Рішення № 40286128, 27.08.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 серпня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої - Боднар О.В.

суддів - Кеміня М.П., Куштана Б.П.

при секретарі - Чейпеш С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 квітня 2014 року справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

у с т а н о в и л а :

В червні 2013 року страховик за договором добровільного страхування нерухомого майна ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому на підставі ст.ст. 993, 1191 ЦК України, просило стягнути з відповідачки на свою користь кошти в розмірі 3 904,00 грн. та судовий збір в розмірі 229,41 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15 квітня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «СТ «Іллічівське» суму страхового відшкодування в розмірі 3 504,00 грн., суму витрат на оплату експертизи вартості відновлювального ремонту квартири в розмірі 400,00 грн. та судовий збір в розмірі 229,41 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Зазначає, що звертаючись з позовом, позивач помилково ототожнив поняття «регрес» і «суброгація», оскільки у даному випадку відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування переходить право вимоги страхувальника, яке він має до особи, відповідальної за збитки і таке право страховика є правом на суброгацію.

ТОВ «Оір-Сервіс» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1, правовідносини з мешканцями будинку повинні регулюватися ЦК України, Законами України «Про захист прав споживачів», «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Крім того, відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти лише ті санітарно-технічні прилади та пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини, а з матеріалів справи не вбачається вина відповідачки у пошкодженні внутрішньобудинкових систем каналізаційних мереж, що призвело до замокання стелі в квартирі № 3.

Справу було розглянуто за відсутності сторін, оскільки відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 листопада 2010 року між ВАТ «СК «Іллічівське» (змінило найменування на ПрАТ «СК «Іллічівське» та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування нерухомого майна Програма «Експрес» № ЗФ 004651, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, повязанні з володінням, користуванням та розпорядженням нерухомим майном, а саме: квартирою АДРЕСА_2. У п.13 договору передбачено франшизу в розмірі 300,00 грн. (а.с. 4).

30 серпня 2011 року комісією у складі головного інженера ТОВ «Оір-Сервіс» ОСОБА_4, інженера ОСОБА_5 та слюсаря-сантехніка ОСОБА_6 було складено акт про те, що в квартирі АДРЕСА_2 дійсно було частково залито стелю в кухні, внаслідок протікання каналізаційної мережі у АДРЕСА_1, власником якої є відповідачка ОСОБА_2 (а.с. 12-13).

31 серпня 2011 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до позивача, в якій просила провести страхову виплату у зв'язку із страховим випадком (а.с. 5).

В цей же день 31 серпня 2011 року представником страховика ОСОБА_7 на підставі зовнішнього огляду застрахованого об'єкту був складений акт огляду застрахованого об'єкту з фототаблицями (а.с. 15).

Вартість поточного ремонту кухні в квартирі, яка є предметом договору страхування, в розмірі 4 079,68 грн. була оплачена позивачем на рахунок приватного підприємця ОСОБА_8, що підтверджується рахунком № 15 від 07 жовтня 2011 року (а.с. 27).

20 жовтня 2011 року спеціалістом по експертній оцінці нерухомості, бізнесу та обладнання ОСОБА_9. був проведений Звіт про оцінку майна, у висновку якого зазначено, що затоплення застрахованої квартири виникло в результаті пошкодження водопроводу в житловому будинку АДРЕСА_1 в м.Ужгород (а.с. 52).

На підставі наведених документів 08 листопада 2011 року був складений страховий акт № ЗФ-0000028-ЗФ-10-004651-01 про виплату страхового відшкодування в сумі 3 504,00 грн. Зазначено, що випадок, який стався 30 серпня 2011 року, відповідно до договору страхування та Правил страхування з врахуванням обставин події, характеру спричинених збитків є страховим (а.с. 42).

Відповідно до акту приймання виконаних відновлювальних будівельних робіт від 14 листопада 2011 року відновлювальні будівельні роботи були проведені в строк та за належної якості (а.с. 39).

16 грудня 2011 року позивач на підставі ст.27 Закону України «Про страхування», якою передбачено право страховика звертатися з вимогою про відшкодування збитків до особи, відповідальної за їх заподіяння, звернувся до відповідачки з письмовою вимогою № 13-13к сплатити на свій рахунок 3 504,00 грн. (а.с. 40).

Відповідно до ст.979 ЦК за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст.993 ЦК).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи, залиття застрахованої квартири було визнано страховим випадком на підставі заяви ОСОБА_3 та складеного страховиком акту. Однак не було взято до уваги висновок, наведений у звіті про оцінку майна, про те, що затоплення застрахованої квартири виникло в результаті пошкодження водопроводу в житловому будинку АДРЕСА_1, а не конкретно в квартирі відповідачки.

Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ст.3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

До житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з утримання будинків і споруд (санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, поточний ремонт тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (ст.13 Закону).

Внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди (ст.1 Закону).

Обов'язки виконавця встановлені ч.2 ст.21 Закону, зокрема, забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Обов'язки виконавця визначені також п.32 Правил, зокрема, виконавець зобов'язаний: проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта; утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт; відшкодовувати збитки, завдані майну та/або приміщенню споживача та/або членів його сім'ї, шкоду, заподіяну його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг, а також моральну шкоду в порядку та розмірі, які визначаються відповідно до законодавства і договору.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що підтверджують дотримання виконавцем встановлених Законом та Правилами обов'язків щодо утримання внутрішньобудинкової системи по АДРЕСА_1, а також, акти, складені виконавцем за результатами перевірки стану внутрішньобудинкової систем зазначеного будинку.

Відповідач, яка є споживачем житлово-комунальних послуг, зобов'язана за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з її вини (п.4 ч.2 ст. 20 Закону).

Даних, що підтверджують вину відповідача, у виході з ладу каналізаційної системи, що спричинило залиття застрахованої квартири, матеріали справи не містять.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

І регрес, і суброгація виникають на підставі закону.

Проте між зазначеними поняттями існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Ці інститути мають різний режим правового регулювання. Так, регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК встановлений особливий правовий режим.

У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику.

В даному випадку позивач виплатив ОСОБА_3 страхове відшкодування за договором добровільного страхування і зобов'язання з приводу відшкодування шкоди збереглося (шкода ще не відшкодована винною стороною), отже відбулася заміна субєкта у такому зобов'язанні щодо відшкодування шкоди і до позивача перейшли суброгаційні права. Таким чином, повернення сплачених позивачем коштів за договором страхування повинно відбуватися саме в порядку суброгації, а не регресу.

Крім того, у порядку суброгації страховик не має права вимагати відшкодування вартості експертизи у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.

Відповідно до ст.309 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Відповідно до ст.88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги було сплачено 121,80 грн., які підлягають стягненню з позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, 979 ЦК України, ст.25, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 3, 13, 20, 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», колегія суддів, -

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду 15 квітня 2014 року скасувати.

В позові Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», м.Київ, вул.Саксаганського, 38 Б, офіс 12, ЄДРПОУ 25186738 на користь ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_1, 121,80 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

с у д д і :

Кемінь М.П. Боднар О.В. Куштан Б.П.