Рішення № 40275126, 26.08.2014, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/961/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Адаменко І.М.,

при секретарі - Остапчук О.С.,

з участю: позивачки - ОСОБА_1,

відповідачки -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу за позовною заявою фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовними вимогами до відповідачки про стягнення заборгованості обґрунтовуючи їх тим, що 06 березня 2012 року позивачка передала відповідачці для реалізації особисте майно, а саме одяг бувший у використанні, а та у свою чергу зобов"язувалася сплатити позивачці за одяг 1623 грн., після його реалізації, про що склали у письмовій формі розписку, яку відповідачка особисто підписала, оскільки до теперішнього часу ні речей, ні коштів відповідачка не повернула, й у добровільному порядку відмовляється повернути борг, тому позивачка просить стягнути з відповідачки заборгованість в сумі 1623 грн., заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 2333 грн, а також 1000 грн. моральної шкоди та судові витрати, які вона понесла при звернені до апеляційного суду в сумі 117,70 грн.

В судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала та просить їх задовольнити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, в поясненнях додаючи, що товар було продано з відстроченням платежу, кінцевого строку повернення грошей в сумі 1623 грн. за придбаний товар вони з відповідачкою не визначили, десь восени 2012 року, точної дати не пам"ятає, вона зверталася з вимогою до останньої про повернення вказаних коштів, але в добровільному порядку відповідачка виконати своє зобов"язання не побажала, тому звернулася до суду з вимогами про стягнення боргу з останньої.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, надавши суду пояснення, що дійсно 06.03.2014 року придбала у позивачки одяг бувший у використанні, за 1623 грн., з відстрочкою оплати, так як мала намір продати його жителям м. Бобринець, про що написала останній розписку, але за домовленістю мала їй повернути лише частину його вартості коли продасть, а саме 825 грн. Оскільки одяг вона роздала людям безкоштовно, тому кошти позивачці не повернула. Вказує, що про конкретний строк повернення коштів з позивачкою не домовлялися, а коли та у 2012 році, точної дати вона не пам"ятає, звернулася до неї з вимогою повернути кошти, то ні грошей, ні товару у неї не було. Визнає, що заборгувала позивачці лише 825 грн., в задоволенні іншої частини позову просить відмовити.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи із наступних підстав.

Відповідно до змісту ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона повина довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлдених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 61 вказаного Кодексу визначено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

За змістом частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином та у строки відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а також інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або забов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 ЦК визначено, що продавець зобов"язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч.1, ч.2 ст.692 вказаного Кодексу покупець зобов"язний оплатити товар після його прийняття та зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем 06 березня 2012 року, в усній формі, було укладено договір купівлі-продажу товару, згідно якого відповідачка ОСОБА_2 придбала у позивачки бувший у використанні одяг на суму 1623 грн., що підтверджується письмовою розпискою, яку відповідачка підписала особисто (а.с.9).

Продаж товару було здійснено з відстроченням платежу на невизначений строк.

На вимогу позивачки, восени 2012 року, оплатити товар відповідачка повідомила про можливість повернення коштів лише в строк до 20.02.2013року, що встановлено з висновку по результатах розгляду матеріалів ЄО від 26.11.2012року ( а.с.7).

На час розгляду справи відповідачка не оплатила позивачці вартість товару придбаного за договором купівлі-продажу від 06.03.2012року.

Ці фактичні обставини справи визнані сторонами, при цьому відповідачка визнала як факт укладення договору купівлі-продажу товару за договором з позивачкою від 06.03.2012року на суму 1623 грн., так і факт про те, що вартість цього товару нею не оплочено.

На цій підставі позов в частині стягнення з відповідачки 1623 грн. боргу за правочином від 06.03.2012 року підлягає задоволенню.

Доводи відповідачки про домовленість з позивачкою про часткову оплату вартості товару в сумі 825 грн. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Також недоведеними належними та допустимими доказами в судовому засіданні є обставини індексації боргу в сумі 2333 грн.

Щодо стягнення з відповідачки моральної шкоди в сумі 1000 грн., то в цій частині позову слід відмовити у зв"язку з необгрунтованністю вимог.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлено договором або законом, в тому числі й відшкодування моральної шкоди.

Оскільки позивачкою не доведено в судовому засіданні доказами факту заподіяння моральної шкоди та правових підстав її стягнення, договором між сторонами не було оговорено підстав стягнення моральної шкоди, тому позов щодо стягнення з відповідачки на користь позивачки 1000 грн. моральної шкоди задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідачки також підлягають стягненню понесені позивачкою та документально підтверджені судові витрати в сумі 243,60 грн. судового збору та 72.96 грн. витрат на проїзд, а всього 316,56 грн.

Керуючись ст.ст.10,11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 509, 526, 530, 655,662,692,611 ЦК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за правочином від 06.03.2012року в сумі 1623 грн., а також судові витрати в загальній сумі 316,56 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Бобринецький районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.М. Адаменко