Ухвала суду № 40291597, 27.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/101/13-а (у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Літвіної Н.М.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю « 2К Імпекс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю « 2К Імпекс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю « 2К Імпекс» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 18 грудня 2012 року № 0002742220 та № 0002752220.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 28 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 22 листопада 2012 року по 28 листопада 2012 року ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ «ВСТК», ТОВ «Гражданпромспецпроект», ТОВ «Укртехномас Сервіс» та ТОВ «Леміш Груп» за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 5643/22-222-33345976 від 05 грудня 2012 року.

На підставі акту перевірки, 18 грудня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі прийняло податкові повідомлення-рішення: № 0002742220, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 060 276, 00 грн. за основним платежем та 205 883, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0002752220, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 809 521, 00 грн. за основним платежем та 168 686, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З приводу даних спірних правовідносин колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2010 року між позивачем та ТОВ «Леміш Груп», від імені якого діяв Ващенко О.О., було укладено договір № 010110, відповідно до умов якого ТОВ «Леміш Груп» (виконавець) приймає на себе зобов'язання по наданню ТОВ « 2К Імпекс» (замовник) послуг щодо передпродажної підготовки товарів, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити належним чином надані йому послуги. Замовник передає виконавцю товар: м'ясо яловичина охолоджена, імпортованого замовником із США. Виконавець проводить обвалку, сортування, фасування, пакування у вакуумну упаковку. Передача замовником товару, м'ясо яловичина охолоджена, виконавцю для проведення виконавцем обвалки, сортування та вакуумної упаковки товару оформлюється замовником видатковою та податковою накладними. Товар передасться виконавцю по собівартості. Передача виконавцем товару замовнику для подальшої його реалізації покупцям оформлюється виконавцем видатковою та податковою накладними. Виконавцем товар замовнику передається по найменуванням та цінам, сформованим після обвалки, сортування, фасування та пакування товару.

Також, позивачем укладено ідентичний договір від 01 серпня 2010 року № 010810 з ТОВ «Укртехномас-Сервіс», від імені якого діяв Небеський М.В.

01 травня 2011 року між позивачем та ТОВ «ВСТК», від імені якого діяв Бунько Р.А., було укладено договір № 010511, відповідно до умов якого ТОВ «ВСТК» (виконавепь) приймає на себе зобов'язання по наданню ТОВ « 2К Імпекс» (замовник) послуг щодо передпродажної підготовки товарів та інформаційно-консультаційних послуг, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити належним чином надані йому послуги. Виконавець має право залучити до надання всіх чи частини послуг третіх осіб. Замовник передає виконавцю товар: м'ясо яловичина охолоджена, імпортованого замовником із США. Виконавець надає послуги з метою вивчення споживчого попиту на ринку та впливу на нього з метою збільшення обсягів продажу та просуванню товарів замовника, проводить обвалку. сортування, фасування, пакування у вакуумну упаковку. Передача замовником товару, м'ясо яловичина охолоджена, виконавцю для проведення виконавцем обвалки, сортування та вакуумної упаковки товару оформлюється замовником видатковою та податковою накладними. Товар передається виконавцю по собівартості. Передача виконавцем товару замовнику для подальшої його реалізації покупцям оформлюється виконавцем видатковою та податковою накладними. Виконавцем товар замовнику передається по найменуванням та цінам, сформованим після обвалки та сортування товару. В состав ціни товару включена первинна собівартість товару, вказана замовником та вартість послуг, виконаних виконавцем.

26 липня 2011 року листом № 001 ТОВ «ВСТК» повідомило ТОВ « 2К Імпекс» про передачу прав вимоги, згідно яких обов'язки ТОВ «ВСТК» буде виконувати ТОВ «Гражданпромспецпроект». Сторони взаємних претензій не мали.

01 липня 2011 року між ТОВ « 2К Імпекс» та ТОВ «Гражданпромспецпроект», від імені якого діяв Грідасов С.М., було укладено договір № 010711, з умовами, аналогічними тим, що передбачені зазначеним вище договором № 010511 від 01 травня 2011 року.

Сплачені за вказаними зобов'язаннями кошти були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних звітних періодів, що перевірялись податковим органом.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно положень пп. 139.1.9 п 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні за змістом положення були передбачені Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», які діяли до 01 січня 2011 року - дня набрання чинності зазначеними нормами ПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договорів, контрактів та додаткових угод, митних декларацій, податкових та видаткових накладних, платіжних доручень, актів звіряння розрахунків.

Між тим, окремі з наданих документів не відповідають вказаним вище вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: платіжні доручення, податкові та видаткові накладні не містять відомостей про дату і місце їх складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, інформацію щодо дати та номеру довіреності відповідальної особи. На окремих первинних документах відсутні підписи відповідальних осіб.

Також, згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

В той же час в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, які б підтверджували реальність та товарність операцій, що передбачені укладеними позивачем з його контрагентами договорами.

Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність належного документального підтвердження виконання господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентами.

З урахуванням наведених положень законодавства, за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року, в задоволенні позовних вимог у даній справі вже було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2013 року, прийнятою за наслідком перегляду справи в касаційному порядку, касаційну скаргу позивача було задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року - скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України вказав, що судами не було належним чином з'ясовано питання про набрання законної сили вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 22 травня 2012 року та постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2012 року.

У зв'язку з зазначеним, Окружним адміністративним судом міста Києва було направлено відповідні запити до вказаних районних у місті Києві судів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2012 року, яка набрала законної сили 26 березня 2012 року, встановлено, що Небеський М.В. (який діяв від імені ТОВ «Укртехномас-Сервіс») у травні-червні 2010 року, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що його дії призведуть до створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України. Зазначена постанова містить посилання на те, що створення ТОВ «Укртехномас-Сервіс» мало на меті складання фіктивних господарських угод та інших фіктивних первинних документів, в результаті якої державі була спричинена велика матеріальна шкода.

Крім того, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 22 травня 2012 року, що набрав законної сили 07 червня 2012 року, Ващенко О.О. (який діяв від імені ТОВ «Леміш Груп») було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 статті 27, ч. 1 статті 205, ч. 2 статті 358 Кримінального кодексу України. Зазначеним вироком встановлено, що Ващенко О.О., в травні 2009 року, на прохання осіб, за грошову винагороду погодився зареєструвати в органах державної влади на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Леміш Груп».

Також, до матеріалів справи долучено вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 січня 2012 року, що набрав законної сили 09 лютого 2012 року, яким встановлено, що внаслідок злочинних дій Люта В.Г. було придбане фіктивне підприємство ТОВ «Леміш груп» з метою прикриття незаконної діяльності. Зазначено, що такі дії підсудного по придбанню ТОВ «Леміш груп» - були направлені на легалізацію суб'єкту підприємництва юридичної особи - без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, дали можливість невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, використовуючи фіктивну юридичну особу ТОВ «Леміш груп».

Таким чином, враховуючи викладені положення та обставини, а також зважаючи на факт не підтвердження письмовими доказами правової позиції позивача щодо оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю « 2К Імпекс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Літвіна Н. М.