Ухвала суду № 40294231, 28.08.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/1462/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Пономарьова О.М. Провадження № 22-ц/773/1367/14 Категорія: 81 Доповідач: Завидовська-Марчук О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Завидовської-Марчук О. Г.,

суддів - Федонюк С.Ю., Свистун О.В.,

при секретарі - Черняк О.В.,

з участю представника заявника ПАТ «Креді Агріколь Банк» Пилипчук І.Ю.,

державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області Шпірука В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на дії та бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області Шпірука В.Ю., боржника ТзОВ «ВКФ Сенс» за апеляційною скаргою заявника Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Креді Агріколь Банк» на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 серпня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 серпня 2014 року в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на дії державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Шпірука В.Ю. щодо відмови у передачі на відповідальне зберігання третім особам майна, описаного відповідно до акту від 11.10.2012 року та позбавлення директора ТзОВ «ВКФ Сенс» користуватися цим майном - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, заявник ПАТ «Креді Агріколь Банк» подав апеляційну скаргу на цю ухвалу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою визнати неправомірними дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Шпірука В.Ю. в частині відмови у переданні описаного майна у відповідності до акту від 11.10.2012 року на відповідальне зберігання третім особам та позбавлення права користування цим майном директора ТзОВ «ВКФ Сенс», зобов'язати державного виконавця усунути допущені порушення та передати описане майно на відповідальне збереження третім особам.

В судовому засіданні представник заявника ПАТ «Креді Агріколь Банк» апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Державний виконавець апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що на підставі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 14.05.2009 року, 19.06.2009 року Ківерцівським районним судом видано виконавчий лист № 2-567/09 про солідарне стягнення кредитної заборгованості зТзОВ «ВКФ Сенс» та поручителя ОСОБА_6 на користь АТ «Індустріально-експортний банк» в особі філії «Волинська дирекція АТ «Індустріально-експортний банк» в розмірі 813 679 грн. 91 коп. та судових витрат у вигляді судового збору по 850 грн. з кожного та по 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі вищевказаного виконавчого листа постановою заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області ВП № 33150977 від 20.06.2012 року відкрито виконавче провадження.

Згідно акту опису й арешту майна від 11.10.2012 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Приходьком А.П. описано та накладено арешт на майно, що знаходиться в м. Луцьк, вул. Єршова, 7, Волинської області, в тому числі на адміністративно-складські приміщення (В-2), та металообробні верстати в кількості 8 штук, і встановлено обмеження права користування ним, а саме: заборонено відчужувати, псувати, передавати іншим особам на зберігання, користуватися ним. Описане майно прийняв на відповідальне збереження директор ТзОВ «ВКФ «Сенс» ОСОБА_6

14.05.2014 року ПАТ «Креді Агріколь Банк» звернулося до виконавчої служби з листом, в якому просило позбавити директора ТзОВ ВКФ «Сенс» ОСОБА_6 права користування описаним майном, згідно акту й опису від 11.10.2012 року, та передати його на відповідальне зберігання уповноваженій особі ПП «Техно-торговий центр Охоронні системи», відповідно до договору про надання послуг із спостереження за установками охоронної сигналізації, що встановлені на об'єктах, з реагуванням чергового наряду та їх технічне обслуговування, що підписаний між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ПП «Техно-торговий центр Охоронні системи», оскільки незважаючи на заборону користування майном зазначеним в акті опису й арешту від 11.10.2012 року, боржник й надалі користується описаним майном.

19.05.2014 року державним виконавцем Другого відділу ДВС Луцького МУЮ Шпіруком В.Ю. за участю представника стягувача ПАТ «Креді Агріколь Банк», боржника ОСОБА_6 проведено перевірку дотримання обмежень прав користування майном, визначених актом опису і арешту майна від 11.10.2012 року і в акті від 19.05.2014 року було зазначено, що зберігач майна використовує майно, описане відповідно до акту опису і арешту майна від 11.10.2012 року.

10.06.2014 року листом за вих. № 18923 Другий ВДВС Луцького МУЮ Волинської області повідомив ПАТ «Креді Агріколь Банк» про відмову в задоволенні прохання стягувача про позбавлення директора ТзОВ «ВКФ Сенс» права зберігати описане майно, згідно акту опису та арешту майна від 11.10.2012 року та передачу майна на відповідальне зберігання уповноваженій особі ПП «Техно-торговий центр охоронні системи» за відсутністю підстав для цього.

Статтею 383 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч.5 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно із ч. ч. 1,2,5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Пунктами 4.2.6., 4.2.7. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 № 512/5 передбачено, що у разі необхідності після передачі майна на зберігання за постановою державного виконавця таке майно може бути передано на зберігання іншому зберігачу. У постанові зазначаються причина передачі майна іншому зберігачу, прізвище, ім'я та по батькові зберігача, який здійснював зберігання майна, та прізвище, ім'я та по батькові нового зберігача. Постанова підписується державним виконавцем. У постанові робиться попередження новому зберігачеві майна про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія акта опису та арешту майна. У разі необхідності (наявність інформації про псування майна тощо) державний виконавець до моменту передачі майна новому зберігачу може здійснити вихід за місцем зберігання майна для його огляду. У разі зміни кількісних чи якісних характеристик майна про це зазначається в постанові про призначення нового зберігача, при цьому державний виконавець готує подання (повідомлення) до правоохоронних органів щодо притягнення зберігача до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження факту неналежного виконання своїх обов'язків директором ТзОВ «ВКФ Сенс» ОСОБА_6 щодо зберігання описаного майна, зміни його кількісних чи якісних показників суду першої інстанції не надано. Державним виконавцем в акті лише констатовано факт користування ОСОБА_6 переданим йому на зберігання майном, але конкретно не зазначено яким саме майном з описаного він користувався і в який спосіб, чим це завдало чи могло завдати шкоди вищевказаному майну і чи взагалі відбулись зміни кількісних чи якісних характеристик цього майна. В даному судовому засіданні представник ВДВС пояснив, що боржник має доступ до майна, проте, цим майном за його призначенням не користується і такого факту не було встановлено в ході перевірки 19.05.2014 року.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що державний виконавець діяв в порядку, передбаченому Законом, будь-яких порушень прав стягувача не допустив, а тому суд першої інстанції, з'ясувавши всі обставини справи та давши їм правильну юридичну оцінку, прийшов до правильного висновку про відмову заявнику в задоволенні його скарги.

Доводи апелянта про те, що суд не надав відповідної правової оцінки, як доказу, листу банку від 14.05.2014 року, в якому він зазначив підстави для передання описаного майна третім особам не заслуговують на увагу суду, оскільки самого зазначення порушень без підтвердження їх вчинення недостатньо для визнання доказів належними та допустимими.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять встановлених законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, яка ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» відхилити.

Ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 серпня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: