Ухвала суду № 40305364, 28.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/763/13

28.08.14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м.Київ

про відстрочку виконання постанови від 20.05.2014р. Київського апеляційного господарського суду по справі №910/763/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест», м.Запоріжжя

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м.Київ

про визнання недійсним договору та стягнення 1 928 933, 48 грн.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Босий В.П.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 27.08.2014р. оголошувалась перерва до 28.08.2014р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест», м.Запоріжжя звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м.Київ (з урахуванням заяви б/н від 01.03.2013р.) про:

- визнання недійсним договору фінансового лізингу №1810L0/00 від 25.06.2010р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» 1 928 933,48 грн.

Рішенням від 21.10.2013р. господарського суду міста Києва позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» задоволено в повному обсязі.

Постановою від 20.05.2014р. Київського апеляційного господарського суду, яка була залишена без змін постановою від 14.07.2014р. Вищого господарського суду України, рішення від 21.10.2013р. господарського суду міста Києва частково змінено, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» грошові кошти в сумі 1 564 570,65 грн., а також судовий збір в розмірі 32 438,41 грн.; в іншій частині рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.

25.07.2014р. господарським судом міста Києва видано накази.

18.08.2014р. до господарського суду м.Києва надійшла заява б/н від 15.08.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» про відстрочку виконання постанови від 20.05.2014р. Київського апеляційного господарського суду у справі №910/763/13 строком на 18 місяців.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на скрутне фінансове становище Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», нестабільну ситуацію в країні та загрозу його неплатоспроможності, як боржника по розглядуваній справі, оскільки, за твердженнями останнього задоволення вимог перед позивачем може призвести до неможливості виконання грошових зобов’язань перед іншими кредиторами.

Позивач проти задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання постанови від 20.05.2014р. Київського апеляційного господарського по справі №910/763/13 заперечив з огляду на ненадання відповідачем належних доказів на підтвердження нестабільного фінансового стану, а також виходячи з того, що у випадку задоволення розглядуваної заяви позивач понесе значних збитків, спричинених нестабільною ситуацією в країні, наявністю інфляційних процесів у економіці та збільшенням курсової різниці валют.

У судове засідання 28.08.2014р. учасники судового процесу не з'явились, повноважних представників не направили, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи з огляду на наступне.

За змістом п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України ), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що факт обізнаності позивача та заявника про час та місце судового засідання підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом судового засідання від 27.08.2014р.

Розглянувши заяву б/н від 15.08.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», господарський суд встановив.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписом ст.4-5, ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно із ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України рішення суду по справі №910/763/13, частково змінене постановою від 20.05.2014р. Київського апеляційного господарського суду, є обов’язковим до виконання та має бути виконане.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, відстрочити виконання рішення.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов’язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з п.7.1.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка означає відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п.7.2 вказаної вище Постанови Пленуму Вищого господарського суду України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписом ст.43 вказаного Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи положення вказаних вище норм процесуального законодавства, при зверненні до суду з заявою про відстрочку виконання судового рішення заявником повинні бути доведені конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк.

Проте, за висновками суду, відповідач належними та допустимим доказами у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України наявності підстав для відстрочки виконання судового рішення не довів.

При цьому, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» копії балансів, звітів про фінансові результати підприємства, оборотно-сальдових відомостей та довідок не можуть слугувати належними доказами, які на думку відповідача, свідчать про скрутне фінансове становище останнього виходячи з наступного.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог п.5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом №55 від 07.04.2003 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

За змістом п.2.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Наразі, судом встановлено, що представлені відповідачем до матеріалів справи копії вказаних вище документів належним чином не завірені, а відтак у суду відсутні підстави приймати такі документи, як належні докази.

Одночасно, судом враховано, що ухвалою від 18.08.2014р. господарського суду міста Києва заявника, зокрема, було зобов’язано надати розшифровку кредиторської та дебіторської заборгованості у розрізі контрагентів, договорів та дат виникнення; довідки з всіх фінансових установ, в яких у заявника наявні рахунки, про розмір грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» на них; інші докази наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Проте, відповідачем вимоги вказаної ухвали, яка у відповідності до положень господарського процесуального законодавства є обов’язковою до виконання, не виконано. Будь-яких належних та допустимих доказів наявності виняткового випадку та підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, заявником до матеріалів справи не представлено.

При цьому, необхідно зазначити, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Наразі, під час розгляду заяви 28.08.2014р. судом також не встановлено наявності інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для відстрочки виконання рішення суду.

Відтак, враховуючи все вищенаведене, з огляду на те, що вимоги заявника позбавлені належного доказового обґрунтування та правових підстав, суд відмовляє у задоволенні заяви б/н від 15.08.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» про відстрочку виконання постанови від 20.05.2014р. Київського апеляційного господарського суду по справі №910/763/13 строком на 18 місяців.

Суд звертає увагу заявника на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» не позбавлено права та можливості повторно звернутися до господарського суду з клопотанням про відстрочку виконання судового рішення у разі виникнення обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим з наданням належних доказів існування вказаних обставин.

Таким чином, керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви б/н від 15.08.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» про відстрочку виконання постанови від 20.05.2014р. Київського апеляційного господарського суду по справі №910/763/13 строком на 18 місяців.

Головуючий суддя М.О. Любченко

Суддя В.П. Босий

Суддя А.Б. Пригунова