Ухвала суду № 402907, 17.01.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

17.01.07 Справа № 5/1304-13/169А

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

При секретарі Скочко Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському ра-ні м. Львова від 31.07.06 № 18198

на постанову господарського суду Львівської області від 20.07.06

у справі № 5/1304-13/169А

за позовом ДПІ у Шевченківському ра-ні м. Львова

до відповідача 1- ПП»Аквалон»

до відповідача 2- ПП»Сузір»я Лева Плюс»»

про визнання недійсним господарського зобов»язання і застосування наслідків передбачених ст.. 208 ГК України

за участю представників сторін:

Від позивача_ - Мельничук В.

Від відповідача 1 не з»явився

Від відповідача 2- Перунов В.В.

З правами та обов”язками , передбаченими ст..ст. 49,51,54 КАС України, сторони ознайомлені. Відводу складу суду та секретареві не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Львівської області від 20.07.06 частково задоволено позов ДПІ у Шевченківському ра-ні м. Львова. Визнано недійсним господарське зобов»язання, яке виникло між ПП»Аквалон»та ПП»Сузір»я Лева Плюс»»на суму 15516,58 грв. В частині позовних вимог про застосування наслідків визнання недійсним господарського зобов»язання, передбачених ст.. 208 ГК України- позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, ДПІ у Шевченківському ра-ні м. Львова подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду в частині залишення позову без розгляду та прийняти нову, якою позов задоволити повністю. Зокрема апелянт зазначає, що залишаючи без розгляду позовні вимоги стосовно застосування наслідків визнання недійсним господарського зобов'язання, передбачених ст. 208 ГК України, суд виходив з того, що розрахунок позову позивачем подано без уточнень до позовної заяви. Однак, такі висновки суду на думку апелянта не відповідають дійсності, оскільки на виконання вимог ухвали Господарського суду Львівської області від 29.06.2006 року, ДПІ подано конкретизацію позовних вимог з визначенням розміру шкоди, завданої державному бюджету у зв'язку із укладенням відповідачами завідомо суперечного інтересам держави та суспільства зобов'язання. Також апелянт вважає, що ст.. 208 ГК України, яка встановлює правові наслідки визнання недійсними господарських зобов'язань жодним чином не пов'язує розмір застосовуваних наслідків із розміром шкоди, завданої державі. Єдиною категорією, яка підлягає визначенню при застосуванні правових наслідків визнання господарських зобов'язання недійсним є загальна сума такого зобов'язання. Таким, чином при винесенні оскаржуваної постанови судом порушено ст. 208 ГК України., оскільки у позовній заяві чітко розраховано загальну суму (15516,98 грн.) господарського зобов'язання з посиланням на документи податкового та бухгалтерського обліку, які доводять факт існування такого зобов'язання. На підтвердження, оплати за вказаним господарським зобов'язанням до позову додано копії платіжних доручень, виданих ПП "Сузір'я Лева Плюс" на загальну суму 15516,98 грн.

В судовому засіданні, представник відповідача 2 заперечив проти доводів апелянта, просив вимоги апелянта залишити без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія вважає вимоги апелянта обґрунтованими .

При цьому колегія виходила з наступного.

В ході розслідування кримінальної справи по факту здійснення ПП "Аквалон" фіктивної діяльності встановлено, що ПП "Аквалон" та ПП "Сузір'я Лева Плюс" в червні-серпні 2005 року здійснювали фінансово-господарські операції з приводу купівлі-продажу товарів, в яких ПП "Аквалон" виступало продавцем, а ПП "Сузір'я Лева Плюс" покупцем, про що свідчать документи бухгалтерського та податкового обліку: накладна №53 від 27.05.2005 року, платіжні доручення № 18 та №19 від 25.05.2005 року на суму 8052 гри.; накладна №69 від 21.06.2005 року, податкова накладна №69 від 21.06.2005 року, платіжне доручення № 24 від 24.06.2005 року на суму 1090 грн.; накладна №81 від 11.07.2005 року, податкова накладна № 81 від 11.07.2005 року, платіжне доручення № 25 від 08.07.2005 року на суму 978,6 грн.; накладна №72 від 29.07.2005 року, податкова накладна №72 від 29.07.2005року, платіжне доручення № 50 від 26.08.2005 року - 1770 грн.; накладна № 85 від 03.08.2005 року, податкова накладна № 85 від 03.08.2005 року, платіжне доручення від 04.08.2005 року на суму 3625,98 грн.

Таким чином, за вказаний період між відповідачами було здійснено фінансово-господарські операції на загальну суму 15516,58 грн.

По факту здійснення фіктивної діяльності ПП "Аквалон" СВ ПМ ДПІ у м. Львові порушено кримінальну справу за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. В ході слідства встановлено, що директор ПП "Аквалон" Ігнатьєв О.О. фактично фінансово-господарської діяльності не здійснював, по взаєморозрахунках з ПП Сузір'я Лева Плюс" лише підписував документи. Про це, зокрема, свідчать пояснення, дані директором ПП "Аквалон" Ігнатьєвим О.О. 06.03.2006 року, в яких він вказує, що назва ПП "Сузір'я Лева Плюс" відома йому лише з документів, які він підписував, за період його перебування на посаді директора ПП "Аквалон" не мало ніяких взаємовідносин із вказаним підприємством, не здійснювалося ні отримання, ні поставки будь-яких товарів, робіт, послуг.

Як свідчать накладні та платіжні доручення, відповідачем 2 було перераховано кошти на рахунок відповідача 1, всупереч фактичній відсутності фінансово-господарських операцій, що створило передумови для збільшення податкового кредиту та неправомірного зменшення податкових зобов'язань.

