Рішення № 40305314, 27.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17043/14 27.08.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Вернум Банк"до1. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" 2. Товариства з додатковою відповідальністю "Велика страхова компанія"прозвернення стягнення на предмет заставиСуддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Буцан О.В.від відповідача 1:не з'явивсявід відповідача 2:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Вернум Банк" (надалі - "ПАТ "Вернум Банк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" (надалі - "ПАТ "КБ "Південкомбанк") та Товариства з додатковою відповідальністю "Велика страхова компанія" (надалі - "Страхова компанія") про звернення стягнення на предмет застави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 неналежним чином взяті на себе згідно договору міжбанківського депозиту від 15.05.2014 р. грошові зобов'язання по поверненню депозитних коштів у розмірі 2 000 000,00 доларів США та сплаті відсотків за користування депозитними коштами у розмірі 338,89 доларів США не виконав, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для звернення стягнення на предмет застави за договором застави №1505/РС/ММ5/Z від 15.05.2014 р., а саме - право вимоги повернення депозиту у розмірі 17 000 000,00 грн., в рахунок погашення наведеної заборгованості. Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 заборгованості у розмірі 300 000,00 грн., що виникла внаслідок невиконання взятих на себе грошових зобов'язань за договором №ФР-0001 добровільного страхування фінансових ризиків від 07.07.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.08.2014 р.

27.08.2014 р. через канцелярію суду представником відповідача 1 подано клопотання про відкладення розгляду справи, що мотивовано необхідністю часу для складання відзиву на позовну заяву та про залучення третьої особи за змістом якого просить залучити до участі у справі в якості третьої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 27.08.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Гулевець О.В. у відпустці справу №910/17043/14 передано для розгляду судді Бойку Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2014 р. суддею Бойком Р.В. прийнято до провадження справу 3910/17043/14.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Відповідачі, повідомлені про час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду, рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Місцезнаходження відповідача 1 за адресою: 83015, м. Донецьк, просп. Ватутіна, 33-А (поштова - 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17-Д), та відповідача 2 за адресою: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 14, на які було відправлено ухвали суду, підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка містить на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, матеріалами справи та вказано в позові.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі повідомлені про час і місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час і місце розгляду справи відповідачі були належним чином повідомлені, то на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, а необхідність у відкладенні її розгляду відсутня, а клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи судом відхиляється з огляду на ненадання останнім доказів на підтвердження викладених в ньому обставин.

Судом в задоволенні клопотання відповідача 1 про залучення третьої особи відмовлено, оскільки останнім не доведено існування обставин з якими положення ст. 27 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість залучення до участі у справі третьої особи (доказів того, що рішення у даній справі може вплинути на права чи обов'язки такої особи).

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2009 р. між Публічним акціонерним товариством "Діапазон - Максимум Банк" (після правонаступництва - Публічне акціонерне товариство "Вернум Банк") та Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк") було укладено Генеральний договір №291209 про загальні умови і порядок проведення міжбанківських операцій (надалі - "Генеральний договір") предметом якого є порядок укладання сторонами угод на проведення міжбанківських операцій і загальні умови їх виконання.

Відповідно до п. 5.1 Генерального договору укладання угод відповідно до цього Генерального договору відбувається шляхом визначення їх умов у кожному конкретному випадку шляхом проведення переговорів між дилерами сторін за допомогою системи Reuters Dealing, по телефону або іншими узгодженими засобами зв'язку та обміну відповідними підтвердженнями по телексу, системі S.W.I.F.T. або електронній пошті НБУ, з урахуванням п. 5.4.5 та частини 3 пункту 5.6.3 цього генерального договору.

Згідно із п.п. 5.2.1-5.2.5 Генерального договору сторони надають одна одній термінові міжбанківські кредити ("МБК"), міжбанківські депозити ("МБД") у національній валюті, вільноконвертованій валюті та обмежено-конвертованій валюті. При наявності тимчасово вільних грошових ресурсів, або при потребі в їх придбанні, зацікавлена сторона, за цим генеральним договором повідомляє про це іншу сторону, з метою узгодження умов угоди. При переговорах сторони домовляються про наступні істотні умови угоди: сума і валюта угоди: дата і час видачі МБК (МБД); дата і час повернення МБК (МБД); процентна ставка: платіжні інструкції надання і повернення коштів: умови забезпечення МБК (МБД). Після узгодження умов угоди згідно з п. 5.2.3 сторони протягом того ж робочого дня обмінюються підтвердженнями (МТ 320). Угода вважається укладеною з моменту здійснення такого обміну. Кредитор виконує платіж тільки після одержання підтвердження, оформленого згідно п. 5.2.5 цього генерального договору. Якщо датою постачання коштів є дата укладання угоди, підтвердження повинно бути направлене не пізніше 16-00 (за київським часом). Підтвердження повинно містити: посилання на реєстраційний номер угоди; найменування сторін, що домовилися, (або S.W.I.F.T. код); дату укладання угоди; суму і валюту угоди; дати надання і повернення кредиту/депозиту; проценту ставку; суму процентів, що виплачуються; платіжні інструкції із зазначенням повних реквізитів сторін; особливі умови і примітки (у разі потреби), у тому числі граничний час надання/повернення коштів, умови забезпечення; посилання на номер та дату цього генерального договору.

Пунктом 5.2.6 Генерального договору встановлено, що сторони домовилися, що підтвердження, оформлені відповідно до пункту 5.2.5 цього Генерального договору є юридично значущими і використовуються сторонами як докази при розгляді суперечок. Зміна умов угоди відбувається в порядку, встановленому цим генеральним договором для їх укладання, крім випадків і порядку, встановлених п. 5.2.15 цього Генерального договору.

За змістом п. 5.2.7 Генерального договору проценти за користування депозитом нараховуються за період з дня, наступного за днем надання депозиту по день, який передує дню повернення депозиту або списанню з рахунка на інших підставах.

15.05.2014 р. між сторонами шляхом обміну телексними підтвердженнями формату МТ320 від 15.05.2014 р. (ref. 1505/PC/MM5 та ref. 140515/000068643) було укладено договір міжбанківського депозиту (надалі - "Договір депозиту") за змістом якого відповідач 1 прийняв від позивача грошові кошти у розмірі 2 000 000,00 доларів США в якості депозиту із строком їх повернення до 15.07.2014 р. та сплатою процентів за користування ними у розмірі 338,89 доларів США.

15.05.2014 р. з метою забезпечення виконання Договору депозиту між позивачем (заставодержатель) та відповідачем 1 (заставодавець) було укладено договір застави №1505/PC/MM5/Z (надалі - "Договір застави") відповідно до умов якого заставодавець передав в заставу заставодержателю майнове право вимоги, що виникло на підставі договору про надання міжбанківського депозиту від 15.05.2014 р., який діє в рамках Генерального договору, та на підставі телексних підтверджень формату МТ 320 від 15.05.2014 р. (ref. 1505/PC/MM7 та ref. 140515/000068644), укладеному між сторонами, а саме: право вимоги повернення депозиту в сумі 17 000 000,00 грн., що належить заставодавцю на момент укладання цього договору, та за яким він виступає вкладником.

Відповідно до п. 1.2 Договору застави предмет застави забезпечує виконання заставодавцем умов та зобов'язань по Договору депозиту.

29.07.2014 р. листом №802 позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою про повернення коштів за змістом якого вказував на існування заборгованості останнього за Договором депозиту з повернення депозитних коштів, сплаті відсотків за користування таким коштами та сплаті пені за прострочення по поверненню депозитних коштів у загальному розмірі 2 030 338,89 доларів США, а також вказував на звернення стягнення на заставне майно згідно Договору застави у випадку невиконання відповідачем 1 даної вимоги.

07.07.2014 р. між ПАТ "Вернум Банк" (страхувальник) та Страховою компанією (страховик) було укладено договір №ФР-0001 добровільного страхування фінансових ризиків (надалі - "Договір страхування") предметом якого визначено майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з його матеріальними збитками внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом (ПАТ "КБ "Південкомбанк") зобов'язань за Договором депозиту, та визначено страхову суму у розмірі 300 000,00 грн.

06.08.2014 р. листом №856/1 позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою здійснити страхове відшкодування за Договором страхування у розмірі 300 000,00 грн. у зв'язку із настанням визначеного ним страхового випадку - невиконання відповідачем 1 зобов'язань за Договором депозиту по поверненню позивачу депозитних коштів.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем 1 грошового зобов'язання за Договором депозиту по поверненню депозитних коштів та сплаті відсотків за користування ними, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для звернення в рахунок погашення наведеної заборгованості стягнення на предмет застави за Договором застави.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку спірні правовідносин між сторонами виникли на підставі Договору депозиту та Договору застави, а тому вони підпадають під правове регулювання в т.ч. § 6 Глави 49, Глави 71 Цивільного кодексу України та Закону України "Про заставу".

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Матеріалами справи (телексними підтвердженнями формату МТ320 від 15.05.2014 р. (ref. 1505/PC/MM5 та ref. 140515/000068643)) належним чином підтверджується прийняття відповідачем 1 від позивача грошових коштів у розмірі 2 000 000,00 доларів США в якості депозиту із строком їх повернення до 15.07.2014 р. та сплатою процентів за користування ними у розмірі 338,89 доларів США.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, положення п. 5.2 Генерального договору та враховуючи визначену сторонами в умовах Договору депозиту дату повернення депозитних коштів та сплати відсотків за користування ним грошове зобов'язання відповідача 1 по поверненню депозитних коштів у розмірі 2 000 000,00 доларів США та сплаті відсотків за користування ними у розмірі 338,89 доларів США мало бути виконано до 15.07.2014 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача 1 грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача депозитних коштів у розмірі 2 000 000,00 доларів США та сплаті відсотків за користування ними у розмірі 338,89 доларів США, а доказів його виконання не надано.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Положеннями ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Із матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання відповідачем 1 взятих на себе за Депозитним договором зобов'язань між ПАТ "Вернум Банк" та ПАТ "КБ "Південкомбанк" було укладено Договір застави, яким було забезпечено виконання усіх грошових зобов'язань відповідача 1 за Депозитним договором за рахунок належних йому майнових прав на депозитний вклад.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Статтею 23 Закону України "Про заставу" встановлено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п. 2.2 Договору застави заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави у разі: якщо сума наданого депозиту не буде повернена у встановлені основним договором та додатковим угодами до нього строки, в тому числі, у строки при достроковому поверненні депозиту, передбачений основним договором; якщо проценти за користування депозитом не будуть сплачені у встановлені основним договором строки.

Згідно із п. 2.3 Договору застави реалізація предмета застави здійснюється у разі набуття заставодержателем права звернення стягнення на предмет застави шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Уступка вимоги здійснюється відповідно до чинного законодавства України. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача 1 перед позивачем заборгованості за Депозитним договором у загальному розмірі 2 000 338,89 доларів США, то вимога позивача про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави в рахунок погашення такої заборгованості є правомірною та обґрунтованою.

Стосовно того, що станом на сьогоднішній день ПАТ "КБ "Південкомбанк" перебуває в процедурі виведення його з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації, розпочатої на виконання постанови Правління Національного банку України від 23.05.2014 р. №305 згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2014 р. №37, суд відзначає наступне.

Так, відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2014 р. №37 "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації" розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "Південкомбанк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 26.05.2014 р. по 25.08.2014 р., а подальшому рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.08.2014 р. №71 вирішено продовжити строк тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Південкомбанк" на один місяць до 25.09.2014 р.

За змістом частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Тобто, в розумінні наведених положень законодавства та з огляду на рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2014 р. №37, від 15.08.2014 р. №71 у період з 26.05.2014 р. по 25.09.2014 р. стосовно ПАТ "КБ "Південкомбанк" не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів чи примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно.

В той же час, підстави припинення зобов'язань визначені Главою 50 Цивільного кодексу України, а ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не є підставою для припинення цивільних зобов'язань, а лише встановлює певні особливості виконання таких зобов'язань.

Норма закону про не здійснення задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку з огляду на поняття задоволення (фактичне одержання управленою стороною від боржника предмету зобов'язання) не є підставою для відмови у задоволенні відповідного позову, оскільки судове рішення є лише способом захисту порушених прав та безпосередньо не призводить до задоволення вимоги кредитора (позивача), оскільки таке задоволення відбувається внаслідок виконання такого рішення (добровільно чи примусово).

Положення Закону України "Про заставу", Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та пункту 2.3 Договору застави також передбачають види звернення стягнення в позасудовому та судовому порядках.

Умови і порядок виконання рішень судів в примусовому порядку у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Внаслідок внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи", який набрав чинності 11.07.2014 р., пункт 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що підлягають обов'язковому зупиненню виконавчі провадження у випадку тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку або ліквідації банку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Тобто, із системного аналізу пунктів 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що забезпечення механізму заборони задоволення вимог кредиторів та/або примусового стягнення коштів, звернення стягнення на майно банку забезпечується шляхом обов'язкового зупинення виконавчого провадження, відкритого на підставі виданого судом виконавчого документа.

За змістом ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 р. ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (надалі "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Наведене дає підстави для висновку, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не є перешкодою для розгляду судом відповідного позову та у випадку встановлення порушення прав позивача - його задоволення.

В іншому ж випадку (відмови у задоволенні позову внаслідок тимчасової адміністрації банку-відповідача) будуть порушені конституційні права особи на судовий захист, адже після усунення такої обставини, відповідна особа буде позбавлена права на повторне звернення до суду із відповідним позовом, а припинення тимчасової адміністрації не буде новою підставою позову, оскільки в первісному позові позивач на таку обставину не посилається. Крім того, права особи на судовий захист не можна буде відновити з дотриманням визначеної ст. 112 Господарського процесуального кодексу України процедури, адже такі підстави не будуть відповідати правовій природі нововиявлених обставин.

Крім того, в п. 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в частині визначення об'єкту, якого стосується відповідне обмеження, законодавець в частинах першій та третій такого пункту використовує слова "гроші та майно", в той час як в частині другій (щодо звернення стягнення) - лише майно, за відсутності слова гроші. При цьому, в даній справі предметом забезпечувального обтяження є гроші.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 заборгованості у розмірі 2 000 338,89 доларів США, що за офіційним курсом Національно банку України станом на момент прийняття рішення становить 27 786 655,51 грн., шляхом звернення стягнення на предмет застави за Договором застави підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача до відповідача 2, які обґрунтовані неналежним виконанням останнім взятих на себе за Договором страхування обов'язків з виплати страхового відшкодування у розмірі 300 000,00 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку - невиконання відповідачем 1 зобов'язань за Договором депозиту по поверненню позивачу депозитних коштів, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Матеріалами справи підтверджується приймання відповідачем 2 у страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з виконанням відповідачем 1 грошового зобов'язання по поверненню депозитних коштів за Договором депозиту, а судом встановлено невиконання відповідачем 1 такого обов'язку, що свідчить про настання страхового випадку за Договором страхування.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору страхування страховик зобов'язаний, при надходженні письмової заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування та всіх необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку, в строк не більше п'ятнадцяти робочих днів з дня їх отримання прийняти рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування. Страхове відшкодування виплачується страховиком в строк, передбачений договором страхування (15 робочих днів) після прийняття рішення про виплату на підставі заяви страхувальника про збитки та всіх необхідних документів, що дозволяють визначити розмір зазнаних страхувальником збитків, а також страхового акту, який складається страховиком або уповноваженою ним особою.

Тобто, за змістом наведених положень вбачається, що сторонами було погоджено строк виконання відповідачем 2 грошового зобов'язання по виплаті страхового відшкодування за Договором страхування на протязі 30 робочих днів з моменту отримання від позивача відповідної заяви та необхідних документів.

Із доданого до позову листа ПАТ "Вернум Банк" №856/1 від 06.08.2014 р. вбачається, що останній звернувся до відповідача 2 із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку із настанням страхового випадку - невиконання відповідачем 1 зобов'язань за Договором депозиту по поверненню позивачу депозитних коштів лише 06.08.2014 р.

Отже, в силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору страхування грошове зобов'язання відповідача 2 по виплаті страхового відшкодування мало бути виконано протягом 30 робочих днів з 06.08.2014 р. (дата направлення відповідної заяви позивачем), тобто, строк виконання такого грошового зобов'язання на момент звернення позивача до суду не настав, як і не настав на момент розгляду спору, адже кінцевий термін такого строку спливає не раніше середини вересня місяця 2014 року.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

В той же час судом встановлено, що як на момент звернення позивача до суду, так і на момент прийняття рішення у даній справі строк виконання відповідачем 2 грошового зобов'язання по виплаті страхового відшкодування за Договором страхування не настав, тобто, порушеного права позивача по сплаті відповідачем 2 суми страхового відшкодування на момент подання позовної заяви не існувало, як і не існує на сьогоднішній день, а тому позов подано передчасно, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову в наведеній частині.

Судові витрати підлягають розподілу за приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Вернум Банк" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на предмет застави за договором застави №1505/PC/MM5/Z, укладеним 15.05.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Вернум Банк" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк", а саме: належні Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Південкомбанк" грошові кошти у розмірі 17 000 000 (сімнадцять мільйонів) грн. 00 коп., в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" за договором про надання міжбанківського депозиту від 15.05.2014 р. в розмірі 2 000 338 (два мільйони триста тридцять) доларів 23 центи США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на момент прийняття рішення становить 27 786 655 (двадцять сім мільйонів сімсот вісімдесят шість тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 51 коп. шляхом, визначеним положеннями ст. 23 Закону України "Про заставу". Видати наказ.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" (83015, м. Донецьк, просп. Ватутіна, 33-А; ідентифікаційний код 19358767) на користь Публічного акціонерного товариства "Вернум Банк" (02094, м. Київ, просп. Гагаріна Юрія, 17-в;ідентифікаційний код 36301800) судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

4. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Вернум Банк" до Товариства з додатковою відповідальністю "Велика страхова компанія" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 29.08.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко