 60).

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка представників сторін, повідомлених належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між ТОВ "Новий ресурс" (позивач/постачальник) та ТОВ “Автотрак центр” (відповідач/покупець) Договору купівлі - продажу №23/10/12 від 23.10.2012 р. (далі - Договір, а. с. 9), постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити автомобільні шини, комплектуючі та запасні частини до автотранспорту, шиномонтажні послуги (надалі - товар) у кількості і асортименті згідно з накладними, які є невід'ємною частиною даного Договору (п.1.1).

Так, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд прийшов до висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що товар поставляється постачальником згідно із замовленням покупця, узгодженого сторонами на підставі письмової заявки, факсимільного повідомлення або в усній формі.

Поставка товару проводиться окремими партіями протягом строку дії Договору на умовах франко - склад постачальника (п. 3.5 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору, підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару являється прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу Специфікації.

Відповідно до п.3.3 Договору днем поставки товару вважається день фактичної передачі товару у власність покупця, що засвідчується оформленою відповідним чином видатковою накладною.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору згідно з видатковими накладними №2234 від 05.10.2013 р. та №2241 від 07.10.2013 р. (а. с. 11, 13), позивач поставив на адресу відповідача продукції на загальну суму 42950,03 грн.

Відповідач прийняв товар на підставі виписаних довіреностей на отримання матеріальних цінностей №139 від 05.10.2013 р. та №140 від 07.10.2013 р. (а. с. 10, 12).

Також з матеріалів справи вбачається, що згідно з замовленнями покупця №2358 від 05.10.2013 р. та №2364 від 07.10.2013 р., в межах укладеного між сторонами Договору №23/10/12 від 23.10.2012 р., позивачем було надано відповідачу послуги по виконанню робіт по шиномонтажу автошин та демонтажу - монтажу на загальну суму 750,07 грн., оформлених згідно з Актами надання послуг №2234 від 05.10.2013 р. та №2241 від 07.10.2013 р. (а. с. 48, 49).

Таким чином, у відповідача виник обов'язок розрахуватися за отриманий товар та надані супутні послуги згідно з Договором купівлі - продажу №23/10/12 від 23.10.2012 р. на загальну суму 43700,10 грн. (42950,03 + 750,07 ).

Як передбачено ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 2.2 Договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний прийняти товар у власність і розрахуватися за нього не пізніше 14 календарних днів з дня поставки товару.

Згідно з п. 3.3 Договору днем поставки товару вважається день фактичної передачі товару у власність покупця, що засвідчується оформленою відповідним чином видатковою накладною.

Днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.2 Договору).

Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий ним товар та надані послуги по шиномонтажу виконав частково, сплативши позивачу в рахунок погашення заборгованості по видатковій накладній №2234 від 05.10.2013 р. лише 7900,10 грн. (а. с. 14 - 17).

З метою досудового врегулювання спору, позивач 27.01.2014 р. направив на адресу відповідача претензію за вих. №2 з вимогою щодо погашення боргу (а. с. 25).

У відповідь на претензію відповідач частково розрахувався за отриманий товар на суму 3500,00 грн., доказом чого є платіжні доручення (а. с. 18 - 23).

Таким чином, заборгованість відповідача за отримані згідно з Договором купівлі -продажу №23/10/12 від 23.10.2012 р. продукцію та супутні послуги склала 32300,00 грн. (42950,03 грн. (сума поставки згідно накладних) + 750,07 грн. (сума супутніх послуг згідно актів) — 11400,10 грн. (сума проплат)).

З огляду на викладене, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, станом на день судового розгляду справи утворилась заборгованість перед позивачем на суму 32300,00 грн., що підтверджується видатковими накладними (а. с. 11 - 13); актами надання послуг (а. с. 48, 49); платіжними дорученнями (а. с. 14 - 23), оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 361 за 01.10.2013 р. - 20.08.2014 р. (а. с. 58), актом звірки взаєморозрахунків (а. с. 34).

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення позивачем 32300,00 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справі документами.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача 2888,60 грн. пені, розрахованої з 19.10.2013 р. по 18.04.2014 р. та 20% штрафу у розмірі 6460,00 грн. (згідно з уточненою позовною заявою), суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 611 ЦК України, зокрема п. 3, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 343 ГК України передбачено, що розмір пені за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні положення містяться і в ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, пунктом 4.2 Договору сторони передбачили, що за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов'язаний за вимогою постачальника виплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в період прострочення оплати вартості від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку, суд встановив, що нарахування проведено обґрунтовано, відповідно до вимог чинного законодавства та положень Договору.

Що стосується 6460,00 грн. 20% штрафу, про стягнення яких просить позивач, слід зазначити, що за умовами п.4.3 Договору, за прострочення здійснення розрахунку за товар на термін понад 30 календарних днів з дати отримання товару покупець сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Перевіривши правильність нарахування позивачем вказаної суми штрафу суд прийшов до висновку, що його сума вірна і підлягає задоволенню в розмірі 6460,00 грн.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення з відповідача 789,76 грн. 3% річних та 4143,40 грн. інфляційних (згідно з уточненим розрахунком), господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок річних, виходячи з визначеного позивачем початку періоду їх нарахування на суму задоволеного судом до стягнення боргу в розрізі по кожній поставці товару окремо, суд вважає що вимога про стягнення з відповідача 789,76 грн. 3% річних є правомірною у заявленій позивачем до стягнення сумі.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд встановив, що їх також обраховано позивачем вірно, тому до стягнення з відповідача підлягає 4143,40 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості в повному обсязі суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог №9 від 20.08.2014 р.) обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на суму 46581,76 грн., з яких: 32300,00 грн. основного боргу; 6460,00 грн. 20% штрафу; 2888,60 грн. пені, 789,76 грн. 3% річних та 4143,40 грн. інфляційних.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрак Центр" (12414, Житомирська область, Житомирський район, с. Болярка, вул. Жовтнева, 20, код ЄДРПОУ 37055830)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий ресурс" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4-б, код ЄДРПОУ 37228114):

- 32300,00 грн. - боргу;

- 2888,60 грн. - пені;

- 789,76 грн. - 3% річних;

- 4143,40 грн. - інфляційних;

- 6460,00 грн. - 20% штрафу;

- 1827,00 грн. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.08.14

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам