Постанова № 40275428, 26.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Справа№ 910/16602/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 22.05.2014

у справі № 910/16602/13 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» в особі регіонального відділення «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» в м. Києві,

до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) ОСОБА_2, Київська обл., с.Кривець,

2) ОСОБА_3, м. Київ,

3) ОСОБА_4, Київська обл., с. Антонів,

про стягнення страхового відшкодування у розмірі 65 262,10 грн

за участю представників:

від позивача: Миронець О.В. - представник (довіреність №89 від 04.06.2014);

від відповідача: Синельніков М.О. - представник (довіреність №ГО-13/255 від 05.12.2013);

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» в особі регіонального відділення «Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (надалі - ПАТ АКБ «Індустріалбанк») звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (надалі - ПрАТ «СГ «ТАС») за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_2, 2) ОСОБА_3, 3) ОСОБА_4, про стягнення страхового відшкодування у розмірі 65 262,10 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі №910/16602/13 від 20.11.2013 позовні вимоги позивача задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» 60 655,53 грн страхового відшкодування та 1 599,06 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/16602/13 від 23.12.2013 зазначене рішення Господарського суду м. Києва змінено у частині визначення суми страхового відшкодування, стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» 61 886,00 грн страхового відшкодування та 1 631,50 грн судового збору за подання позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2014 рішення Господарського суду м. Києва від 20.11.2013 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 у справі №910/16602/13 скасовані і зазначена справа направлена до Господарського суду м. Києва на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.05.2014 у справі №910/16602/13 позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» 34 132,00 грн страхового відшкодування та 899,82 судового збору. Стягнуто з ПАТ АКБ «Індустріалбанк» на користь ПрАТ «СГ «ТАС» 1 204,35 грн судового збору за подачу касаційної скарги. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ АКБ «Індустріалбанк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 по справі №910/16602/13 скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування відносно ОСОБА_2 у розмірі 4 111,75 грн та ОСОБА_3 у розмірі 8 680,25 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги по суті позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 апеляційна скарга прийнята до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г. та призначена до розгляду на 26.08.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 у зв'язку з перебуванням Сухового В.Г. у відпустці для розгляду справи №910/16602/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді - Жук Г.А., Майданевич А.Г.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 по справі №910/16602/13 скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування відносно ОСОБА_2 у розмірі 4 111,75 грн та ОСОБА_3 у розмірі 8 680,25 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги по суті позовних вимог.

Представник відповідача проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення залишити без змін.

В судове засідання 26.08.2014 треті особи, належним чином повідомлені про день, місце та час розгляду апеляційної скарги, не з'явилися.

Оскільки вказані особи не повідомили про поважність причин нез'явлення до суду апеляційної інстанції, судова колегія ухвалила за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі доказами та за відсутності вказаних учасників судового процесу.

26.08.2014 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 17.08.2006 між ПрАТ «СГ «ТАС» (в тексті договору - страховик) та ПАТ АКБ «Індустріалбанк» (в тексті договору - страхувальник) було укладено договір №17/0003464021 страхування кредитного портфелю банку (далі - договір страхування).

Предметом цього договору, згідно п. 4.1, є страхування ризиків страхувальника, пов'язаних з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами (далі - позичальники) своїх договірних зобов'язань за кредитними договорами, укладеними між страхувальником та позичальниками (загальна кількість угод необмежена) та зазначеними в Реєстрі кредитних угод (Додаток №1 до цього договору).

Цей договір розповсюджується на кредитні угоди, укладені після набрання чинності цим договором (п. 4.2. договору страхування).

Відповідно до умов вказаного договору, об`єктом страхування є майнові інтереси страхувальника (кредитора), пов`язані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом на умовах страхувальника, у відповідності з договором кредиту, укладеним між позичальником та страхувальником, згідно з «Правилами кредитування фізичних осіб на споживчі цілі» (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ «Індустріалбанк» (п. 4.4 договору страхування).