Представник апелянта зазначив також, що проведеною комплексною позаплановою документальною перевіркою з питань дотримання податкового та валютного законодавства ПП "Аквалон", ДПІ у Галицькому районі м. Львова (акт від 25.11.2005 року №484-1/23-213/32483174), встановлено, що ПП "Аквалон" за 9 місяців 2005 року реалізувало товар, на який фактично відсутні будь-які документи, що свідчили про його придбання, зокрема: відсутні документи на товар, який реалізовувався у травні - серпні 2005 року згідно накладних: №53 від 27.05.05 на загальну суму 8052,00 грн. (отримувач ПП "Сузір'я Лева Плюс"); №69 від 21.06.05 на загальну суму 1090,00 грн. (отримувач ПП "Сузір'я Лева Плюс"); № 72 від 29.07.05 на зальну суму 1770,00 грн. (отримувач ПП "Сузір'я Лева Плюс"); № 81 від 11.07.05 на загальну суму 978,60 грн (отримувач ПП "Сузір'я Лева Плюс"); № 85 від 03.08.05 на загальну суму 3625,98 грн. (отримувач ПП "Сузір'я Лева Плюс").

Апелянт вважає, що оскільки відсутні будь-які підтвердження того, що даний товар придбавався ПП "Аквалон" (зокрема, не встановлено факту перерахування коштів з рахунку підприємства на закупівлю цього товару, відсутні документи, які б свідчили, що даний товар придбавався за готівку, яка знімалася з розрахункового рахунку, як на закупівлю товарів, робіт, послуг, а також відсутні документи, які б свідчили про відвантаження згаданого товару), відповідно продаж неіснуючого товару ПП "Сузір'я Лева Плюс" був спрямований на ухилення від оподаткування контрагентами. Таким чином, існування вказаних взаєморозрахунків між ПП "Аквалон" та ПП "Сузір'я Лева Плюс", при фактичній фіктивності першого, дало можливість відповідачу-2 неправомірно збільшити розмір валових витрат та податкового кредиту, що призвело до зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Відповідно до ст.. 208 ГК України, до недійсних угод належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), спрямовані на заподіяння шкоди інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Ст.173 ГК України визначає, що "господарське зобов'язння"- це зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, передбачених ст. 174 ГК України є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Ст.207 Господарського кодексу України, передбачено право та підстави визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме -якщо господарське зобов'язання вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то таке зобов'язання на вимогу відповідного органу державної влади може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як вище було досліджено , відповідачами не представлено доказів, які б спростовували факт фіктивності фінансово- господарського зобов»язання та підставності віднесення відповідачем 2 сплачених коштів до податкового кредиту, що свідчить про порушення чинного законодавства.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.2002 року № 1056 до угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів - в даному випадку такий прибуток приховано ПП "Сузір»я Лева Плюс" за рахунок збільшення валових витрат в результаті здійснення фіктивних господарських операцій з ПП "Аквалон".

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявні докази, зокрема постанова слідчого від 02.09.05р. про порушення кримінальної справи та вирок Галицького районного суду м.Львова, яким директора ПП "Аквалон" визнано винним за ст.212 ч.І КК України, які підтверджують здійснення фіктивної підприємницької діяльності ПП "Аквалон".

Відповідно до ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнане недійсним як таке, що вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

З огляду на досліджене вище, суд першої інстанції правомірно визнав недійсним спірне господарське зобов»язання.

Однак , суд першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог про застосування правових наслідків передбачених ст.. 208 ГКУ, не взяв до уваги, що ст.. 208 ГК України, яка встановлює правові наслідки визнання недійсними господарських зобов'язань жодним чином не пов'язує розмір застосовуваних наслідків із розміром шкоди, завданої державі. Єдиною категорією, яка підлягає визначенню при застосуванні правових наслідків визнання господарських зобов'язання недійсним є загальна сума такого зобов'язання. Як вбачається із позовної заяви, в останній чітко розраховано загальну суму (15516,98 грн.) господарського зобов'язання з посиланням на документи податкового та бухгалтерського обліку, які доводять факт існування такого зобов'язання. На підтвердження, оплати за вказаним господарським зобов'язанням до позову додано також копії платіжних доручень, виданих ПП "Сузір'я Лева Плюс" на загальну суму 15516,98 грн. Слід зазначити, що ст.. 155 КАС України, передбачає виключний перелік підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Серед даного переліку підстав, відсутня така підстава, як неподання уточнень до позовної заяви з урахуванням поданого конкретизовано розрахунку позову.

Враховуючи факт доведення позивачем недійсності спірного господарського зобов»язання та вимоги норми ст.. 208 ГК України, колегія суддів вважає вимогу позивача про застосування правових наслідків передбачених ст.. 208 ГК України, обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205 п.7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському ра-ні м. Львова задоволити.

Постанову господарського суду Львівської області від 20.07.06 у справі № 5/1304-13/169А скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо застосування правових наслідків передбачених ст.. 208 ГК України. Прийняти нову постанову. Позов ДПІ у Шевченківському ра-ні м. Львова задоволити повністю. Визнати недійсним господарське зобов»язання між ПП»Аквалон»та ПП»Сузір»я Лева»на загальну суму 15 516,58 грв. Стягнути з ПП»Аквалон»( р/р 26003017120001, МФО 325707) на користь ПП »Сузір»я Лева»(р/р 2600660270871 МФО 3250190) 15516,58 грв., а одержані 15516,58 грв. ПП»Сузір»я Лева»належні йому на відшкодування стягнути в дохід держбюджету.

Господарському суду Львівської області видати накази.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Головуючий Р. Марко

Суддя С. Бойко

Суддя Т. Бонк