Ухвала суду № 40274645, 20.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-917/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрорезерв Україна» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрорезерв Україна» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів в Херсонський області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

16.03.2012р. ТОВ «Агрорезерв Україна» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із озовом до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС (правонаступник - ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів в Херсонський області) про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 03.03.2012р. №0001642301 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 156690 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 12593 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним та таким, що не відповідає чинному законодавству, оскільки було винесене на підставі помилкових висновків акту перевірки щодо нікчемності правочинів, що були вчинені між ТОВ «Агрорезерв Україна» та ТОВ «Світ-Імпекс» і ПП «Мидас Плюс».

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Агрорезерв Україна» відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представником ТОВ «Агрорезерв Україна» 10.09.2012р. подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31.08.2012 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Агрорезерв Україна» є юридичною особою, платником податків, в тому числі платником ПДВ.

В лютому 2012 року співробітниками ДПІ у м. Херсоні була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Агрорезерв Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Світ Імпекс» за травень-серпень 2011 року, з ПП «Мидас Плюс» за вересень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 14.02.2012р. №513/23-5/36420055.

В даному акті перевірки було зафіксовано порушення підприємством позивача вимог:

- ч.1-5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.ст.228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по правочинах здійснених ТОВ «Агрорезерв Україна» при придбанні товарів у постачальників ТОВ «Світ Імпекс» у травні-серпні 2011 року, та у ПП «Мидас Плюс» у вересні 2011 року; та подальшої реалізації покупцям на загальну суму ПДВ - 82347 грн.,

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в зв'язку із чим позивачем занижено суму ПДВ за травень-вересень 2011 року на 154407 грн.

Так, інспектором-ревізором ДПІ, який здійснював перевірку було виявлено, що позивач придбавав у ТОВ «Світ Імпекс» (м.Херсон) запчастини, сільгоспшини, сільгосптехніку, ремонтні роботи, роботи по наладці та монтажу сільгосптехніки, послуги збирання врожаю, транспортні послуги, але письмові договори на придбання цих товарів і робіт не укладались. Загальна сума податку на додану вартість склала 186 098 грн. 16 коп.

Крім того, податковим органом при проведені вказаної перевірки був використаний акт від 01.12.2011р. №4168/23-2/36235508 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Світ Імпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за квітень-серпень 2011 року, відповідно до якого, встановлено порушення цим підприємством приписів ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині непідтвердженості операцій між ТОВ «Світ Імпекс» та його контрагентами стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг або здійснення діяльності, про що свідчить відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Так, при проведенні цієї перевірки ТОВ «Світ Імпекс» співробітниками податкової міліції було опитано директора і засновника даного підприємства - громадянина ОСОБА_1, який пояснив, що погодився на реєстрацію цього товариства на його ім'я за пропозицією свого знайомого за грошову винагороду, без мети здійснення господарської діяльності, ні печатки, ні реєстраційних документів він не отримував, довіреностей на ведення діяльності іншим особам не видавав, та не підписував ані договорів, ані накладних, ані податкових накладних, ні декларацій з ПДВ чи будь-яких інших документів.

Також, податковою інспекцією було встановлено, що одним з постачальників позивача у вересні 2011 року було ПП «Мидас Плюс», задокументовано поставку запчастин, транспортні послуги, роботи по збору та наладці техніки, загальна сума ПДВ по цим операціям з цим постачальником склала 253280,85 грн. ДПІ також був використаний відповідний акт від 23.11.2011р. №78/15-2/35869610 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Мидас Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у вересні 2011 року», в якому викладено, що остання подана цим платником декларація по ПДВ за вересень не була визнана податковою звітністю, основні фонди відсутні, підприємство не звітувало про наявність персоналу. За інформацією податкової міліції було виявлено, що за юридичною адресою підприємства - АДРЕСА_1, проживає гр. ОСОБА_2 (власник квартири ОСОБА_3), яка заперечує знаходження даного підприємства за цією адресою. Керівник ПП «Мидас Плюс» - ОСОБА_4 за місцем своєї реєстрації АДРЕСА_2, також не з'являється понад 5 років.

