Ухвала суду № 40315366, 20.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-4729/12/1470

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області ДПС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Експрес» до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10.09.2012р. ПП «Експрес» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000241600 від 10.08.2012р. яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 7376 грн. (у т.ч. основний платіж - 4917 грн., штрафні санкції - 2459 грн.).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року адміністративний позов ПП «Експрес» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС від 10.08.2012р. №0000241600.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС 01.11.2012р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ПП «Експрес» відмовити у повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ПП «Експрес» зареєстровано Баштанською райдержадміністрацією 07.04.1994 року, є платником ПДВ та перебуває на обліку, як платник податків у Баштанській МДПІ Миколаївської області ДПС.

Основним видом діяльності ПП «Експерс» є виробництво готових для використання бетонних сумішей, будівництво автострад, доріг, вулиць, залізниць, неспеціалізована оптова торгівля та ін.

25.07.2012р. Баштанська МДПІ провела камеральну перевірку даних, задекларованих ПП «Експрес» у своїй податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2011 року.

В ході цієї перевірки співробітниками податкової інспекції встановлено, що в декларації з ПДВ за грудень 2011 року ПП «Експрес» припустився методологічної помилки, та зазначив цифру « 4917» у рядку 25, замість рядку 20.2.

Внаслідок цього, підсумкове значення рядку 25 щодо суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплати до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду стало дорівнювати «-15314». Хоча без врахування « 4917», яку помилково зазначило ПП «Експрес» не у тому рядку, ця сума повинна дорівнювати «-10397».

За результатами вказаної камеральної перевірки складено акт №132/16-230420099 від 25.07.2012р., на підставі якого, уповноваженою особою Баштанської МДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000241600 від 10.08.2012р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 7376 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до окружного суду.

Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд 1-ї інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, а також з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях безпосередньо регулюються Податковим кодексом України та Законом України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Як слідує з приписів ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до ст.58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 цього Кодексу, або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, враховуючи, що як з помилкою ("-15314") та і без помилки ("-10397") підсумкова цифра рядка 25 суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплати в бюджет має від'ємне значення, відповідач у будь-якому випадку не міг встановивши порушення платником податків, визначити йому 4917 грн. грошового зобов'язання до сплати, оскільки воно перекривається наявним від'ємним значенням.

Отже, на думку суду 2-ї інстанції, у цьому випадку відповідач повинен був прийняти податкове повідомлення-рішення саме про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4917 грн., а не визначати його грошовим зобов'язанням до сплати.

При цьому, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що оскільки відповідачем проводилася камеральна перевірка даних, задекларованих саме у декларації за грудень 2011 року, то він повинен був керуватися лише розрахунками податку на додану вартість саме на той період, а не тим як ця помилка вплинула на розрахунки зі сплати податку у наступних періодах.

Якщо податковий орган вважає, що ця помилка в 4917 грн. вплинула не лише на розмір від'ємного значення за грудень 2011 р., а і зменшила на цю суму розмір податку на додану вартість, який повинен був сплачений у наступних податкових періодах, він повинен був спочатку зменшити суму від'ємного значення саме у грудні 2011, а після цього провести перевірку всіх наступних періодів і визначити грошове зобов'язання на той час коли виникла недоїмка з податку на додану вартість.

Таким чином, зі спірного акту камеральної перевірки декларації за грудень 2011р. можливо лише встановити завищення позивачем від'ємного значення і неможливо дійти висновків, що ця методологічна помилка ПП «Експрес» призвела до недоїмки з податку на додану вартість.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що нараховане відповідачем грошове зобов'язання по основному боргу у сумі 4917 грн. необхідно скасувати.

Що ж стосується штрафної санкції у сумі 2459 грн., то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції. виходить з того, що по-перше, оскільки суд дійшов висновку про протиправність нарахування основного зобов'язання, то відповідно, відсутня і база для відсоткового нарахування штрафу, а по-друге, ст.123 ПК України передбачає штрафні санкції у відсотковому вираженні лише від суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування, і, в свою чергу, не передбачає від суми завищеного від'ємного значення.

Отже, враховуючи викладене, судова колегія приходить до аналогічного висновку про те, що позовні вимоги підприємства в частині визнання протиправним та скасування спірного податкового-повідомлення рішення Баштанської МДПІ №0000241600 від 10.08.2012р. є обґрунтованими та дійсно підлягають задоволенню.

Стосовно ж іншої частини позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача по збільшенню грошового зобов'язання в Акті перевірки №132/16-23042099 від 25.07.2012р., то суд 2-ї інстанції вважає, що цей акт перевірки сам по собі не породжує, не змінює та не припиняє права та обов'язків сторін. Він є лише документом, який може бути використаний як доказ або правова підстава при прийнятті інших управлінських рішень: винесення податкового повідомлення-рішення, притягнення до адміністративної відповідальності, звернення до суду, порушення або відмова в порушенні кримінальної справи.

Акт перевірки - це компетентна обґрунтована думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги платника податків в цій частині задоволенню не підлягають.

До того ж, згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку, не було зроблено відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу - без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Миколаївської області ДПС - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко