Рішення № 40276489, 21.08.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/6081/14

Справа № 2018/2-4919/11 Головуючий І-ої інстанції: Колесник С.А.

Категорія: розірвання шлюбу Доповідач: Коростійова В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коростійової В.І.,

суддів: - Гуцал Л.В, Пшенічної Л.В.,

за участю секретаря - Бойко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 9 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и л а:

27 грудня 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позову посилався на те, що 29 січня 1993 року уклав шлюб з ОСОБА_3

Від шлюбу має двох дітей: сина ОСОБА_5 і доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Які мешкають з відповідачкою.

У 2010 році вони припинили подружні стосунки, спільно не проживають і не ведуть спільного господарства.

Шлюб розпався у зв'язку з тим, що вони мали діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім'ю.

Примирення між ними неможливе.

Після розірвання шлюбу діти будуть мешкати з відповідачкою. Він буде утримувати їх добровільно.

7 лютого 2012 року ОСОБА_3 подала клопотання про надання строку для примирення.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 7 лютого 2012 року подружжю ОСОБА_4 і ОСОБА_3 надано строк для примирення - два місяці.

Заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 9 квітня 2012 року позов задоволено.

Постановлено розірвати шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, зареєстрований 29 січня 1993 року Київським відділом запису актів громадянського стану, актовий запис №88.

Після розірвання шлюбу подружжю залишено їх прізвища

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 14 липня 2014 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просе заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення про розірвання шлюбу між нею і ОСОБА_4 без зазначення невстановленого судом факту, що «Спільне господарство подружжя не веде з 2010 року, з цього ж часу між ними припинені шлюбні відносини та сумісне проживання». При цьому посилається на: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_4 рішення суду не оскаржив, письмових заперечень на апеляційну скаргу не подав.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення суду першої інстанції - зміні, з підстав, передбачених п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 січня 1993 року, мають сина ОСОБА_5 і доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив із того, що шлюб розпався; вжиті судом заходи щодо примирення подружжя, до примирення не призвели; подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим.

Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу

суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

На виконання вимог ст.111 СК України, суд першої інстанції вживав заходи щодо примирення подружжя та надавав їм двомісячний строк для примирення.

У визначений законом строк сторони до примирення не дійшли.

З огляду на це суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про розірвання шлюбу.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3, не заперечуючи проти розірвання шлюбу, просе рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про розірвання шлюбу з моменту ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга у цій частині задоволенню не підлягає.

За змістом ч.1 ст.303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на час його ухвалення.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права на висновок суду першої інстанції про необхідність розірвання шлюбу не вплинуло.

Відповідачка ОСОБА_3 не надала суду апеляційної інстанції доказів того, що на час ухвалення судом першої інстанції рішення підстави, передбачені ст.112 СК України для розірвання шлюбу, були відсутні і не спростувала висновок суду, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу не суперечило б їх інтересам.

За таких обставин, підстав для ухвалення рішення про розірвання шлюбу з дати його винесення судом апеляційної інстанції не має.

Проте, судова колегія вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення речення: «Спільне господарство подружжя не веде з 2010 року, з цього часу між ними припинені шлюбні відносини та сумісне проживання.»

Відповідно до ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів того, що сторони спільне господарство не ведуть з 2010 року, з цього часу між ними припинені шлюбні відносини та сумісне проживання, матеріали справи не містять. А тому посилання на це у мотивувальній частині рішення підлягає виключенню, що не позбавляє сторони їх права доводити факт окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин при розгляді справи про поділ майна подружжя.

Керуючись ч.1 ст.303, ст.304, п.3 ч.1 ст.307, ч.ч.3, 4 ч.1 ст.309, ст. 313, ч.2 ст.314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 9 квітня 2012 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини заочного рішення Київського районного суду міста Харкова від 9 квітня 2012 року речення: «Спільне господарство подружжя не веде з 2010 року, з цього часу між ними припинені шлюбні відносини та сумісне проживання.»

В іншій частині це ж рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: