Рішення № 40282457, 24.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10201/14 24.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрком Лайн»

до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

про розірвання договору та стягнення грошових коштів

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Смарчевська Я.В. (дов.№б/н від 16.04.2014)

від відповідача: Калашнікова О.О. (дов.№10/00-95 від 17.06.2014)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрком Лайн» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про розірвання договору банківського рахунку від 12.02.2009 та стягнення грошових коштів у розмірі 2 335 535,65 грн.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що у порушення умов Договору банківського рахунку від 12.02.2009 відповідачем не здійснено перерахування грошових коштів та відмовую у задоволенні заяви про закриття рахунку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2014 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 24.06.2014 року.

24.06.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву та клопотання про припинення провадження.

Під час судового засідання 24.06.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

У свою чергу представник відповідача у судовому засіданні 24.06.2014 першочергово стверджував про необхідність припинення провадження у справі, посилаючись на п. 1 ч. 1 ст.80, позиціонуючи даний спір, як такий, що не підлягає розгляду у господарських судах України. Надалі надав пояснення по суті спору, заперечуючи проти задоволення позову та посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2009 між Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрком Лайн» укладено договір банківського рахунку (далі - Договір).

Умовами вказаного договору передбачено, що Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній та/або іноземній валюті (п. 1.1. Договору банківського рахунку).

Із матеріалів справи вбачається, а саме із наявної копії поштового повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення, що Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» 18.04.2014 отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрком Лайн» заяву про закриття рахунку юридичної особи від 16.04.2014, в якій позивач повідомив банк про намір закрити рахунок № 26003300057837 та порахувати залишок грошових коштів на інші рахунки відкриті у інших банківських установах.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що станом 02.04.2014 на поточному рахунку позивача № 26003300057837 обліковуються грошові кошти у розмірі 2 218 925,21 грн. (наявною у матеріалах справи банківською випискою про рух грошових коштів на особовому рахунку).

Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» 14.05.2014 направлено лист № 854/111-14 на адресу позивача, в якому відповідач повідомив останнього про неможливість здійснення операції із закриття рахунку та перерахування грошових коштів через запровадження з 14.03.2014 тимчасової адміністрації в установі банку.

Так, оскільки Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» заява про закриття рахунку не задоволена, залишок коштів не перераховано, тому ТОВ «Укрком Лайн» звернулось до суду із позовом про розірвання договору банківського рахунку від 12.02.2009 та перерахування залишку грошових коштів.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про відсутність у нього можливості задовольнити заяву позивача про закриття банківського рахунку та перерахування залишку грошових коштів на даний, оскільки Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено обмеження на задоволення вимог по зобов'язанням банку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК УКраїни) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 ЦК України, що є переліком підстав з яких виникають зобов"язання.передбачає.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.

Нормами статті 1066 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно статі 1068 ЦК України, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Положеннями статті 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 Цивільного кодексу України).

Підстави розірвання договору банківського рахунку передбачені положеннями статті 1075 Цивільного кодексу України, так договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час (частина 1 статті 1075 ЦК України).

Закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття рахунку, форма та зміст якої встановлюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах.

Відповідно до п. 20.5 вказаної Інструкції Заява про закриття поточного рахунку може подаватися банку в електронній формі засобами програмно-технічного комплексу "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет-банк" тощо, якщо це передбачено договором банківського рахунку. У цьому випадку заява про закриття поточного рахунку має містити електронний цифровий підпис.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що цей Договір може бути розірваний за ініціативою однієї із Сторін з обов'язковим письмовим повідомленням (рекомендованим листом) іншої Сторони не пізніше ніж 20 календарних днів до дати розірвання.

За приписами частини 3 статті 1075 Цивільного кодексу України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Так, за інформацією, що міститься на офіційному сайті всесвітньої мережі Інтернет Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у відповідача - Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» з 14.03.2014 запроваджена тимчасова адміністрація, додатково на підтвердження вказаного факту представником відповідача до матеріалів справи надано належним чином засвідчену копію рішення № 14 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Надалі, рішенням № 49 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від16.06.2014 вирішено розпочати ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум».

За приписами частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Положеннями статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Питання запровадження та здійснення тимчасової адміністрації регулюються розділом VII Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банків.

Визначення поняття «кредитор банку» містять приписи Закону України «Про банки і банківську діяльність». Так, відповідно до статті 2 Закону, кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрком Лайн» наявна не задоволена Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» заява про закриття банківського рахунку, що свідчить про документальне підтвердження майнового зобов'язання банку, а отже позивач безпосередньо є кредитором Публічного акціонерного товариства «Банк Форум».

Оскільки у Публічному акціонерному товаристві «Банк Форум» на день подачі позивачем заяви про закриття банківського рахунку від 16.04.2014 здійснювалась тимчасова адміністрація, тому виконання вказаної заяви обмежувалось повноваженнями відповідача, передбаченими п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що задоволення заяви про закриття банківського рахунку та, як наслідок, перерахування залишку грошових коштів на рахунку є взаємопов'язаними діями сторони. Тобто, Договір банківського рахунку не може бути закритим без перерахування залишку грошових коштів, обмеженість здійснення якого на даний момент наявна у Публічному акціонерному товаристві «Банк Форум», що прямо передбачено приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрком Лайн» задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про припинення провадження у справі у зв'язку із тим, що вказаний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, суд зазначає про його необґрунтованість та недоведеність з огляду на таке.

Положення частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 дав офіційне тлумачення такого змісту:

"частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод;

відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене;

частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Окрім того, Конституційний Суд України в мотивувальній частині цього рішення зазначив, що частина 1 статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Отже, через норму ч. 1 статті 1 ГПК України реалізується принцип доступності правосуддя.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Водночас за змістом коментованої статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

Право на звернення до суду не обмежується використанням інших засобів захисту права. У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 22.11.2003 р. у справі за позовом Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області до ВАТ "Харківміськгаз" про стягнення 8000 грн. заборгованості з векселів зазначається, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Тому здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо припинення провадження у справі, а тому клопотання відповідача є таким, що не підлягає задоволенню.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрком Лайн» до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про розірвання договору банківського рахунку від 12.02.2009 та стягнення грошових коштів у розмірі 2 335 535,65 грн. - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 24.06.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 01.07.2014 року

Суддя К.В. Полякова