Рішення № 40309634, 28.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2014 р. Справа № 911/3214/14

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик», Київська обл., м. Вишневе

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський», Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Світанок

про стягнення 91376,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Богонос А.В. (дов. від 12.05.2014р.);

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «Газовик» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський» (далі - відповідач) про стягнення 91376,00 грн. заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки нафтопродуктів № 275-О від 19.11.2013 р., відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти: газ вуглеводний зріджений паливний (суміш пропану і бутану технічного - СПБТ) ГОСТ 20448-90. Позивачем за видатковими накладними № 73576 від 18.12.2013 р., № 73016 від 19.12.2013 р. та № 73577 від 20.12.2013 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 142436,00 грн., який був оплачений ним частково у сумі 51060,00 грн., у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 91376,00 грн.

Представник позивача у судових засіданнях 14.08.2014 р. та 28.08.2014 р. підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судові засідання 14.08.2014 р. та 28.08.2014 р. не з'явився, хоча про час і місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 44999178. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

товариством з обмеженою відповідальністю «Газовик» було поставлено, а сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Кримський» було прийнято згідно з видатковими накладними № 73576 від 18.12.2013 р., № 73016 від 19.12.2013 р. та № 73577 від 20.12.2013 р. товар на загальну суму 142436,00 грн.

Для отримання вказаного товару відповідачем видано довіреність від 01.12.2013 р. на ім'я Тютюннік Олександри Володимирівни.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується видатковими накладними, підписаним сторонами, та довіреністю. Відповідно до цього договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Посилання позивача на те, що 19.11.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Газовик» (постачальник) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Кримський» (покупець) в письмовій формі було укладено договір поставки нафтопродуктів № 275-О, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти: газ вуглеводний зріджений паливний (суміш пропану і бутану технічного - СПБТ) ГОСТ 20448-90, не приймаються судом до уваги, оскільки доданий до позовної заяви примірник оригіналу договору № 275-О від 19.11.2013 р. поставки нафтопродуктів не містить підпису уповноваженого представника відповідача та не скріплений печаткою підприємства, при цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що вказаний договір було направлено відповідачу до моменту поставки товару, як зазначає позивач.

Відповідно до п. 2.1 Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналогічне положення міститься в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 за № 996-XIV де зазначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Зі змісту доданих до позовної заяви видаткових накладних № 73576 від 18.12.2013 р., № 73016 від 19.12.2013 р. та № 73577 від 20.12.2013 р. вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, оскільки містять: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. N 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Також, на підтвердження факту здійснення між сторонами вказаної господарської операції позивачем надано суду довіреність відповідача від 01.12.2013 р. на ім'я Тютюннік Олександри Володимирівни.

Вказана довіреність містить інформацію щодо особи, уповноваженої відповідачем на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача, а підпис вказаної особи на довіреності співпадає з підписами на видаткових накладних. Крім того, зазначене в довіреності найменування та кількість товару, відповідає видатковим накладним.

Отже, факт передачі відповідачу товару на загальну суму 142436,00 грн. підтверджується видатковими накладними № 73576 від 18.12.2013 р., № 73016 від 19.12.2013 р. та № 73577 від 20.12.2013 р., доданими позивачем до позовної заяви, та довіреністю від 01.12.2013 р., тобто, документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, на підставі ст. 692 ЦК України відповідач повинен був оплатити товар за видатковими накладними № 73576 від 18.12.2013 р., № 73016 від 19.12.2013 р. та № 73577 від 20.12.2013 р. після його прийняття, тобто 19.12.2013 р., 20.12.2013 р. та 23.12.2013 р. відповідно.

Відповідач за отриманий товар 20.12.2013 р. сплатив 21060,00 грн., що підтверджується довідкою про динаміку банківського рахунку позивача станом на 15.07.2014 р., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 121376,00 грн.

04.02.2014 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу вих. № 23 від 31.01.2014 р., в якій вимагав в термін десяти банківських днів з дня отримання вимоги здійснити оплату заборгованості у сумі 121376,00 грн.

Вказана вимога була отримана відповідачем 11.02.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 00249794.

14.02.2014 р. відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості на суму 30000,00 грн., що підтверджується довідкою про динаміку банківського рахунку позивача станом на 15.07.2014 р., в зв'язку з чим станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 91376,00 грн.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 91376,00 грн. за товар, поставлений на підставі видаткових накладних № 73576 від 18.12.2013 р., № 73016 від 19.12.2013 р. та № 73577 від 20.12.2013 р. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 91376,00 грн. підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський» (08472, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Світанок, вул. Ювілейна, 36, код 32617756) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 35, кв. 26, код 30161072) 91376,00 грн. (дев'яносто одну тисячу триста сімдесят шість грн. 00 коп.) заборгованості та 1827,52 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 52 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 01.09.2014 р.