Ухвала суду № 40293512, 26.08.2014, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Ковалевича С.П.

суддів: Ковальчук Н.М., Собіни І.М.

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення компенсації за невикористану відпустку при звільненні.

Перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки при звільненні у розмірі 14705 грн. 88 коп.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп. в прибуток Державного бюджету України.

Вважаючи дане рішення незаконним через порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» подали на нього апеляційну скаргу.

В обґрунтування скарги вказують, що за період роботи та при звільненні позивач не надавала до банку жодних документів, на підставі яких можна було зробити висновок про право працівника на отримання додаткової відпустки, так само і не зверталась із заявою щодо надання додаткової відпустки. Крім того, з аналізу наданих позивачем до суду документів вбачається, що довідка, видана КЗ «Школа -інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Рівненський обласний ліцей» датована 13.02.2014р., тобто видана після звільнення працівника. Акт обстеження матеріально-побутових умов датований 25.07.2013 р., також після звільнення працівника. Тобто, стверджують, що зазначені документи були отримані позивачем після звільнення і не могли бути надані роботодавцеві під час роботи або при звільненні для розгляду питання про надання додаткової відпустки, відтак є неналежними доказами наявності права працівника на додаткову відпустку як одинокій матері за період роботи з 2007р. по 2013р. Жодних доказів подання роботодавцеві документів, на підставі яких слід було здійснити виплату компенсацію за невикористану додаткову відпустку при звільненні, позивачем надано не було. Проте, дана обставина залишилась поза увагою суду, що спричинило до винесення незаконного та необґрунтованого рішення.

Посилаючись на викладені обставини, просять оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових стосунках з ПАТ КБ „Приватбанк" з 05.07.2006р. по 12.07.2013р. Звільнена за згодою сторін.

ОСОБА_1 від шлюбу має доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У 2002р. вона розлучилася і з того часу виховує доньку сама.

Під час перебування в трудових стосунках, ОСОБА_1 додаткова оплачувана відпустка як одинокій матері у відповідності до ст. 182-1 КЗпП України не надавалася.

При її звільненні з роботи компенсація за не використану додаткову відпустку, як те передбачене ст. 83 КЗпП України також не виплачувалася. За нормою вказаної статті виплата компенсації не ставиться в залежність від звернення особи із заявою до роботодавця про надання такої відпустки.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно у відповідності до вище вказаних норм трудового права та ст. 19, 24 Закону України „Про відпустки" постановив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Посилання банку в апеляційній скарзі на ту обставину, що ОСОБА_1 не являється одинокою матір"ю не заслуговують на увагу.

Так п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992р. передбачено, що до одинокої матері відноситься жінка, яка сама, без батька виховує дитину. Участь батька або іншої особи в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої.

Не заслуговують на увагу і посилання банку як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог на те, що ОСОБА_1 не подавала до них необхідні документа про її статус як одинокої матері та не зверталася з відповідними заявами про надання такої відпустки.

При працевлаштуванні, ОСОБА_1 надала у відділ кадрів свідоцтво про її розлучення та копію свідоцтва про народження дитини, чого не заперечує і сам банк.

Наявність вказаних документів давали можливість банку встановити наявність права позивачки на спірну відпустку.

Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що вона неодноразово зверталася до банку з проханням про надання такої відпустки, однак отримала роз"яснення, що банк цих відпусток не надає.

За вказівкою банку вона заповнила та подала електронну заяву шаблон № 8634 про компенсацію невикористаної додаткової оплачуваної відпустки з якої вбачається, що вона є одинокою матір"ю.

Вказані обставини в їх сукупності давали можливість банку вирішити питання про можливість та необхідність надання спірної відпустки.

Доводи апелянта, які викладені в його апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, з якими погоджується і колегія суддів.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини по справі, дав належну оцінку зібраним доказам і постановив рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони по справі мають право оскаржити рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційної інстанції в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: С.П. Ковалевич

Судді: Н.М. Ковальчук І.М. Собіна