Ухвала суду № 40313513, 01.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1019/574/12 Головуючий у І інстанції Залеська А.О.Провадження № 11/780/294/14 Доповідач у 2 інстанції ГриненкоКатегорія 34 01.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

28 серпня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Гриненка О.І.

суддів - Говорухи В.І., Димарецького В.М.

за участю:

прокурора - Ляшенка Р.О.

потерпілого - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

засудженого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2014 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Урожайне, Великоновоселківського району, Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого робітником в ТОВ «Дострой», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Крім того, даним вироком суду стягнуто із ОСОБА_4 судові витрати за проведення експертиз, а також вирішено питання щодо речових доказів, -

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 визнано винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5, за наступних обставин.

29 червня 2010 року приблизно о 16 годині 20 хвилин, ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем «МАЗ-5516» державний номер НОМЕР_5, виїжджаючи з другорядної дороги та перетинаючи головну дорогу на 87 кілометрі + 900 метрів автодороги Київ-Харків на території Переяслав-Хмельницького району Київської області, проявив злочинну недбалість, не виконавши вимоги дорожнього знака 2.1 «Дати дорогу» та п.п. 1.5, 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, чим створив аварійну ситуацію небезпечну для життя та здоров'я іншого учасника дорожнього руху, а саме не надав дорогу мотоциклу «Yamaha XVS 650» державний номер НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_5, який рухався по головній дорозі Київ-Харків в напрямку міста Харків, що призвело до зіткнення передньої частини мотоцикла «Yamaha» з правою боковою частиною автомобіля «МАЗ-5516». Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла «Yamaha XVS 650» ОСОБА_5 загинув.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_4 подав апеляцію, в якій просить вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2014 року скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. Підставами для скасування вироку суду першої інстанції апелянт зазначає однобічність та неповноту досудового і судового слідства, а також невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. На переконання апелянта, однобічність досудового слідства полягає в тому, що не здобуто жодного доказу на підтвердження його вини у вчиненні інкримінованого злочину, не перевірено дотримання Правил дорожнього руху водієм мотоцикла та технічної можливості в обох водіїв уникнути зіткнення. Однобічність судового слідства, як вважає засуджений, виразилася в тому, що судом першої інстанції в основу обвинувального вироку покладено лише висновок судової автотехнічної експертизи, проведеної Харківським НДІСЕ, інші докази його вини відсутні. Невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, на думку апелянта, полягає в тому, що судом першої інстанції при призначенні повторної судової автотехнічної експертизи неправильно визначено момент виникнення небезпеки для руху водія мотоциклу, а саме момент перетину автомобілем МАЗ осьової смуги проїжджої частини, що безпосередньо вплинуло на об'єктивність висновку експерта, в той час, як встановлення такого моменту виникнення небезпеки потребує спеціальних знань. Крім того, засуджений стверджує, що суд першої інстанції безпідставно відкинув в якості доказу його невинуватості рецензію НДЕКЦ при ГУМВС України в місті Києві на висновок судової автотехнічної експертизи №9390 від 22.11.13, проведеної Харківським НДІСЕ, мотивуючи невідповідністю форми цієї рецензії та не надавши оцінки її змісту. Апелянт вказує, що під час нового судового розгляду необхідно призначити повторну судову автотехнічну експертизу, на вирішення якої поставити питання щодо встановлення правильного з технічної точки зору моменту виникнення небезпеки для руху водія мотоциклу, визначення швидкості руху мотоцикла під керуванням водія ОСОБА_5 перед початком гальмування та технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «МАЗ», встановити алгоритм дій обох водіїв з метою уникнення дорожньо-транспортної пригоди та відповідність їх дій вимогам Правил дорожнього руху України, визначити дії якого з водіїв знаходяться в прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

До початку апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_4 змінив подану ним апеляцію та просив вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2014 року змінити в частині призначення покарання, призначивши йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, а також не застосовувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. На обґрунтування своїх вимог засуджений ОСОБА_4 зазначив, що свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав та щиро кається, звертає увагу на наявність вини у обох водіїв у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася. Апелянт просить колегію суддів врахувати, що заподіяна потерпілому шкода відшкодована в повному обсязі, до кримінальної відповідальності він притягується вперше, інкримінований йому злочин вчинений з необережності, з початку досудового слідства протягом чотирьох років він належним чином виконував свої процесуальні обов'язки та не порушував підписки про невиїзд. Також, засуджений ОСОБА_4 вказує, що за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, а спеціальність водія є єдиним засобом матеріального забезпечення його родини.

