Постанова № 40275404, 18.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р. Справа№ 910/9764/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Пашкіної С.А.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 17.06.2014

у справі №910/9764/14 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Концерну «СоюзЕнерго», Дніпропетровська обл.,

до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ,

про стягнення 496 080,00 грн

за участю представників:

від позивача: Максименко С.В. - представник (довіреність №10/05 від 28.04.2014);

від відповідача: Бєлячкова О.В. - представник (довіреність №2-11 від 13.01.2014);

ВСТАНОВИВ:

Концерн «СоюзЕнерго» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України») про стягнення 496 080,00 грн заборгованості, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар за договором про закупівлю товарів за державні кошти №1111011270 від 09.11.2011.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2014 було замінено відповідача у справі - ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (надалі - ПАТ «Укртрансгаз»).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.06.2014 у справі №910/9764/14 позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» на користь Концерну «СоюзЕнерго» 496 080,00 грн основного боргу та 9 921,60 грн судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Укртрансгаз» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2014 по справі №910/9764/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник послався на невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2014 апеляційна скарга прийнята до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г. та призначена до розгляду на 18.08.2014.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва без змін.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 у зв'язку з перебуванням Сухового В.Г. у відпустці для розгляду справи № 910/9764/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді - Жук Г.А., Пашкіна С.А.

В судовому засіданні 18.08.2014 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

18.08.2014 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09.11.2011 між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (в тексті договору - замовник) та Концерном «СоюзЕнерго» (в тексті договору - виконавець) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №1111011270 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався у 2011-2012 роках поставити покупцеві товари - вентилі, крани, клапани та подібні вироби (засуви, клапани зворотні) (код ДК 016-97: 29.13.1), зазначені в Специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1. договору).

У Специфікації, що є додатком №1 до договору, сторони визначили найменування товару, його кількість та вартість.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна його вартість становить 1 661 352,00 грн, в тому числі ПДВ - 276 892,00 грн.

Згідно п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем товару по факту поставки протягом 45-ти календарних днів з моменту отримання партії товару та рахунків-фактури. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.

Пунктом 6.1.1 договору встановлено обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товари по факту поставки.

Згідно п. 10.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині надання послуг до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 13.06.2012 №360-р та наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про реорганізацію Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 18.07.2012 №530 було припинено діяльність ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» внаслідок її реорганізації шляхом перетворення в ПАТ «Укртрансгаз».

Відповідно до п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (рішення від 25.12.2012 року), ПАТ «Укртрансгаз» є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу обумовлений у Специфікації до договору товар на загальну суму 1 284 900,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №РН-1462 від 15.12.2011, №РН-0000316 від 04.04.2012, №РН-0000342 від 11.04.2012, №РН-0000341 від 11.04.2012, №РН-0000348 від 11.04.2012, №РН-0000340 від 12.04.2012, №РН-0000436 від 28.02.2012, №РН-001644 від 11.12.2012, №РН-0001647 від 12.12.2012 (а.с. 12-20), підписаними представниками обох сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 28-31), а також відповідними товарно-транспортними накладними (а.с. 21-27) та податковими накладними (а.с. 41-49).

Разом з тим, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату поставленого товару: №СФ-001515 від 15.12.2011, №СФ-0000348 від 04.04.2012, №СФ-0000376 від 11.04.2012, №СФ-0000374 від 11.04.2012, №СФ-0000380 від 12.04.2012, №СФ-0000373 від 12.04.2012, №СФ-0000443 від 28.04.2012, №СФ-001540 від 11.11.2012, №СФ-001541 від 12.11.2012 (а.с.32-40).

Однак, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, сплативши лише 788 820,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с.51-56).

Таким чином, заборгованість ПАТ «Укртрансгаз» перед Концерном «СоюзЕнерго» за договором про закупівлю товарів за державні кошти №1111011270 від 09.11.2011 становить 496 080,00 грн (1 284 900,00 грн - 788 820,00 грн).

Враховуючи наявність заборгованості відповідача перед позивачем з оплати поставленого товару, позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. №141 від 21.03.2014 з вимогою сплатити 496 080,00 грн основного боргу за договором про закупівлю товарів за державні кошти №1111011270 від 09.11.2011, що підтверджується фіскальним чеком від 24.03.2014 (а.с. 50).

