Рішення № 40298568, 26.08.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/2875/13-ц 26.08.2014 26.08.2014 26.08.2014

Провадження №22-ц/784/2285/14 Головуючий у І інстанції Франчук О.Д.

Категорія - 27 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 серпня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Шолох З.Л. та Кушнірової Т.Б.

із секретарем судового засідання - Шпонарською О.Ю..

з участю:

відповідача -ОСОБА_2,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 червня 2014 року, ухваленого за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту фізичним особам, -

у с т а н о в и л а :

03 грудня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» (надалі Банк) пред'явило до ОСОБА_2 зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

24 березня 2011 року Банк у простій письмовій формі уклав з відповідачкою договір споживчого кредиту фізичним особам № ABAACC9FS70014.

За його умовами ПАТ «Акцент-Банк» зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 10 000 гривень на споживчі цілі, а та, у свою чергу, зобов'язувалася використати взяті грошові кошти за цільовим призначенням і повернути їх частинами до 23 березня 2014 року; сплачуючи щомісячно відсотки за користування ними у розмірі 0,01 % нарахованих, на суму залишку заборгованості по кредиту; а також сплачувати по 200 гривень щомісячно та 100 гривень разово, винагороди за надання фінансового інструменту.

Порушення позичальником умов кредитного договору, давало Банку право нараховувати пеню у розмірі 1,25% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу.

Крім того, при порушенні позичальником строків платежів більш ніж на 30 днів, він зобов'язаний був сплатити штраф у розмірі 500 гривень плюс 5% від суми заборгованості.

Взятий на себе обов'язок Банк виконав належним чином, в той час, як ОСОБА_2 свого слова не дотрималась.

Отримавши від Банку грошові кошти, вона від своєчасного виконання зобов'язань ухиляється, погашення кредиту згідно графіка щомісячних платежів договору не проводить.

У зв'язку з цим, станом на 25 листопада 2013 року у неї перед Банком виникла заборгованість у розмірі 58 859 гривень 24 копійки, з яких:

· 10 000 гривень 00 копійок заборгованість за кредитом;

· 15 гривень 28 копійок заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом;

· 4 200 гривень 00 копійок заборгованість зі сплати комісії (винагороди) за надання фінансового інструменту;

· 41 364 гривні 95 копійок пеня за прострочку виконання кредитного зобов'язання;

· 3 279 гривень 01 копійка штраф (сума фіксованої та процентної складових).

Не змінили її позадоговірної поведінки ні неодноразові нагадування Банком про необхідність виконання в повному обсязі зобов'язання, ні нараховані за порушення умов кредитного договору пеня та штрафи.

Посилаючись на виписані обставини Банк просив позов задовольнити.

18 лютого 2012 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_5, у зв'язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_2 на прізвище ОСОБА_2.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 червня 2014 року позов задоволено частково, з ОСОБА_2 на користь Банку стягнуто 17 494 гривні 29 копійок.

У стягненні пені відмовлено за нікчемністю такої вимоги.

ПАТ «Акцент-Банк» подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просив його змінити в частині відмови у стягненні з відповідача на його користь пені, додавши висновок про стягнення пені у повному обсязі, і, залишити без змін в іншій частині.

В обґрунтування скарги посилався на невідповідність судового рішення дійсним обставинам справи та положенням чинного цивільного законодавства.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду І інстанції в частині відмови у стягненні пені скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення - яким названу вимогу задовольнити частково; в частині визначених судом 1 інстанції загального розміру заборгованості за кредитним зобов'язання та у розмірі судових витрат, належних до стягнення - змінити, збільшивши їх. В іншій частині рішення залишити без змін.

Так, відмовляючи Банку у стягненні пені міський суд виходив з того, що така вимога сама по собі є нікчемною, оскільки нарахований розмір пені більше чим на 50% перевищує вартість фінансового продукту, а тому не може бути задоволена.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області не у повній мірі погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, а його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає помилковими, необґрунтованими й не законними.

Так, в силу ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

В силу статей 251, 253, 509, 525-526, 598, 610, 611, 616, 622, 631 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється повністю або частково на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк у простій письмовій формі уклав з відповідачем договір споживчого кредиту фізичним особам № ABAACC9FS70014, за умовами якого надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 10 000 гривень на споживчі цілі, а та, у свою чергу, зобов'язувалася використати взяті грошові кошти за цільовим призначенням і повернути їх частинами до 23 березня 2014 року; сплачуючи щомісячно відсотки за користування ними у розмірі 0,01 % нарахованих, на суму залишку заборгованості по кредиту; а також сплачувати по 200 гривень щомісячно та 100 гривень разово, винагороди за надання фінансового інструменту.

