Постанова № 40304054, 27.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2014 року № 826/9545/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними дій , зобов'язання вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними дій , зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 24 квітня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 18 травня 2014 року було залучено в якості співвідповідача - Головне Управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1. При оформленні договору купівлі-продажу вказаної квартири позивачем сплачено 8 822,41 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості, про що свідчить відповідна квитанція № ПН810 від 25 жовтня 2013 року. Позивач вважає, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна ним сплачувався безпідставно, оскільки вона придбала житло вперше, а тому відповідно до вимог чинного законодавства не є платником вищевказаного збору. Однак, після звернення із відповідною заявою, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва відмовило позивачу в поверненні їй помилково сплачену суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У зв'язку з наведеним, позивач просить суд визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва щодо відмови повернути безпідставно сплачений мною збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 8 822,41 грн., зобов'язати Головне Управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернути на її р/р НОМЕР_2 ( призначення платежу: «ОСОБА_1, ІНН НОМЕР_1, договір №63037726»), МФО 322669, ЗКПО 09322277, відкритий в AT «Ощадбанк» філія Головне управління по м. Києву та Київської обл., ТВБВ №10026/026 (Дніпровський район, м. Київ) безпідставно сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 8822,41 грн.

В судове засідання 20 серпня 2014 року позивач не прибула, передала через канцелярію суду заяву про розгляд справи без її участі, просила позов задовольнити.

В судове засідання 20 серпня 2014 року відповідачі не прибули та не скерували своїх представників, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на викладене, а саме неприбуття сторін по справі в судове засідання 20 серпня 2014 року, що були повідомлені належним чином, суд ухвалив продовжити розгляд даної адміністративної справи № 826/9545/14 в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши надані сторонами докази, проаналізувавши матеріали справи, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

25 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ВАЛПРИМ" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, та зареєстровано в реєстрі за № 3750.

Відповідно до умов цього договору загальна ціна придбаної позивачем квартири становила 882 240,24 грн.

Судом також встановлено, що перед укладенням вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу майна у розмірі 1% від вартості придбаного нею житла, а саме: 8 822,41 грн., що підтверджується квитанцією № ПН810 від 25.10.2013 р.

25 жовтня 2013 року позивач зареєструвала право власності на належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1, та одержав витяг про державну реєстрацію права власності № 11606436, номер запису про право власності - 7228513.

02 червня 2013 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва щодо повернення сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 8 822,41 грн., надавши відповідний перелік документів, які підтверджують факт придбання нею квартири, реєстрацію права власності на нерухоме майно, сплату збору.

Однак, листом за №9967/03 від 18 червня 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва відмовило позивачу у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, посилалось на відсутність для цього правових підстав та відсутність підтвердження придбання позивачем квартири.

Вищезазначена відмова Управління Пенсійного фонду і стала підставою для подальшого звернення позивача до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України зайво сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно з положеннями статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР.

Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" - платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ, організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетом і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадяни, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають його вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено що, об'єктом оподаткування для платників збору визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Відповідно до пункту 10 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» - на обов'язкове державне пенсійне страхування для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно встановлюються ставки збору на рівні 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (надалі по тексту - Порядок №1740).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку №1740, який містить положення аналогічні за змістом положенням вищенаведених статей Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», - збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Таким чином, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки: громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла, та громадяни, які придбавають житло вперше.

Відповідно пункту 15-3 Порядку №1740 - нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Поряд з цим, станом на час придбання позивачами нерухомого майна, так само як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Зокрема, на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. При цьому, інформацією щодо прав власності на нерухоме майно - не володіє також і Пенсійний фонд України.

В той же час, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, Держава зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному ж випадку - всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Суд звертає увагу на те, що питання стосовно механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, - було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.00 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Нормами частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, за відсутності на даний час відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава, в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень, зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

При цьому, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

За таких обставин, саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.

Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, яким обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

В ході розгляду даної справи судом досліджено ряд письмових доказів, наданих суду на підтвердження позиції учасників адміністративного процесу з приводу заявленого позову.

Зокрема із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.10.2013 року, вбачається, що в Державному реєстрі речових прав знайдено запис, відповідно до якого ОСОБА_1 є власником, згідно договору купівлі-продажу двохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Загалом, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачами - не надано, а судом - не здобуто.

За наведених обставин, суд приходить до переконання, що позивач дійсно вперше придбала житло (за договором купівлі-продажу від 25.10.2013 року) та при оформленні документів безпідставно (помилково) сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна.

Відтак, позивач має право на повернення суми сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування - як помилково сплаченого, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Органи стягнення, у відповідності до пункту 39 статті 2 Бюджетного кодексу України - органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, - органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), інших надходжень бюджету. Постановою КМУ "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету" від 16 лютого 2011 року №106, Пенсійний фонд України зазначено в переліку органів, що контролюють справляння надходжень бюджету при купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 року №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2013 року за №291/22823, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна, ОСОБА_1 сплачено помилково, то за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, - суд приходить до висновку, що сплачені ним при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла кошти (8 822,41 грн.) - підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Поряд з цим таке повернення коштів - може відбуватись лише за дотримання ряду умов, визначених чинним законодавством.

Так, на даний час, процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії, - визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 року за №1000/7288, з змінами і доповненнями (надалі по тексту - Порядок №226) .

Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно до пп. З п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ від 03.08.2011 №845 встановлено, що безспірне коштів державного та місцевого бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд, зокрема, може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначає повноваження суду при вирішенні справи, за частиною 2 якої, зокрема, передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 71 Кодексу адміністративного кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити .

2.Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва щодо відмови повернути безпідставно сплачений мною збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 8 822,41 грн.

3.Зобов'язати Головне Управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернути ОСОБА_1 на р/р НОМЕР_2 ( призначення платежу: «ОСОБА_1, ІНН НОМЕР_1, договір №63037726»), МФО 322669, ЗКПО 09322277, відкритий в AT «Ощадбанк» філія Головне управління по м. Києву та Київської обл., ТВБВ №10026/026 (Дніпровський район, м. Київ) безпідставно сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 8 822,41 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа