Постанова № 40285938, 19.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 р. Справа № 804/10085/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю,

за участю

представника позивача - Круглий В.В.,

представника відповідача - Карпової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП «Інтерстройсервіс» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005492204 від 03.07.14, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «ПП «Інтерстройсервіс», звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005492204 від 03.07.14. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки акту перевірки, з посиланням на який прийнято спірне рішення, не відповідають дійсним обставин господарських відносин між позивачем та ТОВ «Буд Альянс». Так, висновки відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій та юридичну дефектність первинних документів, складених від імені ТОВ «БУД АЛЬЯНС» на адресу позивача спростовуються наявними у позивача первинними документами, платіжними дорученнями, а також ліцензією №279301, виданою контрагенту Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, які підтверджують виконання ТОВ «Буд Альянс» електромонтажних та будівельно-монтажних робіт і право та можливість виконувати ці роботи на виконання укладених з позивачем договорів. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові.

Відповідач, Дніпропетровська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що спірне рішення прийнято на підставі акту перевірки, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування у позивача по операціях з придбання послуг у підприємства ТОВ «БУД АЛЬЯНС» у розумінні ст.22, ст.138. п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України. Відповідачем зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть | вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову, навівши доводи, аналогічні викладеним в акті перевірки від 18.06.14 №364/2204/34918787.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

З оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.07.14 №0005492204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 164 967 грн., з яких - 109 978 грн. за основним платежем та 54 989 грн. за штрафними санкціями, вбачається, що воно прийнято на підставі Акту перевірки від 18.06.14 №364/2204/34918787 (а.с. 43). Згаданий акт перевірки складений за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Буд Альянс» за січень 2014р. (а.с.26-42). За висновками вказаного акту перевіркою позивачем на порушення п.198.6, п.198.3 ст.198 ПКУ занижено податок на додану вартість за січень 2014р. на суму 109 977,80 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Буд Альянс». Підставою для означених висновків слугували судження посадових осіб відповідача про нереальність здійснення господарських відносин із контрагентом-постачальником ТОВ «Буд Альянс» за січень 2014р., їх вид, обсяг, якість та розрахунки та про відсутність об'єктів оподаткування, адже за даними ДПІ у Бабушкінському районі відповідно до реєстру 1 ДФ на підприємстві ТОВ «Буд Альянс» працює 6 осіб, наявності на підприємстві офісних, виробничих або складських приміщень, обладнання, автотранспортних засобів та робочого персоналу у достатній кількості не встановлено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

В ході судового процесу встановлено, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 109 977,80 грн. сформована позивачем за взаємовідносинами з ТОВ «Буд Альянс» на підставі наступних документів: 1) Договір підряду від 22.11.12 №22-11/13, за яким субпідрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи об'єкта, що розташований за адресою м. Луганськ, вул. Фрунзе, 108; 2) Договір підряду від 22.10.12 №22-10/13, за яким ТОВ «Буд Альянс» зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи об'єкта, що розташований за адресою : АРК, смт. Октябрське, вул. Маяковського, 34; 3) податкових накладних від 31.01.14 №4655 та №4659, виписаних ТОВ «Буд Альянс» з посиланням на вказані договори, сума ПДВ за якими дорівнює 109 977,80 грн.; 4) актів виконаних робіт від 31.01.14 №1, складених про виконання будівельних робіт згідно з вказаними договорами; 5) Довідок про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2013р. та січень 2014р. (а.с.57, 86). Також позивачем зазначено, що ним на користь ТОВ «Буд Альянс» сплачено кошти в сумі 575 983,22 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких залучені до матеріалів справи.

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що порядок формування платником податків податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту визначений приписами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Системний аналіз наведених правових норм дає суду підстави для висновку, що законодавцем безумовно презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку. Таким чином, право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як: придбання платником податку у інших платників цього податку товарів чи послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку - отримання доходу, тобто досягнення розумної економічної мети; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку.

Суд відмічає, що вставлення факту реального придбання платником податків товарів чи послуг від певного контрагента є визначальним при вирішенні питання щодо права позивача на податковий кредит та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема в постанові від 22.10.10 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в постанові від 21.01.11 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, згідно з якою неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги. Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, документи, надані платником податків на підтвердження правомірності визначення податкового кредиту, повинні розкривати зміст господарської операції, бути достовірними, тобто відображати те, що мало місце насправді, а сам факт наявності відповідного документа, бездоганне його оформлення за формою, не може вважатись первинним, якщо його зміст не відображає реальних подій господарської діяльності такого платника податків.

Зі змісту довідки про вартість виконаних будівельних робіт, Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт, відомосте використаних ресурсів, наданих позивачем для підтвердження факту отримання послуг за договором підряду від 21.10.13 №21-10/13 щодо об'єкту за адресою АРК, пмт. Октябрське, вул. Маяковського, 34, вбачається, що вони складені сторонами в підтвердження здійснення таких робіт в січні 2013 р. (а.с.57- 80), відповідних документів на підтвердження проведення на вказаному об'єктів робіт в січні 2014р. позивачем не надано. Також суд зазначає, що в наведених документах, як і в аналогічних документах, складених за договором від 22.11.13 №2-11/13 щодо об'єкту за адресою м. Луганськ, вул. Фрунзе, 108, зазначено про виконання достатньо великого об'єму робіт, затрати праці при виконані яких дорівнюють 21 485 людино-год. Разом з тим надані позивачем документи не містять інформації щодо залучення контрагентом на цивільно-правовій основі додаткових працівників та понесення відповідних витрат, адже, як повідомлено ДПІ у Бабушкінському районі (місце реєстрації ТОВ «Буд Альянс»), за даними реєстру 1 ДФ на підприємстві ТОВ «Буд Альянс» працює 6 осіб, що унеможливлює виконання такою кількістю осіб перелічених робіт одночасно на двох об'єктах. Зважує суд і на той факт, що об'єкти таких будівельних робіт розміщені в іншій місцевості - АРК та м. Луганськ, в той час як виконавець - в м. Дніпропетровську. Інформація щодо понесених витрат виконавцем у зв'язку з переміщенням працівників та техніки до іншої місцевості та їх включення до вартості наданих послуг відсутня.

Крім того, суд відмічає, що в ході судового розгляду представником позивача не надано будь-яких пояснень та відповідного документального підтвердження як з приводу правових підстав перебування на обслуговуванні у позивача зазначених вище об'єктів нерухомості в м. Луганську та в АРК, так і з приводу економічної доцільності укладення договорів підряду з ТОВ «Буд Альянс».

З приводу доводів позивача щодо наявності у ТОВ «Буд Альянс» Ліцензії від 20.09.13 №279301 на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, та оплати послуг, суд зазначає таке. Означена ліцензія, видана державною архітектурно-будівельною інспекцією 20.09.13, не може підтверджувати склад працівників та технічне забезпечення ТОВ «Буд Альянс» станом на січень 2014 р. Дії з перерахування позивачем коштів без фактичного отримання послуг виключають встановлені законом підстави на віднесення сум ПДВ, сплачених у їх вартості, - до податкового кредиту, не дивлячись на пред'явлену позивачем податкову накладну.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що надані позивачем документи не є достовірними доказами факту поставки послуг від ТОВ «Буд Альянс».

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторонам має довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення. Наведене зобов'язує позивача підтвердити належними доказами свої заперечення проти доводів, наведених контролюючим органом - відповідачем в акті перевірки.

З огляду на те, що позивачем не надані належні докази, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем послуг (робіт) від його контрагенту, про їх зміст, обсяг та осіб, які такі послуги надали, про переміщення до об'єктів, на яких такі роботи мали виконуватись, а також ненадані жодні докази, котрі б доводили наявність розумної економічної мети в отриманні від ТОВ «Буд Альянс» відповідних робіт, суд погоджується з висновками відповідача щодо відсутності об'єкту оподаткування за взаємовідносинами з ТОВ «Буд Альянс» та порушення позивачем п.198.6, п.198.3 ст.198 ПКУ та заниження податку на додану вартість за січень 2014р. на суму 109 977,80 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Буд Альянс» в розмірі 109 977,80 грн.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову щодо його скасування належить відмовити.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП «Інтерстройсервіс» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005492204 від 03.07.14.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП «Інтерстройсервіс» решту суми судового збору в розмірі 2 969,40 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 26.08.14.

Суддя А.О. Коренев