Крім того, серед наданих позивачем на перевірку документів відсутні транспортні документи про перевезення товарів, не має транспортних накладних на послуги транспортування, а з актів виконаних робіт неможливо встановити повної інформації про зміст та обсяг робіт. Внаслідок включення до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Світ Імпекс» та ПП «Мидас Плюс», податковий кредит за травень - вересень 2011 року був завищений на суму 236754 грн. Податковою інспекцією були "згорнуті" податкові зобов'язання та податковий кредит на суму 82347 грн., встановлено завищення податкового кредиту на суму 154407 грн.

При розгляді заперечень позивача до акту перевірки сума заниженого податку на додану вартість збільшилась та становить 156690 грн., оскільки були відкориговані суми податкового кредиту та податкового зобов'язання по покупцю ДП «Слобожанське» і ТОВ АФ «Славія» в червні 2011 року.

В подальшому, за наслідками вищезазначеної перевірки, уповноваженою особою ДПІ у м.Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012р. №0001642301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 156 690 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 12 593 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та відповідно, з правомірності рішення податкового органу.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби безпосередньо мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У відповідності ж до приписів п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Крім того, слід вказати, що ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV встановлено певні вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Так, згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з вимогами пп.2.4 п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

А як видно з п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, системний аналіз вказаних вище норм діючого законодавства свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, то відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Наявність у платника податку (т.б. позивача у справі) первинних бухгалтерських та податкових документів, виданих йому продавцем товару та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з урахуванням ПДВ є необхідною, але не достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

Суд, в свою чергу, може погодитись з такими доводами платника податків лише втому випадку, якщо податковим органом не буде встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Досліджуючи реальність господарських операцій, укладених між підприємством позивача та ТОВ «Світ Імпекс» і ПП «Мидас Плюс», судова колегія виходить з наступного.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій з вказаними вище підприємствами позивачем було надано до суду 1-ї інстанції: копії актів здачі-прийняття виконаних робіт, копії видаткових накладних, податкових накладних, а також докази подальшого продажу товарів та послуг, отриманих від ПП «Мидас Плюс» і ТОВ «Світ Імпекс».

Проте, апеляційний суд, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що зазначені вище первинні документи позивача не відповідають всім необхідним ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський та податковий облік.

Так, з наданих позивачем документів вбачається, що в актах здачі-прийняття робіт по ремонту та налагоджуванні сільгосптехніки, транспортних послуг, рекламних послуг, збирання врожаю, видаткових накладних на придбані позивачем товари не зазначено прізвищ, імен та батькові або ініціалів посадових осіб обох підприємств, які підписали ці акти та накладні. Крім того, стислий зміст актів здачі-прийняття робіт не дає можливості встановити точний зміст та обсяг господарської операції, т.б. зазначено тільки найменування послуги та загальна сума. Також, не зазначено одиницю виміру господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), що перевозилось, в якому напрямі та коли, маршрут перевезення, не вказано яка техніка ремонтувалась та налагоджувалась, а приймаючи до уваги відсутність у позивача на балансі основних фондів, які саме рекламні послуги та в яком вигляді надавались.

До того ж, до цих актів здачі-приймання робіт не додано будь-яких додатків, наприклад, договору перевезення, а також не має у позивача і товарно-транспортних накладних, доручень, подорожних листів або ж інших документів, які б свідчили про дійсність факту перевезення товару, відсутні в матеріалах справи належні документи і про наявність техніки, яку ремонтували контрагенти позивача, або наявність врожаю, який збирали ТОВ «Світ Імпекс» та ПП «Мидас Плюс».

Актами ж перевірок цих постачальників було встановлено відсутність транспортних засобів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини, що свідчить про відсутність у цього суб'єкта адміністративно-господарських можливостей на виконання спірних господарських зобов'язань по укладеним угодам.

