Ухвала суду № 40306563, 27.08.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2327/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Рачкелюк Ю. В.

Доповідач Авраменко Т. М.

УХВАЛА

27.08.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді : Авраменко Т.М.

суддів : Суровицької Л.В., Суржика М.М.,

при секретарі : Пономаренко А.О.

за участю представника позивача, відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування .

Заслухавши доповідача, пояснення осіб які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2014 року ОСОБА_3 в порядку захисту прав споживача звернувся в суд із позовом до страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування .

Зазначав, що 13 жовтня 2013 року з вини відповідача ОСОБА_2 на автодорозі «Стрий-Кіровоград-Знам'янка» 594 км (Новоархангельський район Кіровоградської області) сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний йому автомобіль зазнав значних пошкоджень.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на випадок заподіяння шкоди третім особам застрахована СТ з ДВ «Гарантія», дорожньо-транспортну пригоду визнано страховим випадком та визначено страхове відшкодування в сумі 22687 грн. 65 коп., проте до цього часу гроші він не отримав.

Просив суд стягнути з страхового товариства на його користь страхове відшкодування з урахуванням індексу інфляції, пені та трьох відсотків річних всього в сумі 27633 грн.66 коп. та з ОСОБА_2 франшизу в сумі 1000 грн.

Ухвалою Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2014 року позовну заяву повернуто позивачу для подання до належного суду, оскільки справа не підсудна цьому суду. Суд дійшов висновку, що відносини, які виникають з майнового страхування, не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», тому справа не може розглядатися за місцем проживання позивача.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду, постановлену з порушенням норм процесуального права, та направити справу в суд першої інстанції для відкриття провадження у справі. Зазначає, що позов поданий в порядку захисту прав споживача, тому відповідно до ч.5 ст.110 ЦПК України споживач має право вибору місця пред'явлення позову.

В засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідач ОСОБА_2 просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу суду.

Відповідач страхове товариство про час та місце розгляду справи повідомлений під розписку (а.с.38), в судове засідання не прибув.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України) .

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Правила підсудності у цивільному судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом.

Страхування згідно з п.9 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є різновидом фінансових послуг.

Діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що містяться в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів». Якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються зазначеним законом в частині, не врегульованій спеціальним законом. Вказане також стосується й договорів майнового страхування, де страхувальниками є фізичні особи, а відносини спрямовані на захист особистих майнових інтересів страхувальника або іншої особи, що визначена у договорі, шляхом задоволення майнової потреби страхувальника, яка виникає або може виникнути після настання певних подій.

У висновках, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), зазначено, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини не тільки на стадії укладення, а і на стадії виконання договору.

Позивачем подано позов в порядку захисту прав споживачів про стягнення страхового відшкодування на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Такий позов згідно з ч.5 ст.110 ЦПК України також може пред'являтися в суд за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до ч.14 ст.110 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.

Позов, з яким звернувся позивач до суду, не відноситься до категорії справ, які розглядаються тільки певним судом за правилами виключної підсудності.

Як зазначено в п.2, п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», Закон України «Про захист прав споживачів» поширюється на зазначені в ньому відносини, оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів страхування. Споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

В пункті 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК). Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Окрім цього, питання, які передбачені ст. 214 ЦПК України, в тому числі і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, чи поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами Закон України «Про захист прав споживачів», остаточно суд вирішує тільки під час ухвалення рішення.

Оскільки ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі, то відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України вона підлягає скасуванню, а матеріали позову - поверненню в суд першої інстанції.

Керуючись п.4 ч.2 ст.307, п.4 ч.1 ст.311, п.2 ч.1 ст.314,ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати ухвалу Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2014 року, а матеріали позовної заяви повернути в суд першої інстанції .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя :

судді :