Під час апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_4 уточнив вимоги апеляції та просив застосувати до нього статтю 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановленням іспитового строку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не заперечував проти застосування до ОСОБА_4 статті 75 КК України та заперечив проти незастосування до нього додаткового покарання, пояснення потерпілого, який повністю підтримав змінену апеляцію засудженого, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали змінену апеляцію та просили її задовольнити, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи, та обговоривши доводи, викладені в апеляції колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_4 підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із статтею 323 КПК України (в редакції 1960 року), вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені наявними у справі доказами в їх сукупності, які перевірялися судом в ході судового слідства, а саме показаннями потерпілого, свідків, висновками експертів, фактичними даними, що містяться в протоколах слідчих дій, речовими доказами у справі та іншими документами.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції вказував, що 29 червня 2010 року після 16 години він приїздив на місце дорожньо-транспортної пригоди, в якій загинув його брат, та бачив автомобіль «МАЗ-5516», який стояв майже повністю за межами проїзної частини, перетинаючи дорогу, а мотоцикл «Yamaha» знаходився на правому боці на дорозі, ближче до осьової лінії, при цьому на дорозі він бачив сліди гальмування мотоцикла.

Відповідно до показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, 29 червня 2010 року вони працювали неподалік місця, де сталася дорожньо-транспортна пригода та чули, як проїхав мотоцикл, за кілька секунд після цього вони чули звук гальмування та тертя металу об асфальт, після чого побачили, що на проїзній частині дороги лежав мотоцикл та хлопець, автомобіль «МАЗ» зупинився на роздільній частині дороги за межами відкритої для проїзду частини.

Згідно показань свідка ОСОБА_8, 29 червня 2010 року, близько 16 години 00 хвилин на автодорозі Київ-Харків, біля села Козлів побачила вантажний автомобіль «Камаз», який стояв за межами проїзної частини дороги, в районі газону, на дорозі лежав мотоцикл і хлопець, якому вона надала першу медичну допомогу.

Згідно відомостей, що містяться в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної події від 29 червня 2010 року та ілюстративній таблиці до нього, в присутності понятих та спеціаліста проведено огляд місця дорожньо-транспортної події, яка сталася того ж дня на 87 кілометрі + 900 метрів автодороги Київ-Харків, на нерегульованому перехресті, внаслідок зіткнення автомобіля МАЗ-5516 державний номер НОМЕР_5 та мотоцикла «Yamaha XVS 650» державний номер НОМЕР_6, зафіксовано розташування транспортних засобів на місці події та локалізацію їх пошкоджень, а також наявність слідів події на дорожному покритті (а.с. 13-26, т.1).

Зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29 червня 2010 року, близько 16 години 10 хвилин, вбачається наявність на дорожньому покритті слідів гальмування, подряпин та юзу, залишених мотоциклом «Yamaha XVS 650», при цьому слідів гальмування автомобілем МАЗ - 5516 на місці ДТП не виявлено (а.с. 27, т.1).

Зі схеми організації руху при проведенні капітального ремонту автомобільної дороги Київ-Харків-Довжанський км 72+000 - км 90+000, вбачається наявність знаку 2.1 ПДР України перед виїздом з другорядної на головну дорогу в районі, де відбулось зіткнення, обабіч головної дороги наявні попереджувальні знаки про дорожні роботи та обмеження швидкості руху, при цьому попереджувальні знаки про прилягання другорядної дороги або перехрещення з другорядною дорогою на шляху руху водія мотоцикла відсутні (а.с. 139. т.1).

З відомостей, які зафіксовані в протоколі огляду транспортного засобу від 29 червня 2010 року вбачається, що в ході проведеного в присутності понятих огляду автомобіля МАЗ - 5516 державний номер НОМЕР_4 виявлено подряпини на покришці та диску правого середнього мосту розміром 20х25 см та 6 см відповідно, при цьому стан гальмівної системи та рульового управління, а також інших агрегатів та механізмів є справним (а.с. 31, т.1).

З відомостей, які зафіксовані в протоколі огляду транспортного засобу від 29 червня 2010 року вбачається, що в ході проведеного в присутності понятих огляду мотоцикла «Yamaha» державний номер НОМЕР_7 виявлено численні пошкодження та деформацію його складових частин (а.с. 32, т.1).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №409 від 12 серпня 2010 року, смерть ОСОБА_5 знаходиться в прямому причинному зв'язку з отриманими ним під час ДТП тілесними ушкодженнями, по давності пошкодження можуть відповідати строку вказаному в постанові і відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень як небезпечних для життя (а.с. 57, т.1).

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи №526А від 23 липня 2010 року, система робочого гальма автомобіля МАЗ-5516 державний номер НОМЕР_5, на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено (а.с. 63-70, т.1).

Згідно висновку транспортно-трасологічної експертизи №538 А від 26 липня 2010 року, зіткнення відбулося на смузі руху в напрямку міста Харків, мало зустрічний кутовий характер, а зона взаємного контакту була локалізована на правій боковій поверхні автомобіля в районі середнього моста (а.с. 76-87, т.1).

З фактичних даних, зафіксованих в протоколі відтворення обстановки та обставин події від 17 червня 2011 року, проведеного з участю понятих, потерпілого, ОСОБА_4, його захисника та експерта-автотехніка ОСОБА_9, під час трьох експериментальних заїздів був встановлений час руху автомобіля МАЗ-5516 з моменту початку руху до моменту зіткнення з мотоциклом «Yamaha» та до повного вивільнення проїзної частини (а.с. 152-153, т.1).

Висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №6060/13-52 від 23 липня 2013 року, встановлено, що місце зіткнення мотоцикла «Yamaha» та автомобіля МАЗ знаходилось в межах перехрестя автомобільної дороги Київ-Харків з другорядними дорогами, на стороні проїзної частини дороги в напрямку міста Харків, після закінчення зафіксованих слідів траєкторії руху мотоцикла «Yamaha». Сліди на поверхні проїзної частини утворені заблокованими колесами мотоцикла та виступаючими частинами його лівої бокової поверхні (а.с. 30-42, т.2).

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 9390 від 22 листопада 2013 року, проведеної Харківським НДІСЕ водій автомобіля МАЗ-5516 ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти зіткненню з мотоциклом «Yamaha XVS 650» шляхом виконання ним вимог п.п. 10.1, 16.11 та розділу 33 п/п 2.1 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дії водія МАЗ-5516 ОСОБА_4 не відповідають вищевказаним вимогам Правил дорожнього руху України і знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 78-83, т.2).

Таким чином, судом першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, а тому колегія суддів вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, встановлених судом першої інстанції та викладених у вироку, доведена повністю.

Місцевим судом належно обґрунтовано мотиви, з яких відкинуто висновок судової автотехнічної експертизи №11347/10-18 від 10 серпня 2011 року, проведеної Київським НДІСЕ, з якими погоджується і колегія суддів, оскільки зазначений висновок викликає сумніви в його правильності. Також місцевим судом обгруновано визнано недопустимим доказом у справі рецензію на висновок експерта Харківського НДІСЕ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що моментом виникнення небезпеки для руху водія мотоциклу «Yamaha» ОСОБА_5, є момент виїзду автомобілем МАЗ-5516 на смугу руху мотоцикла (перетину автомобілем осьової смуги проїзної частини), оскільки до цього моменту водій мотоцикла мав право розраховувати на те, що водій автомобіля МАЗ-5516 дотримається вимог Правил дорожнього руху України. Момент виникнення небезпеки для руху місцевим судом визначений відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.98, відповідно до якої в разі коли експерт вважає, що небезпека для руху виникла не в той момент, який зазначено в документі про призначення експертизи, у висновку він зобов'язаний вказати мотиви незгоди з позицією органу, який призначив експертизу, і дати відповідні варіанти розв'язання поставленого питання. Однак, іншої позиції експерта щодо моменту виникнення небезпеки для руху висновок судової авто технічної експертизи № 9390 від 22 листопада 2013 року, проведеної Харківським НДІСЕ не містить.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції досліджено всі обставини, з'ясування яких має значення для правильного вирішення справи, висновки суду підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а поза увагою суду не залишилися докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та щиро розкаявся.

Потерпілий ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду вказав, що заподіяна матеріальна та моральна шкода йому та родині загиблого відшкодована повністю та жодних претензій до засудженого ОСОБА_4 він не має, також потерпілий просив застосувати до ОСОБА_4 статтю 75 КК України, звільнивши його від призначеного покарання та не призначати додаткового покарання.

Перевіряючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_4 покарання, колегія суддів вважає необхідним визнати обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до статті 66 КК України його щире каяття та відшкодування шкоди потерпілому.

Колегія суддів вважає, що основне покарання ОСОБА_4 призначене судом першої інстанції у відповідності з вимогами статті 65 КК України та за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставин, які пом'якшують покарання, а також встановлених під час апеляційного розгляду обставин, а саме визнанням ОСОБА_4 своєї вини, професії ОСОБА_4, який працює водієм в ТОВ «Дорстрой», позитивної характеристики з місця роботи, яка є єдиним джерелом доходів родини засудженого, а також висновку судової автотехнічної експертизи № 9390 від 22 листопада 2013 року, проведеної Харківським НДІСЕ, яким встановлена технічна можливість у обох водіїв - учасників ДТП запобігти зіткненню, колегія суддів вважає можливим не застосовувати до ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин з необережності, щиро розкаявся у скоєному, відшкодував шкоду потерпілому, позитивно характеризується за місцем роботи та місцем проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, дотримувався належної процесуальної поведінки під час досудового слідства та судового розгляду, а також з урахуванням позиції потерпілого, колегія суддів вважає, що виправлення засудженого ОСОБА_4 можливе без відбування покарання та приходить до висновку про звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України.

Таким чином, за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку про те, що вирок суду першої інстанції необхідно змінити в частині призначення покарання, задовольнивши апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_4

Керуючись ст. ст. 365, 366, 373, 377 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_4 - задовольнити.

Вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2014 року, постановлений відносно ОСОБА_4 - змінити.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Судді

_____ _______ ___

Гриненко О.І. Говоруха В.І. Димарецький В.М.