З огляду на те, що вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, заборгованість відповідача з оплати поставленого товару погашена не була, позивач був вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги Концерну «СоюзЕнерго», місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки позивач виконав своє зобов'язання щодо поставки товару, а тому відповідач зобов'язаний, прийнявши вказаний товар, виконати своє зустрічне зобов'язання щодо його оплати.

Відповідач в ході розгляду справи заявлені позивачем вимоги не визнавав, а в апеляційній скарзі наголошував на тому, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тим обставинам, що зобов'язання відповідача в частині сплати коштів за договором були змінені, у відповідності до п. 1.3 договору, у зв'язку з відсутністю належного фінансування ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» у 2011, 2012 роках та відсутністю відповідних грошових коштів, спрямованих на виконання відповідачем умов зазначеного договору.

Крім того, відповідач вказав, що господарська діяльність компанії здійснюється відповідно до річних планів, які затверджуються засновником - НАК «Нафтогаз України», а тому при здійсненні фінансово-господарської діяльності, в тому числі при виконанні договору про закупівлю товарів за державні кошти №1111011270 від 09.11.2011, ПАТ «Укртрансгаз» повинно було використовувати власні кошти, в порядку, встановленому законодавством, її статутом та затвердженими НАК «Нафтогаз України» фінансовими планами на 2011, 2012, 2013 роки. Однак, оскільки фінансовий план відповідача на 2013 затверджений не був, на думку відповідача це позбавило його можливості здійснення оплати придбаного за договором товару.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, а доводи скаржника вважає безпідставними та надуманими, з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини, які мають ознаки договору поставки товару, за яким у відповідності до статті 265 Господарського Кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до частини другої якої визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладення Концерном «СоюзЕнерго» та ПАТ «Укртрансгаз» договору про закупівлю товарів за державні кошти №1111011270 від 09.11.2011 було спрямоване на отримання останнім товару і одночасного обов'язку по здійсненню його оплати.

Положеннями статті 691 та частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України (лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що вищезазначені видаткові накладні, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, а надані суду довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.28-31) відповідають вимогам Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем товару по факту поставки протягом 45-ти календарних днів з моменту отримання партії товару та рахунків-фактури.

Таким чином, підписання відповідачем накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості товару свідчить про прийняття відповідачем поставленого товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі, у відповідності до п. 4.1 договору.

Згідно п. 1.3. договору, на який посилається скаржник, можуть бути змінені обсяги закупівлі товарів залежно від реального фінансування видатків.

Вказане положення кореспондується також з п. 11.2 договору, згідно якого кількість товару, що закуповується покупцем може бути зменшена в залежності від розміру реального фінансування видатків замовника, із відповідним зменшенням загальної суми цього договору, про що сторони укладають додаткову угоду.

В будь-якому разі, згідно п. 11.7. договору, всі зміни і доповнення до цього договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.

Таким чином, сторонами у договорі визначена можливість зменшення обсягу закупівлі послуг замовником, при цьому, звільнення замовника від оплати отриманих послуг чи зменшення вартості цих послуг умовами договору не передбачено.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній не звертався до позивача з відповідними додатковими угодами щодо зменшення обсягу закупівлі товарів, а також з заявами про надання відстрочки/розстрочки для здійснення оплати за отриманий товар у зв'язку з неналежним фінансуванням видатків ПАТ «Укртрансгаз».

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив твердження відповідача про зміну своїх зобов'язань та відсутність прострочення у зв'язку з недостатнім фінансуванням видатків відповідача на 2011- 2012 роки, не затвердженням плану фінансування ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» на 2013 рік, оскільки умовами п.6.1.1 договору визначено обов'язок покупця здійснити оплату вартості поставленого товару в порядку і на умовах, установлених укладеним договором. Відсутність фінансування не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від обов'язку оплати та відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене та те, що ПАТ «Укртрансгаз» не було надано доказів на підтвердження оплати отриманого товару у повному обсязі, що свідчить про наявність заборгованості перед позивачем на суму 496 080,00 грн, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовна вимога про стягнення заборгованості у зазначеному розмірі підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків місцевого суду не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ПАТ «Укртрансгаз» має бути залишена без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2014 у справі №910/9764/14 - без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2014 у справі №910/9764/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2014 у справі №910/9764/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9764/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.А. Пашкіна