Згідно п. 5.1. договору страхова сума визначається у розмірі суми кредиту та відсотків за користування кредитом на підставі конкретних кредитних угод, згідно реєстру кредитних угод, наведеному в додатку №1 до договору.

Страховим випадком, за умовами п. 6.1 договору, є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов`язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника.

Під неплатоспроможністю позичальника розуміється наявність факту прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань по поверненню/сплаті суми кредиту/відсотків/комісій на протязі більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обов`язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

Відповідно до п. 6.2 договору страхування, страховий захист розповсюджується на страхові випадки, які настали в період дії конкретної кредитної угоди, по якій були внесені страхові платежі, згідно реєстру.

Пунктом 7.2 договору страхування визначено, що страхові платежі по конкретним кредитним угодам, укладеним на протязі попереднього місяця та зазначеним в Реєстрі, перераховуються страхувальником на поточний рахунок страховика не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків, виставлених страховиком страхувальнику в день отримання реєстру. Реєстр направляється страховику не пізніше 7-го числа місяця наступного за звітним. Якщо кредитна угода укладена строком більше ніж на один рік, то на наступний рік страхувальник перераховує черговий (щорічний) платіж не пізніше 10-го числа наступного місяця після закінчення поточного року дії відповідної кредитної угоди на підставі рахунків, виставлених страховиком страхувальнику в день отримання Реєстру кредитних угод.

Згідно п. 8.1 договору страхування він набуває сили з моменту підписання і діє до 31.12.2006. У разі, якщо жодна з сторін не виявить бажання припинити дію договору за 30 днів до його закінчення, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на таких же умовах.

За умовами п. 8.2 договору відповідальність страховика за кожною кредитною угодою діє з моменту отримання страхового платежу за Реєстром і до повного погашення позичальником заборгованості по кредитним угодам, зазначеним у Реєстрах. При цьому, договір набирає чинності і діє відносно конкретної кредитної угоди тільки при умові сплати суми страхового платежу на умовах п. 7.2. цього договору.

Місцевим судом встановлено, що 15.01.2007 між ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №KRCK/0300/8/07 про надання кредитних коштів в сумі 20 000,00 грн строком з 15.01.2007 по 14.01.2010 зі сплатою за користування кредитними коштами 9% річних (далі - кредитний договір-1).

На аналогічних умовах 13.02.2007 позивачем було укладено кредитний договір №KRCK/0300/68/07 про надання кредитних коштів в сумі 18000,00 грн з ОСОБА_3 строком з 13.02.2007 по 12.02.2009 (далі - кредитний договір-2), та 12.04.2007 - кредитний договір №KRCK/0300/149/07 про надання кредитних коштів в сумі 20 000,00 грн з ОСОБА_4 строком з 13.02.2007 по 12.02.2009 (далі - кредитний договір-3).

Пунктом 4.3 вказаних кредитних договорів встановлено, що позичальник зобов'язується, починаючи з першого числа наступного місяця за місяцем укладення договору, погашати кредит у рівних частках у сумі не менш ніж за 555,56 грн (кредитний договір-1), 750,00 грн (кредитний договір-2), 555,56 грн (кредитний договір-3), сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом не пізніше 25 числа кожного місяця, а при повному погашенні кредиту - одночасно з погашенням кредиту.

Пунктом 8.2 договору страхування передбачено, що відповідальність страховика за кожною кредитною угодою діє з моменту отримання страхового платежу за реєстром кредитних угод і до повного погашення позичальниками заборгованості по кредитним угодам, зазначеним в реєстрах. При цьому договір набирає чинності і діє відносно конкретної кредитної угоди тільки при умові сплати суми страхового платежу на умовах п. 7.2 цього договору.

Сплату чергового платежу позичальники (треті особи) зобов'язані були провести за кредитним договором-1 - 25.07.2007, за кредитним договором-2 - 25.04.2007, за кредитним договором-3 - 25.05.2007, однак, своїх зобов'язань не виконали.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03.07.2008 у справі №2-3614-2008 встановлено, що станом на 07.05.2008 заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ АКБ «Індустріалбанк» за кредитним договором-1 становить 32 317,80 грн. Враховуючи зазначене суд задовольнив позов та стягнув з ОСОБА_2 на користь банку 32 317,80 грн та судові витрати.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 04.07.2008 у справі №2-3041-1/08 встановлено, що станом на 21.04.2009 за ОСОБА_3 рахується заборгованість по кредиту перед ПАТ АКБ «Індустріалбанк» за кредитним договором-2 у сумі 44 612,12 грн. Позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку вказану заборгованість.

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02.02.2010 у справі №2-1210/2010 встановлено, що станом на листопад 2009 року загальна сума заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ АКБ «Індустріалбанк» за кредитним договором-3 становить 149 044,36 грн. Цим рішенням позов задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_4 149 044,36 грн заборгованості та судові витрати.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, наведені факти в силу вимог ч. 2 ст.35 ГПК України мають преюдиціальне значення та не підлягають повторному доведенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено позичальникам листи №3004 від 20.11.2007, №304 від 18.01.2008, №1088 від 06.03.2008, №1135 від 10.04.2009, №2977 від 20.11.2007, №283 від 18.01.2008, №560 від 01.02.2008, №847 від 21.02.2008, №2935 від 19.11.2007, №311 від 18.01.2008, №789 від 20.02.2008, №512 від 11.02.2009 з вимогами про виконання зобов'язання за кредитними договорами, дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісії та надання додаткових документів для з'ясування фінансового стану та перевірки платоспроможності позичальників. Копії вказаних листів та докази їх отримання позичальниками додані до матеріалів справи (а.с. 10-23, т. 2).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підписані та надіслані на адресу відповідача реєстри кредитних угод за січень 2007 року від 31.01.2007, за лютий 2007 року від 28.02.2007, за квітень 2007 від 28.04.2007 та сплачений страховий внесок відповідно до порядку та в строки згідно п.7.2 договору страхування (а.с. 33-47, т. 3).

У зв'язку із невиконанням позичальниками своїх зобов'язань за кредитними договорами, позивачем на адресу відповідача було відправлено заяви №3210 від 05.12.2007, №949 від 27.02.2008, №1027 від 04.03.2008, №3248 від 07.12.2007, №1028 від 04.03.2008, №953 від 27.02.2008, №1934 від 08.05.2008 (а.с. 80-86, т. 1), якими було повідомлено про непогашення заборгованості за кредитними договорами та виплату страхового відшкодування.

Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач з посиланням на умови договору страхування, листами від 25.12.2007, від 08.05.2008 та від 11.07.2008 (а.с. 87-96, т. 1) повідомив позивача про невизнання вищезазначених випадків страховими та відмовив позивачу у виплаті страхових відшкодувань за вказаними кредитними договорами у зв'язку з невиконанням останнім умов договору страхування щодо строків повідомлення про настання страхових випадків, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Визначаючи правову природу правовідносин, що склалися між сторонами, місцевий суд вірно вказав, що такі мають ознаки договору страхування, за умовами якого, у відповідності до статті 979 Цивільного кодексу України, одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується виплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В силу положень статті 988 Цивільного кодексу України та статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Законодавець у статті 8 Закону України «Про страхування» визначає поняття страхового випадку як події, передбаченій договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Саме пунктом 6.1. договору страхування від 17.08.2006 сторони визначили, що страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника, а під неплатоспроможністю - наявність факту прострочення виконання позичальником зобов'язань по поверненню суми кредиту або відсотків за користування кредитом протягом більш ніж 30 (тридцять) календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

Статтею 990 Цивільного кодексу України та статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, стаття 991 Цивільного кодексу України та стаття 26 Закону України «Про страхування» передбачають підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування, відповідно до яких однією з таких підстав є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Згідно п. 11.1.1 договору страхування після настання страхового випадку, страхувальник зобов'язаний негайно, але в будь-якому разі не пізніше ніж через 5 робочих днів, письмово повідомити про це страховика.

За умовами п. 10.4.4. та п. 11.1.2 договору страхування страховик має право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування у відповідності з чинним законодавством України, при порушенні страхувальником умов цього договору і взятих на себе зобов'язань, зокрема при несвоєчасному повідомленні страхувальником страховика про настання страхового випадку, але за умови, якщо не буде доведено, що страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.

Суд першої інстанції, виходячи з положень норм закону та умов укладеного сторонами договору страхування дійшов правильного висновку про те, що відмова у виплаті страхового відшкодування при несвоєчасному повідомленні страховика про настання страхового випадку може мати місце лише в тому випадку, коли це позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про настання страхового випадку могло вплинути на здійснення ним обов'язку щодо сплати страхового відшкодування.

При цьому, у межах нового розгляду даного спору представником відповідача не заперечувався факт наявності законних підстав стягнення на користь позивача страхового відшкодування в розмірі кредитної заборгованості першого року дії кредитних угод, укладених між позивачем та позичальниками.

У відповідності до п.3 частини 1 статті 28 Закону України «Про страхування» дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також, зокрема, у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому, договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Верховний суд України у своєму листі від 19.07.2011 року «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» вказав на те, що має юридичне значення той факт, що коли договір страхування укладено, але страховий платіж не внесено, страховик не зобов'язаний здійснювати страхову виплату, навіть якщо випадок відбувся.

Як слідує зі змісту пунктів 8.1, 8.2 договору страхування він набуває сили з моменту підписання і діє до 31.12.2006 року. У разі, якщо жодна з сторін не виявить бажання припинити дію договору за 30 днів до його закінчення, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на таких же умовах. Відповідальність страховика за кожною кредитною угодою діє з моменту отримання страхового платежу за Реєстром і до повного погашення позичальником заборгованості по кредитним угодам, зазначеним у Реєстрах. При цьому, договір набирає чинності і діє відносно конкретної кредитної угоди тільки при умові сплати суми страхового платежу на умовах п. 7.2. цього договору.

Виходячи з умов договору страхування, що містяться в пунктах 6.2, 7.2 договору страхування, зазначений договір діє відносно кредитної угоди, якщо позивач сплатив страховий платіж за кожний рік дії кредитного договору, внесеного в реєстр кредитних угод, направлений відповідачу.

З огляду на вищенаведене та враховуючи відсутність належних доказів у підтвердження здійснення страхових платежів за другий та третій роки дії кредитних угод, колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача, що договір страхування не є достроково припиненим, у силу наявного застереження у додатковій угоді №2 до договору від 12.10.2007, згідно якого договір страхування продовжує діяти до повного погашення позичальниками заборгованості або виконання страховиком своїх зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування по кредитним угодам в повному обсязі.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) як це визначено статтею 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.5.1 договору страхування страхова сума визначається у розмірі суми кредиту та відсотків за користування кредитом на підставі конкретних угод згідно реєстру кредитних угод, наведеному в додатку №1 до договору.

Згідно додатку №1 до договору страхування (реєстрів) страхова сума за кредитним договором №KRCK/0300/149/07 від 12.04.2007 (позичальник ОСОБА_4В.) визначена у розмірі 21 340,00 грн, за кредитним договором №KRCK/0300/8/07 від 15.01.2007 (позичальник ОСОБА_2Л.) - 21 340,00 грн, за кредитним договором №KRCK/0300/68/07 від 13.02.2007 (позичальник ОСОБА_3М.) - 19 206,00 грн (а.с.77-79, т.1).

Відповідно до п.10.6.2 договору страхування страховик несе фінансову відповідальність по договору в межах обумовленої в ньому страхової суми (згідно реєстрів).

Положеннями статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова сума - грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно п.п.5.1,10.6.2 договору страхування страхова сума визначається в розмірі суми кредиту та відсотків за користування кредитом на підставі конкретних угод згідно реєстру кредитних угод, наведеному в додатку №1 до договору. Страховик несе фінансову відповідальність по договору в межах обумовленої в ньому страхової суми (згідно реєстрів). Розмір страхового відшкодування - це прострочена заборгованість позичальника по кредитній угоді, виключаючи пеню, штрафні санкції та підвищені відсотки за прострочку, в розмірі суми кредиту та відсотків за користування кредитом на підставі умов конкретної кредитної угоди, на дату настання страхового випадку.

