Постанова № 40299897, 07.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2014 року № 826/8526/14

об 10 год. 37 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2013 №0000019152 та №0000020152,

за участю представників сторін:

від позивача Фоменко М.С.,

від відповідача Шкодич Ю.В.,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД» (далі - позивач, ДП «Тегра Україна ЛТД») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2013 №0000019152 та №0000020152.

Позивач мотивується тим, що відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки від 19.07.2013 №6/26-55-15-02/2167038 щодо порушень вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000019152 та №0000020152 вважає необґрунтованими та такими, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 1002.08.2013 №0000019152 та №0000020152. Так, відповідачем вказано на порушення вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, позивачем було завищено податковий кредит за квітень 2013 року в розмірі 20850 грн., в наслідок чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2013 року на суму 19637 грн.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.

Позивач - Дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД» зареєстровано як юридична особа Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією від 23.11.2012 №107010700190098973 (первинна дата реєстрації 28.07.1997 №10701200000009873), ідентифікаційний код юридичної особи 21670383, що підтверджено довідкою з ЄДРПОУ. (а.с.16)

На час розгляду справи ДП «Тегра Україна ЛТД» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 1.10.1997 року (індивідуальний податковий номер - 216703826550), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200143986.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ДП ЗАТ Таувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД» та складено акт перевірки від 19.07.2013 №6/26-55-15-02/2167038. ( а.с.20)

В висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- на порушення вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит за квітень 2013 року в розмірі 20850 грн.,

- на порушення вимог п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2013 року в розмірі 19637 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 02.08.2013 №0000019152, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 29455,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 19637,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 9818,50 грн. (а.с.35);

- 02.08.2013 №0000020152, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20850 грн. (а.с.36)

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі. (далі - Порядок)

Відповідно до п.8 Порядку, для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі Державній податковій службі є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття. (п.10 Порядку)

Із аналізу вказаних норм вбачається, що Податковий кодекс України визначає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення податкових накладних з порушенням вимог передбачених пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 11 підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Також в пункті 21 розділу III "Порядок оформлення та подання податкової звітності" Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, вказано, що у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Аналогічні положення закріплені в пункті 1.1 розділу IV Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 року № 1340.

Отже наведеними положеннями законодавства врегульовані дії платника, при вчиненні яких він може реалізувати своє право на податковий кредит з податку на додану вартість у разі порушення продавцем порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено у судовому засіданні, податкова накладна, що була виписана TOB "Агротрейд-2000" від 01.04.2013 №1 на ім'я позивача, не була зареєстрована в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних.

Суд наголошує, що згідно вимог абзацу 11 підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, до заяви із скаргою на постачальника, який відмовився від реєстрації вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі, додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Саме це є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Водночас, як підтверджено матеріалами справи та не спростовано представником позивача у судовому засіданні, податкова накладна від 01.04.2013 №, що була виписана на ім'я позивача, не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, заяви та скарги на постачальника позивачем не подавалось та документи, які вимагаються приписами абзацу 11 підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, не надані, що в свою чергу позбавляє права позивача на віднесення суми по взаємовідносинам з TOB "Агротрейд-2000" до податкового кредиту.

Суд не бере до уваги посилання позивача, що ним було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2013 року, оскільки листом від 27.06.2013 №1803/10/15-01-1 відповідач повідомив позивача, що зазначений розрахунок не визнано податковою звітністю. (а.с.158)

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи представником позивача інших доказів до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, сторонами не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що відповідач дійшов правильного висновку щодо порушення позивачем п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що відповідають діючому законодавству.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд прийшов до висновку, що відповідачем у ході судового розгляду справи доведено та підтверджено матеріалами справи правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для їх скасування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД» задоволенню не підлягає.

Оскільки суд прийшов до висновків в задоволені позову відмовити сплачений судовий збір позивачем не підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Приватного підприємства Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД» - відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД» (адреса: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13 офіс 126 Г, код ЄДРПОУ 21670383) недосплачений судовий збір в розмірі 1684 (однієї тисячі шестиста восьмидесяти чотирьох) грн. 80 коп. до державного бюджету на рахунки Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова