Ухвала суду № 40306846, 29.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

29 серпня 2014 року № 810/5045/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Обухівське водопровідно-каналізаційне підприємство з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 № 0001611502/1205.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява, вимогам встановленим статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення від 22.08.2014 № 697, з якого вбачається, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 182,70 грн., тобто за позовні вимоги майнового характеру. Разом з тим, у цьому платіжному дорученні відсутні докази зарахування сплаченої суми судового збору до Державного бюджету України.

Суд зауважує, що відповідно до статті 9 Закону України від 22.12.2011 № 4282-VI "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Отже, ознакою дотримання вимог щодо сплати судового збору є зарахування сплачених коштів до Державного бюджету України, а обов'язок подання належних доказів сплати судового збору за подання позовної заяви покладається на заявника.

При цьому, згідно з статтею 22 Закону України від 05.04.2011 № 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення є розрахунковим документом для ініціювання переказу коштів, а пунктом 22.4 цієї ж стаття Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Суд зазначає, що цим же Законом передбачено процедуру відкликання розрахункових документів (стаття 23), неможливість їх своєчасного виконання банком (стаття 22) з тих чи інших підстав та можливість часткового виконання розрахункового документа (відсутність або недостатність коштів на рахунку, дотримання черговості надходження та виконання розрахункових документів), тощо.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що всупереч вимог частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України надане позивачем платіжне доручення не містить доказів зарахування вказаної у ньому суми до державного бюджету, отже не є належним доказом факту сплати позивачем судового збору. Підтвердженням цього факту може бути засвідчена печаткою та підписом уповноваженої особи відмітка банківської установи про здійснене нею виконання розрахункового документа і перерахування цих коштів до державного бюджету на платіжному доручення або довідка відповідної установи державної казначейської служби щодо зарахування вказаних у платіжному дорученні коштів до державного бюджету.

За таких обставин, позовна заява не відповідає статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Вказані недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду документу про сплату судового збору з доказами зарахування його до Державного бюджету України.

Керуючись статтею 106, частиною першою статті 108, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення вказаних недоліків позовної заяви до 20 вересня 2014 року.

3. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною третьою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Панова Г.В.