Ухвала суду № 40279117, 07.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" серпня 2014 р. м. Київ К/800/40778/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Костенка М. І. Федорова М. О.секретаря судового засідання Лисюк І. О.

представники позивача не з'явився

представник відповідача Кулинич К. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі за позовом Сільськогосподарського підприємства "Векка" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Сільськогосподарське підприємство "Векка" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СГП "Векка") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Комінтернівському районі м. Одеси) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року позов СГП "Векка" задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі м. Одеси залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Комінтернівському районі м. Одеси подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити СГП "Векка" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Комінтернівському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СГП «ВЕККА» з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Варра Трейд», за періоди: березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року та з ТОВ «Компанія ТПВ», за періоди: жовтень, листопад 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 23 квітня 2012 року №218/22/30820151.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 228, 655, 662, 664, 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого правочини, що полягали в укладанні угод між СГП «ВЕККА» з ТОВ «Варра Трейд» та ТОВ «Компанія ТПВ» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону; ст. 188, ч.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 1142317, 00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Комінтернівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 травня 2012 року №0002822301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 1547882,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1142317, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 405565,50 грн.

Відповідно до п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками-суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів /послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 201 Податкового кодексу України передбачені вимоги до податкової накладної яку платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснював господарські операції з придбання м'ясної продукції у контрагентів ТОВ «Варра Трейд» (08 липня 2010 року укладено договір поставки) та ТОВ «Компанія ТПВ» (14 жовтня 2011 року укладено договір поставки №282). Реальність, товарність та виконання зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

За рахунок здійснення вказаних операцій СП «Векка» сформувало податковий кредит.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що первинні документи по зазначених вище договорах оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складанням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем було належним чином підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами з ТОВ «Компанія ТПВ» та ТОВ «Варра Трейд», їх товарність, а тому в даному випадку відсутні підстави вважати, що позивачем було завищено податковий кредит по податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10 травня 2012 року №0002822301, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 1547882,50 грн. прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог СГП "Векка".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович М. І. Костенко М. О. Федоров