За змістом п.11.1.3 договору страхування комісійні витрати, на відміну від простроченої заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитом, не входять до суми страхового відшкодування, що належать до виплати.

З огляду на вищезазначене, на підставі наданих до суду позивачем документів, відповідач долучив до матеріалів справи розрахунок страхового відшкодування, за виключенням розміру комісії, нарахованої за певний період за кредитними договорами позичальників.

Так, розмір страхового відшкодування за позичальниками ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 становить 34 132,00 грн з розрахунку:

- збитки позивача за кредитним договором позичальника ОСОБА_8 за перший рік дії кредитної угоди з 15.01.2007 по 14.01.2008 щодо яких поширюється страховий захист, склали 4 111,75 грн. При цьому перший рік дії кредитної угоди та страховий захист закінчився 14.01.2008 до дати невиконання позичальником вимоги позивача про дострокове повернення кредиту, яка мала бути виконана у строк до 17.02.2008, а страховий випадок на суму кредиту настав 19.03.2008 року.

- збитки позивача за кредитним договором позичальника ОСОБА_9 за перший рік дії кредитної угоди з 13.02.2007 по 12.02.2008 щодо яких поширюється страховий захист, склали 8 680,25 грн. При цьому перший рік дії кредитної угоди та страховий захист закінчився 12.02.2008 до дати невиконання позичальником вимоги позивача про дострокове повернення кредиту, яка мала бути виконана у строк до 17.02.2008, а страховий випадок на суму кредиту настав 19.03.2008 року.

- збитки позивача за кредитним договором позичальника ОСОБА_10 за перший рік дії кредитної угоди з 12.04.2007 по 11.04.2008 щодо яких поширюється страховий захист, склали 21 340,00 грн. При цьому перший рік дії кредитної угоди та страховий захист закінчився 11.04.2008 після невиконання позичальником вимоги позивача про дострокове повернення кредиту, яка мала бути виконана у строк до 20.02.2008, а страховий випадок на суму кредиту настав 22.03.2008 року. Згідно заяви позивача від 27.02.2008 №953 збитки станом на 26.02.2008 становлять 23 101,89 грн, але згідно Реєстру кредитних договорів від 28.04.2007 страхова сума за кредитним договором позичальника ОСОБА_10 становить 21 340,00 грн, а тому розмір страхового відшкодування обмежується страховою сумою.

Наведене також не виключає наявність підстав вважати, що страховим випадком покривається не загальна (вся) заборгованість позичальника по виплаті кредиту та відсотків, в тому числі й та, термін погашення якої позичальником ще не настав, а саме реальна заборгованість, яка виникла в період прострочення виконання позичальником своїх зобов'язань та існує на дату настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з огляду на встановлені вище факти, перевіривши надані сторонами розрахунки розміру страхового відшкодування, висновок місцевого господарського суду про задоволення вимог позивача частково у розмірі 34 132,00 грн страхового відшкодування, з яких 4 111,75 грн за кредитною заборгованістю ОСОБА_8, 8 680,25 грн за кредитною заборгованістю ОСОБА_9 та 21 340,00 грн за кредитною заборгованістю ОСОБА_10, що відповідає заборгованості названих позичальників у розмірі кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами за перший рік дії кредитних угод, є мотивованим та таким, що відповідає вимогам закону.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що винесене місцевим господарським судом оскаржуване рішення відповідає вимогам закону та обставинам справи, а посилання скаржника на порушення судом норм матеріального права при винесенні рішення та невідповідність висновків суду обставинам справи не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для його зміни чи скасування немає, відтак, апеляційна скарга ПАТ АКБ «Індустріалбанк» має бути залишена без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2014 у справі №910/16602/13 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» на рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2014 у справі №910/16602/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2014 у справі №910/16602/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16602/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

А.Г. Майданевич