Окрім того, як вбачається з пояснень представника позивача в судовому засіданні окружного суду, керівників ТОВ «Світ Імпекс» та ПП «Мидас Плюс», т.б. ОСОБА_4 і ОСОБА_1 директор ТОВ «Агрорезерв Україна» взагалі не бачив, з ними не знайомий, бухгалтерські та податкові документи йому привозили інші особи, прізвища яких останній суду назвати не зміг.

Таким чином, за вказаних вище обставин, суд вважає податкові накладні ТОВ «Світ Імпекс», які підписані гр. ОСОБА_1, недійсними, оскільки як вже зазначалося вище, з письмових пояснень ОСОБА_1, який значився директором ТОВ «Світ Імпекс» видно, що останній працює електромеханіком в АСК «Укррічфлот», і погодився стати засновником та директором ТОВ «Світ Імпекс» виключно за грошову винагороду, ніяких первинних документів даного підприємства він не підписував та підприємницькою діяльністю взагалі не займався.

Згідно із п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, в тому числі місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Разом з тим, представлені суду податкові накладні ТОВ «Світ Імпекс» підписані не керівником товариства, а невідомою особою і за вказаною в податкових накладних адресою даний платник не знаходиться. Визначення законодавцем юридичного значення податкової накладної, встановлення порядку видачі та вимог щодо її формального змісту дає підстави для висновку, що дотримання платником податку зазначеного порядку і форми податкової накладної є обов'язковою умовою для набуття податковою накладною юридичного значення, а отже, і підстави, з якою ст.201 ПКУ пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку.

Отже, так як податкові накладні від імені ТОВ «Світ Імпекс» підписані не його керівником ОСОБА_1, а невідомими особами, то відповідно, вони не є підставою для віднесення позивачем цих сум ПДВ до податкового кредиту.

При цьому, слід вказати, що та обставина, що постанова слідчого про порушення кримінальної справи за фактом скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва ТОВ «Світ Імпекс» була скасована судом, не спростовує порушень податкового законодавства з боку даної юридичної особи.

Підтвердити поставку послуг чи товарів позивачу у вересні 2011 року ПП «Мидас Плюс» є також неможливим у зв'язку з відсутністю даного підприємства за своєю юридичною адресою. Отже, податковий кредит позивача не кореспондується з податковими зобов'язаннями даного платника податків, оскільки декларація по ПДВ за вересень не була визнана податковою звітністю. Таким чином, з огляду на відсутність у ПП «Мидас плюс» основних фондів та технічного персоналу, судова колегія погоджується з позицією відповідача про відсутність у даного суб'єкта господарювання можливості реально займатися господарською діяльністю. Тобто, на думку суду, позивач, в даному випадку, задіяв для формування податкового кредиту податкові накладні ПП, фактично видані по «безтоварним» операціям.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про недоведеність з боку ТОВ «Агрорезерв Україна» руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, наявності господарської мети на вчинення відповідних господарських операцій та наявності зв'язку між фактом придбання товарів, послуг та господарською діяльністю платника податку, що, в свою чергу, вказує на недоведеність з боку позивача реальності господарських операцій, здійснених між ТОВ «Агрорезерв Україна» та ТОВ «Світ Імпекс» і ПП «Мидас плюс».

Приймаючи до уваги те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ТОВ «Агрорезерв Україна» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаними контрагентами з огляду на їх безтоварність, окружний суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки про безпідставне включення позивачем до свого податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Світ Імпекс» та ПП «Мидас плюс».

Твердження ж позивача про те, то угоди з ТОВ «Світ Імпекс» та ПП «Мидас плюс» породжують для його сторін певні права та обов'язки у зв'язку з тим, що їх не визнано недійсними, є помилковими, оскільки наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Слід зазначити, що при розгляді даної справи суди обох інстанцій не обмежувалися виключно формальним застосуванням приписів ПК України, а віддавали перевагу встановленню фактичних обставин і достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Тобто, спірні господарські операції позивача з вищевказаними підприємствами це є ніщо інше, як штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування.

До того ж, ще слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку і було зроблено відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрорезерв Україна» - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко