Рішення № 40313885, 20.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11071/14 20.08.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ТРЕЙДІНГ»доДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»простягнення 11 105 620,96 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Ясиненко Д.В. - дов. №7 від 26.12.2013 р.; Крюковська Т.О. - дов. б/н від 26.06.2014 р.;від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» (надалі - ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (надалі - ДП «Укрзалізничпостач») про стягнення 10 892 756,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору №ЦХП-14-01013-01 від 14.02.2013 р. поставив відповідачу товар (вугілля кам'яне), а останній свого грошового зобов'язання належним чином не виконав у зв'язку з чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 10 424 785,06 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на проведення дослідження якості вугілля у розмірі 2 829,53 грн., пені у розмірі 262 990,79 грн., 3% річних у розмірі 121 380,37 грн. та індексу інфляції у розмірі 80 771,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.07.2014 р.

22.07.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого просить задовольнити позовні вимоги частково, а саме у розмірі 10 424 009,14 грн., зменшити розмір пені на 50%, інфляційні та 3% річних задовольнити частково пропорційно задоволеній сумі позову, а в частині стягнення виявлених нестач продукції в сумі 3 605,45 грн. відмовити.

Представником позивача в судовому засіданні 23.07.2014 р. було подано клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

Представником відповідача в судовому засіданні 23.07.2014 р. було подано клопотання про продовження строку вирішення спору на 15-ть днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2014 р. задоволено клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору та у зв'язку із необхідністю подання додаткових доказів, розгляд справи відкладено до 15.08.2014 р.

15.08.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог згідно змісту якої позивач просить стягнути з відповідача 11 120 673,96 грн., з яких 10 424 785,06 грн. - заборгованість по оплаті вартості поставленого вугілля, 2 829,53 грн. - вартість послуг по дослідженню якості вугілля, 80 771,00 грн. - індекс інфляції, 193 354,22 грн. - 3% річних та 418 934,15 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено до 20.08.2014 р.

19.08.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано письмові пояснення щодо збільшення розміру позовних вимог згідно змісту яких позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 11 105 620,96 грн., з яких 10 424 785,06 грн. - заборгованість по оплаті вартості поставленого вугілля, 2 829,53 грн. - вартість послуг по дослідженню якості вугілля, 80 771,00 грн. - індекс інфляції, 193 354,22 грн. - 3% річних та 406 710,68 грн. - пеня.

Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки збільшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 11 105 620,96 грн., з яких 10 424 785,06 грн. - заборгованість по оплаті вартості поставленого вугілля, 2 829,53 грн. - вартість послуг по дослідженню якості вугілля (збитки), 80 771,00 грн. - індекс інфляції, 193 354,22 грн. - 3% річних та 406 710,68 грн. - пеня.

В судове засідання 20.08.2014 р. представники позивача з'явились, вимоги ухвал суду виконали, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 20.08.2014 р. не з'явився, вимоги ухвал суду виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 20.08.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2013 р. між ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» (постачальник) та ДП «Укрзалізничпостач» (замовник) було укладено Договір поставки №ЦХП-14-01013-01 (надалі - «Договір»).

Згідно п 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити вугілля кам'яне (назване в подальшому «Товар»), найменування, марки та кількість якого вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що ціна на товар, який постачається за цим договором постачальником, встановлюється в національній валюті України - гривні на умовах FCA згідно вимог «ІНКОТЕРМС» в ред. 2010 року, станція відправлення в межах України, з подальшим прямуванням на адресу та за реквізитами вантажоодержувача - кінцевого одержувача - структурного підрозділу залізниці, які зазначаються в рознарядках замовника, і включає: вартість товару, всі податки і збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ, транспортні витрати постачальника до станції відправлення.

Ціна на товар вказується у специфікаціях до цього договору, які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору загальна сума даного договору на момент його підписання складає - 29 875 663,25 грн., крім того ПДВ 20% - 5 975 132,65 грн., на загальну суму 35 850 795,90 грн.

Умовами п. 3.2 Договору визначено, що постачальник здійснює поставку товару вказаного в специфікаціях партіями в період, який вказаний у специфікації до цього договору, тільки при наявності рознарядки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому товару. Відвантаження здійснюється протягом 20 календарних днів з дня отримання рознарядки постачальником. Сторони погоджують, що замовник направляє рознарядки кур'єром за рахунок постачальника. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці несе замовник.

Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

Згідно п. 3.3 Договору постачальник здійснює поставку товару з оформленням накадних (залізничних) (вагонних відправок) на кожний вагон окремо, згідно "Правил приймання вантажу до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №861/5082 від 24.11.2000 р. та "Правил перевезення вантажів, які змерзаються", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за870/5091 від 24.11.2000 р.

Відповідно до п. 3.5 Договору постачальник протягом 2 робочих днів із моменту відвантаження партії товару надає замовнику наступну інформацію факсом (044) 465-09-24 та/або на електронну пошту UZP-igor@.ukr.net:

- станцію призначення;

- номера вагонів і накладних (залізничних);

- кількість товару в кожному вагоні;

- посвідчення про якість, виданий виробником, та документ з якості, виданий незалежною компетентною організацією, яка має право на проведення відповідних випробувань, а саме: Іноземним підприємством "СЖС Україна" (ЄДРПОУ 14367709). Також, передбачається оформлення результатів випробувань проведених незалежною компетентною організацією, а саме: Іноземним підприємством "СЖС Україна" (ЄДРПОУ 14367709), яка має право на проведення відповідних випробувань, шляхом нанесення відмітки на посвідченні про якість, виданий виробником.

Поставка товару підтверджується актом прийому-передачі. Акт прийому-передачі підписується сторонами після приймання товару по кількості та якості вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем - структурним підрозділом залізниці. Постачальник надає замовнику до моменту підписання акту прийому-передачі наступні документи:

- рахунок-фактуру на поставлений товар;

- податкову накладну;

- копію накладної (залізничної);

- копію посвідчення про якість, виданий атестованою лабораторією вугледобувного підприємства, та документу з якості, виданий незалежною компетентною організацією, яка має право на проведення відповідних випробувань, а саме: Іноземним підприємством "СЖС Україна" (ЄДРПОУ 14367709). Також, передбачається оформлення результатів випробувань проведених незалежною компетентною організацією, яка має право на проведення відповідних випробувань, а саме: Іноземним підприємством "СЖС Україна" (ЄДРПОУ 14367709) шляхом нанесення відмітки на посвідченні про якість, виданий виробником.

Вищезазначені документи постачальник передає замовнику з реєстром, який підписується повноважним представником постачальника із зазначенням дати складання.

Крім того, постачальник забезпечує надання посвідчення про якість, виданий атестованою лабораторією вугледобувного підприємства, та документ з якості, виданий незалежною компетентною організацією, яка має право на проведення відповідних випробувань, а саме: Іноземним підприємством "СЖС Україна" (ЄДРПОУ 14367709). Також, передбачається оформлення результатів випробувань проведених незалежною компетентною організацією, яка має право на проведення відповідних випробувань, а саме: Іноземним підприємством "СЖС Україна" (ЄДРПОУ 14367709) шляхом нанесення відмітки на посвідченні про якість, виданий виробником, вантажоодержувачу - кінцевому одержувачу - структурному підрозділу залізниці разом з відвантаженням партії продукції (п. 3.6 Договору).

Пунктом 3.7 Договору визначено, що датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення в межах України на накладній (залізничній), з подальшим прямуванням на адресу та за реквізитами вантажоодержувача - кінцевого одержувача - структурного підрозділу залізниці, які зазначаються в рознарядках замовника.

Кількість товару, який планується до поставки за цим договором, вказується в специфікаціях до цього договору. Кількість партії товару, який підлягає поставці, вказується в рознарядці замовника (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

Згідно п. 6.1 Договору постачальник протягом 5-ти робочих днів із дати поставки товару, але не пізніше 3-го числа наступного за звітним місяцем, надає замовнику рахунок-фактуру на цей товар, податкову накладну, копії накладних (залізничних), документи, визначені в п. 3.5 даного договору на кожну партію.

Відповідно до п. 6.2 Договору замовник, при виконанні постачальником пункту 6.1 цього договору та після підписання акту прийому-передачі згідно п. п. 3.5 даного договору, здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника протягом 75 банківських днів із дати поставки товару, але не раніше надання постачальником всіх документів згідно п. 6.1 цього договору. Термін оплати може змінюватися за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди.

Датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за реквізитами постачальника (п. 6.3 Договору).

У відповідності зі п. 12.2 Договору термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2013 р., а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою направленими на адресу постачальника - до повного виконання.

Згідно специфікації №1 сторони погодили найменування, марку, кількість та вартість товару, який буде поставлятись, а саме: вугілля кам'яне АМ (13-25) у кількості 12 821,20 тонн, вугілля кам'яне АС (6-13) у кількості 5 977,50 тонн, вугілля кам'яне АКО (25-100) у кількості 7 184,80 тонн, вартість якого становить 35 850 795,90 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» на виконання умов Договору за період з вересня по жовтень 2013 р. поставило ДП «Укрзалізничпостач» товар (вугілля кам'яне) на загальну суму 10 424 785,06 грн., що підтверджується актами приймання-здавання за визначений період та залізничними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Актами приймання-здавання визначені найменування, марку, кількість та вартість переданого товару.

Позивач у своїй позовній заяві вказує, що відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого вугілля належним чином не виконано внаслідок чого за ним існує заборгованість у розмірі 10 424 785,06 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача.

Договір №ЦХП-14-01013-01 від 14.11.2013 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (актами приймання-здавання та залізничними накладними) підтверджується поставка позивачем товару за Договором, прийняття його відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 10 424 785,06 грн.

Акти приймання-здавання містять підписи повноважних представників та відтиск штемпелю відповідача.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 6.2 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого позивачем за Договором товару на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 10 424 785,06 грн. за поставлений на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ДП «Укрзалізничпостач» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 10 424 785,06 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі 2 829,53 грн.

Згідно із п. 5.9 Договору, витрати на проведення додаткового дослідження незалежною компетентною організацією, яка має право на проведення відповідних випробувань, покладаються на вантажоодержувача-кінцевого одержувача-структурного підрозділу залізниці з наступним відшкодуванням цих витрат, пов'язаних з проведення додаткового дослідження, винною стороною.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було ініційовано проведення аналізу якості вугілля.

За результатами дослідження проведеного Іноземним підприємством "СЖС Україна" було складено сертифікат №13111104D4 від 24.09.2013 р. в якому зазначено, що відсоток золи дорівнює 5,54%, в той час як позивачем було поставлено вугілля з показником золи 5,5% - згідно посвідчення про якість вугілля №48 (Додаток 8).

Позивач вказує, що вказані витрати мають бути відшкодовані відповідачем.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 Господарського кодексу України).

Судом враховано те, що згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем надано докази оплати вартості послуг по дослідженню якості вугілля (платіжне доручення №5370 від 24.10.2013 р.), а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат понесених на оплату дослідження якості вугілля у розмірі 2 829,53 грн. підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на виникнення недостачі спростовуються тим, що прийомка продукції здійснена з порушенням норм Інструкції П-6, оскільки акт про недостачу продукції складається в той же день, коли недостача була виявлена.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт зупинення приймання продукції.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 406 710,68 грн., 3% річних у розмірі 193 354,22 грн. та індексу інфляції у розмірі 80 771,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.8 Договору встановлено, що за прострочку опалти за поставлений товар замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимога позивача про стягнення пені нарахованої в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнаються судом обґрунтованою та задовольняється у розмірі 406 710,68 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Відповідачем під час розгляду справи було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50%.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Проте, оцінивши співвідношення розміру заявленої пені, розмір заборгованості, враховуючи майновий стан сторін, положення вищенаведених норм та доводи, якими відповідач обґрунтовує необхідність зменшення пені, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 193 354,22 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі індексу інфляції у розмірі 80 771,00 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 11/15; ідентифікаційний код 19014832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» (83001, м. Донецьк, бул. Шевченка, 11; ідентифікаційний код 36511938) основний борг у розмірі 10 424 785 (десять мільйонів чотириста двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн. 06 коп., збитки у розмірі 2 829 (дві тисячі вісімсот двадцять дев'ять) грн. 53 грн., пеню у розмірі 406 710 (чотириста шість тисяч сімсот десять) грн. 68 коп., 3% річних у розмірі 193 354 (сто дев'яносто три тисячі триста п'ятдесят чотири) грн. 22 коп., індекс інфляції у розмірі 80 771 (вісімдесят тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 27.08.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко