Ухвала суду № 40303081, 27.08.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Бреславського О. Г.

суддів: Савчук М.В., Половінкіної Н.Ю.

секретаря: Тодоряк Г.Д.

за участю: відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання часток у спільному майні подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом.

Посилалась на те, що з 5 травня 1979 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 Під час шлюбу у 1985 року відповідач вступив у члени ЖБК №52 та отримав двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Вказує, що вартість квартири становила 9 625 крб., дану суму вони сплачували разом під час перебування у шлюбі. 02 липня 1997 року шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб №00000940035 від 28 липня 2009 року, виданого відділом ДРАЦС Чернівецького міського управління юстиції.

У зв'язку з тим, що право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1, просила ухвалити рішення, яким визнати за нею та відповідачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 по ? частині за кожним.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18 червня 2013 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення часток у спільному майні подружжя задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 по ? частині за кожним.

22ц-/794/1305/14 Головуючий в І інстанції Літвінова О.Г

категорія 48 Доповідач Бреславський О.Г.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові за пропуском строку позовної давності.

Скасувати державну реєстрацію права власності на ? частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 Вирішити питання щодо судових витрат.

Вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.ст.10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст.59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 22, 23 КпШС України, що діяв на час набуття права власності на майно, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, на яку кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними

Згідно роз'яснення даного п. п. 23,24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 2007 року № 11 «Про судову практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 травня 1979 року по 2 липня 1997 року. Під час шлюбу в 1985 році ОСОБА_1 вступив у члени ЖБК № 52 і отримав на себе та членів сім'ї , у тому числі на позивача, квартиру АДРЕСА_1. У листопаді 1992 року сплачена повна вартість зазначеної квартири. Свідоцтво про право власності на спірну квартиру 11 червня 2013 року видано ОСОБА_1

З огляду на викладене, задовольняючи позов ОСОБА_3 щодо визнання за нею та відповідачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 по ? частині за кожним, суд першої інстанції виходив з того, що вказане нерухоме майно є спільним майном подружжя в рівних частках, що за нею та відповідачем необхідно визнати право власності на оспорювань квартиру по ? частині за кожним.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, так як судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції перевірено в межах доводів апеляційної скарги і підстав для його скасування не встановлено.

Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Доводи апелянта про застосування строку позовної давності, зважаючи на заяву позивачки про розірвання шлюбу не заслуговують на увагу, оскільки за правилами ст.ст. 29, 11 КпШС та ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Як вбачається з заперечення на апеляційну скаргу, позивач в березні 2013 року, поставивши питання перед відповідачем про поділ спірної квартири та у відповідь отримавши заперечення щодо права спільної сумісної власності на вказану квартиру, дізналася про порушення свого майнового права (а.с.67-70). Отже, за таких обставин, строк позовної давності відносно вказаних правовідносин не сплив.

Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що пояснення позивачки під час розгляду справи про розірвання шлюбу свідчать про те, що вони добровільно розділили майно, оскільки за правилами ст.ст.58-61 ЦПК України вони не є належними доказами встановлення вказаних обставин.

Окрім того, доводи апелянта, щодо реєстрації місця проживання позивача не за місцем спірної квартири є необґрунтованими, оскільки дана обставина сама по собі не впливає на право спільної власності подружжя на майно у тому числі його поділу.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального й процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді: