Постанова № 40274567, 13.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2014 року № 826/10962/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Візаж" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-Візаж» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2014 №0003022208, №0003012208.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 01.04.2014 №11/26-58-22-08-11/37313691 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Арт-Візаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податок на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс», ТОВ «Комплект Систем Плюс», ТОВ «БДМ Сервіс Плюс», ТОВ «Мон Шері», ТОВ «Пергий Український Правочин», та ТОВ «Дайнер Консалт» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Позивач клопотав про вирішення справи за його відсутності.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Арт-Візаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податок на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс», ТОВ «Комплект Систем Плюс», ТОВ «БДМ Сервіс Плюс», ТОВ «Мон Шері», ТОВ «Перший Український Правочин», та ТОВ «Дайнер Консалт» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року за результатом якої складено акт від 01.04.2014 №11/26-58-22-08-11/37313691 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість в розмірі 785 027 грн.; п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 1 322 929 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 09.04.2014:

- №0003022208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 1 040 327 грн. (за основним платежем 785 027 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 255 300 грн.);

- №0003012208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 517 525 грн (за основним платежем 1 322 929 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 194 596 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: висновком почеркознавчої експертизи від 27.01.2014 проведеної головним експертом відділу техніко-криміналістичного забезпечення органів внутрішніх справ НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві встановлено, що підписи на первинних бухгалтерських документах виконані від імені директора ТОВ «Мон Шері», виконані іншою особою. Також, встановлено, що підписи на первинних бухгалтерських документах виконані від імені директора ТОВ «Перший Український Правочин» виконані іншою особою.

Також, податковий орган в акті перевірки вказує, що протоколом допиту свідка від 24.10.2012 директора та засновника ТОВ «Комплект Система Плюс» вставлено, що останній реєстрував товариство з метою отримання прибутку, але фінансово-господарською діяльністю не займався. Аналогічна ситуація з реєстрацією ТОВ «Комплект Систем Плюс», ТОВ «БДМ Сервіс Плюс». Господарською діяльністю від імені вказаних товариств займалась ОСОБА_1

Крім того, протоколом допиту від 05.08.2013 директора та засновника ТОВ «Мон Шері», яка пояснила, що їй запропонували відкрити салон та стати його директором. За період перебування на посаді директора вказаного товариства, фінансову документацію не підписувала, податкових декларації не заповнювала, договорів не заключала. Всю діяльність здійснювала ОСОБА_1

З акту перевірки вбачається, що протоколом допиту свідка директора та засновника ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс» встановлено, що останній зареєстрував товариство за винагороду, проте обов'язки директора він виконував формально, господарською діяльністю товариства та ведення бухгалтерської документації займалась інша особа.

Також, актом перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 01.02.2012 №612/2220/37242783 встановлено, що ТОВ «Дайнер Консалт» за місцем реєстрації не знаходиться , внаслідок чого вказано на відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання / продажу товарів (робіт, послуг).

Крім того, актом ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 12.06.2012 №1755/22-4/36346972 встановлено відсутність інформації про наявність складських приміщень, автомобільного транспорту та устаткування.

На підставі викладеного податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс», ТОВ «Комплект Систем Плюс», ТОВ «БДМ Сервіс Плюс», ТОВ «Мон Шері», ТОВ «Перший Український Правочин» не мали відношення до обов'язків покладених на них згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на протоколи допитів свідків та ніші докази зібрані в рамках кримінального провадження, суд зазначає, що такі матеріали є доказами виключно у кримінальному провадженні.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення у кримінальному провадженні.

Правова оцінка доказам зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності діяльності такою юридичної особи та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою юридичною особою.

Крім того, пояснення директорів вказаних товариств, що від імені товариств господарську діяльність здійснювала інша особа не є доказом «безтоварності» господарських операцій таких товариств, оскільки законодавчо не встановлено обов'язку укладання господарських договорів та складання інших первинних бухгалтерських документів виключно директором (засновником) товариства. Крім того, вказані особи повідомили, що господарською діяльністю від імені товариств займалась інша особа.

Щодо посилання податкового органу на висновок почеркознавчої експертизи від 27.01.2014 проведеної головним експертом відділу техніко-криміналістичного забезпечення органів внутрішніх справ НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві яким встановлено, що підписи на первинних бухгалтерських документах виконані від імені директора ТОВ «Мон Шері», виконані іншою особою, а саме ОСОБА_1. Також, встановлено, що підписи на первинних бухгалтерських документах виконані від імені директора ТОВ «Перший Український Правочин» виконані іншою особою, а саме ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Платник податків не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Вимоги статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо необхідної наявності в кожному первинному документі належних реквізитів варто поширювати саме на того суб'єкта господарювання, який веде бухгалтерський облік. Немає підстав покладати відповідальність за невиконання обов'язку щодо належного ведення бухгалтерського обліку одним суб'єктом господарювання на інших, зокрема на його контрагентів.

Таким чином, відповідно до зазначеного Закону відповідальність за недостовірність даних первинних документів несуть особи, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складають ці первинні документи. А відтак, контрагенти суб'єкта господарювання не можуть нести відповідальності за недобросовісне виконання ним своїх обов'язків щодо складання первинних документів.

Тому, невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документу, складеного однією особою і переданого іншій особі (зокрема, податкової накладної) може позбавляти цю накладну статусу первинного документу або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документу, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

Формальні недоліки податкових накладних, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що видала податкову накладну, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

При цьому, основне правове значення для виникнення змін у податковому обліку має кваліфікація учасників господарської операції саме з урахуванням норм податкового законодавства. Недотримання цивільно-правових норм, у тому числі щодо неналежного оформлення представництва осіб, які діяли від імені суб'єкта господарювання, не є самостійною підставою для невизнання реальною господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.07.2014 у справі К/800/24305/14.

З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення позивача права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання ТМЦ (косметичних товарів) у спірних постачальників.

Як свідчать матеріали справи, позивачем укладено наступні договори поставки косметичного товару: з ТОВ «Перший Український Правочин» від 03.10.2011 року, з ТОВ «Комплект Систем Плюс» 02.07.2012, з ТОВ «Мон Шері» від 04.01.2011, з ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс» від 01.06.2012, з ТОВ «БДМ Сервіс Плюс» від 02.07.2012.

В ході виконання умов договору сторонами було складено видаткові накладні на відвантаження товарно-матеріальних цінностей та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Факт оплати позивачем придбаного товару не заперечується податковим органом та підтверджується виписками по особовому рахунку та копіями платіжних доручено, які долучено до матеріалів справи. Крім того, позивачем надано суду копію висновку СЕС щодо придбаної косметичної продукції.

На підтвердження реального здійснення господарських відносин з ТОВ «Дайнер Консалт» позивачем надано копії видаткових накладних на відвантаження товарно-матеріальних цінностей та податкових накладних, платіжних доручень ат виписок по особовому рахунку позивача.

При цьому, слід відзначити, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, поставлений позивачу товар був в подальшому був реалізований ППТФ «Юсі», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Рестратнсервіс», ТОВ «Суматра ЛТД», ПП «Престиж-Груп», ДП «Торговий дім «Віза», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Наталка», СПД ФО ОСОБА_4, ТОВ «Шик і Блиск», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Медсервіс», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Прем'єр Плаза ЛТД», ТОВ ВКФ «Елта», ТОВ «ТКФ «Хмельницький Центральний Універмаг», ТОВ «ДЦ-Україна», ТОВ «Руш», що підтверджується копіями видаткових накладних, які долучено до матеріалів справи.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс», ТОВ «Комплект Систем Плюс», ТОВ «БДМ Сервіс Плюс», ТОВ «Мон Шері», ТОВ «Перший Український Правочин», та ТОВ «Дайнер Консалт» виконувались сторонами у повному обсязі.

Викладений в акті перевірки висновок про безтоварний характер спірних операцій з поставки позивачеві ТМЦ (косметики) ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин, а відтак не може бути визнаний об'єктивним.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача (ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс», ТОВ «Комплект Систем Плюс», ТОВ «БДМ Сервіс Плюс», ТОВ «Мон Шері», ТОВ «Перший Український Правочин», та ТОВ «Дайнер Консалт») зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість. Спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавався.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс», ТОВ «Комплект Систем Плюс», ТОВ «БДМ Сервіс Плюс», ТОВ «Мон Шері», ТОВ «Перший Український Правочин», та ТОВ «Дайнер Консалт» не була припинена.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс», ТОВ «Комплект Систем Плюс», ТОВ «БДМ Сервіс Плюс», ТОВ «Мон Шері», ТОВ «Перший Український Правочин», та ТОВ «Дайнер Консалт» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №№0003022208 від 09.04.2014 безпідставним та неправомірним.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №0003012208 від 09.04.2014.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс», ТОВ «Комплект Систем Плюс», ТОВ «БДМ Сервіс Плюс», ТОВ «Мон Шері», ТОВ «Перший Український Правочин», та ТОВ «Дайнер Консалт», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Візаж" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.04.2014 №0003022208, №0003012208, прийняті Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у міста Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда