Постанова № 40282885, 19.08.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року справа № 823/2372/14

12 год. 20 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Литвинчук В.М.,

за участю представників:

позивача - Сидоріної Ю.А.,

відповідача - Власенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" подало позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, видане Золотоніською ОДПІ, від 05.06.2014 № 306/0001372200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 № 306/0001372200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 488040 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 244020 грн., винесено неправомірно і безпідставно, у зв'язку з тим, що відповідач дійшов невірного висновку в ході проведеної перевірки, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично здійснені та оформлені належним чином. Крім того, викладені в акті перевірки висновки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та направленими на безпідставне зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що ревізори, діючи в межах чинного законодавства, в ході проведення перевірки правомірно встановили завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Крістенс".

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях та додаткових поясненнях по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Золотоніської міської ради Черкаської області 23.01.2001., ідентифікаційний код 31082518. Відповідно до свідоцтва № 32306209 від 31.05.2001 р. ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" є платником податку на додану вартість.

На підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ "Крістенс" у січні 2014 року, за результатами якої складено акт від 26.05.2014 № 194/23-13-2200/31082518.

Вказаною перевіркою встановлено порушення пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" занижено до сплати до бюджету податку на додану вартість за січень 2014 року у розмірі 488040 грн.

05 червня 2014 року на підставі зазначеного акту Золотоніською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 № 306/0001372200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 488040 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 244020 грн.

В результаті процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 № 306/0001372200 залишене без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого абзацу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак такими, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит та віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, є реальне здійснення господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначеної операції необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні дані про обсяг та зміст господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, 02.01.2014 ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" уклало з ТОВ "Крістенс" договір поставки № 140102.

На підтвердження виконання ніби то укладених між позивачем та його контрагентом зобов'язань ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" надало податкові накладні, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Однак, з наданих позивачем видаткових накладних по отриманим позивачем від ТОВ "Крістенс" матеріалів виробництва лікеро-горілчаних виробів вбачається, що в них не зазначено місце їх складання, відсутні посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, відсутність посилання на дату та номер довіреностей на отримання ТМЦ і правильності їх оформлення, що не дає можливості ідентифікувати осіб та відсутні реквізити довіреностей на отримання товарів.

Суд вважає, що вищезазначене свідчить про оформлення документів не у зв'язку із фактичним здійсненням реальних господарських операцій у хронологічному порядку, а у довільний (удаваний) спосіб, що підтверджує відсутність обставин та подій, пов'язаних з виконанням господарських договорів та відповідним їх відображенням у податковому обліку. Фінансової звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку позивачем не надано.

Також судом досліджено акт ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014 р. № 352/26-58-22-07-17/38022110 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Крістенс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками за січень 2014 року" за висновками якого не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Крістенс" у січні 2014 року. У вказаному акті зазначено про відсутність у ТОВ "Крістенс" виробничих потужностей, необхідних для проведення операцій з поставками матеріалів для виробництва лікеро-горілчаної продукції, складських приміщень, необхідних для зберігання матеріальних цінностей.

Крім того, ТОВ "Крістенс" у вказаний період мало взаємовідносини ще із 143 контрагентами по всій території України, а тому суд ставить під сумнів фізичну можливість виконання всіх господарських операцій при цьому, що в товаристві працює лише одна особа.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-101112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Тому в даному випадку наявність у платника податку (ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор") виданих йому податкових накладних (ТОВ "Крістенс") не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

Беручи до уваги вказані обставини, суд дійшов до висновку, що договірні зобов'язання між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Крістенс") - лише документально відображені у первинних документах, без їх фактичного здійснення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Січова, 22, ідентифікаційний код 31082518) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена в повному обсязі 22.08.2014.