Порушення позичальником умов кредитного договору, давало Банку право нараховувати пеню у розмірі 1,25% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу.

Крім того, при порушенні позичальником строків платежів більш ніж на 30 днів, вона зобов'язана була сплатити штраф у розмірі 500 гривень плюс 5% від суми заборгованості.

Взятий на себе обов'язок Банк виконав належним чином, в той час, як позичальник свого слова не дотрималась.

Отримавши від Банку грошові кошти, вона від своєчасного виконання зобов'язань ухиляється, погашення кредиту згідно графіка щомісячних платежів договору не проводить.

У зв'язку з цим, станом на 25 листопада 2013 року у неї перед Банком виникла заборгованість у розмірі 58 859 гривень 24 копійки, з яких:

· 10 000 гривень 00 копійок заборгованість за кредитом;

· 15 гривень 28 копійок заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом;

· 4 200 гривень 00 копійок заборгованість зі сплати комісії (винагороди) за надання фінансового інструменту;

· 41 364 гривні 95 копійок пеня за прострочку виконання кредитного зобов'язання;

· 3 279 гривень 01 копійка штраф (сума фіксованої та процентної складових).

За такого і відповідно до статей 525, 589, 590, 625, 1048, 1049, 1054, глави 51 ЦК України та розділу 5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, ОСОБА_2 повинна була би відповідати за неналежне виконання кредитного зобов`язання і нести негативні наслідки таких своїх дій, в тому числі, й сплатити Банку пеню.

Оскільки вона у добровільному порядку заборговані грошові кошти не сплачує, то їх слід стягнути за судовим рішенням апеляційної інстанції.

Проте, вирішуючи вимоги Банку про стягнення пені, то, як на думку колегії, вона повинна вирішуватися з врахуванням тяжкого матеріального стану відповідача, а саме, що вона не працює і сама виховує двох малолітніх дітей, а також позиції Конституційного Суду України та міжнародної практики, щодо врегулювання спорів між банками та позичальниками, які виникають з кредитних відносин.

Зокрема, Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасно виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Вимога позивача про стягнення пені в розмірі, який перевищує заборгованість, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Конституційний Суд України визначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини 3 статті 551 ЦК України.

В силу ч. 3. ст. 551 ЦК України, розмір неустойки, а пеня є її видом, може бути зменшена за рішенням суду, якщо значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія вважає, що у спірних правовідносинах є обставини, які дають суду підстави для зменшення розміру пені, зокрема, це невідповідність розміру збитків розмірові неустойки та тяжкий матеріальний стан позивача.

Як на думку колегії, і враховуючи заяву відповідача про зменшення суми пені, її слід зменшити до 5 000 гривень, і це у повній мірі буде відповідати наведеним вище засадам Конституції України, міжнародній практиці та нормам цивільного законодавства про розумність та справедливість судових рішень.

Що ж до названої судом 1 інстанції підстави відмови у задоволені названої позовної вимоги, то вона є помилковою, оскільки не ґрунтується на законі, а є суб'єктивним сприйняттям суддею наведених нею норм.

У зв'язку із стягненням пені, відповідному корегуванню підлягає загальний розмір заборгованості, належний до стягнення з відповідача, та розмір судових витрат, а тому з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» підлягає до стягнення 22 494 гривень 29 копійок, з яких: 17 494 гривні 29 копійок - тіло кредиту, відсотки за користування кредитом, комісія за надання фінансового інструменту та штраф, стягнуті судом 1 інстанції, та 5 000 гривень пеня, визначена апеляційною інстанцією.

Щодо розміру судових витрат у двох судових інстанціях, належних до стягнення, то він становить 537 гривень 90 копійок (243 гривні 60 копійок судових витрат у суді 1 інстанції + 294 гривні 30 копійок судових витрат в суді апеляційної інстанції = 537 гривень 90 копійок).

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 червня 2014 року в частині вирішення вимоги про відмову у стягненні пені скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення - яким названу вимогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» 5 000 гривень пені за прострочку кредитного зобов'язання.

Назване рішення суду в частині визначених судом 1 інстанції загального розміру заборгованості та судових витрат, належних до стягнення, - змінити, збільшивши загальний розмір заборгованості, належної до сплати з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» за договором споживчого кредиту фізичним особам № ABAACC9FS70014 з 17 494 гривень 29 копійок до 22 494 гривень 29 копійок, а розмір судового збору з 243 гривень 60 копійок до 537 гривень 90 копійок.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: