Постанова № 40273325, 22.08.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р. Справа № 922/1455/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Тихий П.В.,

при секретарі Бухановій Т.А.,

за участю представників сторін:

позивача - Геворкян К.Г за довіреністю б/н від 01.04.2014 р.;

відповідача - Бартош Р.Г. за довіреністю б/н від 11.08.2014 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1717Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 29 травня 2014 року у справі № 922/1455/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Контрактова", м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр Витязь", м. Харків;

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2014 року позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 144995,20 грн., які складаються з заборгованості по сплаті лізингових платежів по договору фінансового лізингу транспортних засобів від 28.04.2009 р. № 048 в сумі 121598,18 грн., пені в сумі 21537,02 грн. та штрафу в сумі 1860,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2014 р. у справі № 922/1455/14 (суддя Присяжнюк О.О.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати лізингових платежів в сумі 121598,18 грн., пеню в сумі 21537,02 грн., штраф в сумі 1860,00 грн. та судовий збір в сумі 2899,90 грн.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 121598,18 грн. та штрафу в сумі 1860,00 грн. неправомірним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить в цій частині рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, та зменшити судовий збір пропорційно задоволених вимог. Посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте у відсутності представника відповідача, якого не було належним чином повідомлено про місце і час розгляду справи. Зазначає, що зобов'язання по оплаті лізингових платежів виконано майже в повному обсязі, заборгованість є незначною та складає 4796,87 грн. Вважає, що після закінчення строку дії договору фінансового лізингу транспортних засобів від 28.04.2009 р. № 048 (10.09.2011 р.), враховуючи наявність незначної заборгованості лізингової винагороди та лізингового платежу, спрямованої на компенсацію витрат лізингодавця, відносини між сторонами регулюються виключно як відносини з купівлі-продажу, і позивач залишається власником майна до моменту виконання умов договору щодо повної сплати боргу із лізингових платежів. Зазначає про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1860,00 грн. за порушення обов'язку з повернення предмету лізингу, оскільки на час виникнення спору між сторонами існували відносини з купівлі-продажу з відкладальною обставиною.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.08.2014 р.

В судовому засіданні 12.08.2014 р., у зв'язку з клопотанням представника відповідача про перенесення розгляду справи на інший день (вх. № 6522 від 12.08.2014 р.), оголошено перерву до 19.08.2014 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.08.2014 р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 6407 від 08.08.2014 р.) та в судовому засіданні 19.08.2014 р. не погодився з доводами, зазначеними в апеляційній скарзі, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає безпідставним твердження відповідача про застосування до відносин між сторонами виключно положень договору купівлі-продажу, оскільки відповідач має перед позивачем заборгованість зі сплати лізингових платежів, які включають в себе як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувача по закінченні дії фінансового лізингу транспортних засобів від 28.04.2009 р. № 048, тому право власності на предмет лізингу відповідно до п. 6.1.1 цього договору, до відповідача не переходить.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з твердженням апелянта про те, що він не був повідомлений про місце і час розгляду справи, виходячи з наступного.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2014 р. у справі № 922/1455/14 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.05.2014 р.

Копію ухвали від 15.04.2014 р. було надіслано рекомендованим листом № 61022 12947443 0 на юридичну адресу відповідача, а саме: 61200, м. Харків, пр. Московський, 247-Б, який було вручено представнику відповідача 22.04.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення, яке повернулось до Господарського суду Харківської області 23.04.2014 р. (а.с. 37).

В судове засідання 15.05.2014 р. представник відповідача не з'явився, про причину неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву суду не надав.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.05.2014 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 29.05.2014 р. Вказану ухвалу 16.05.2014 р. за вих. № 014142 було надіслано на адресу відповідача, що підтверджується відповідним штампом Господарського суду Харківської області (а.с. 46, зворотний бік арк.).

Проте представник відповідача своїм правом брати участь в судовому засіданні не скористався, в судове засідання 29.05.2014 р. не з'явився, про причину неявки суду не повідомив.

З аналізу вимог ст. 64, 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий Господарський Суд України в п. 3.9.1. ч. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Отже, враховуючи вищезазначене, відповідач був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи.

Таким чином, суд першої інстанції вжив всі належні заходи для повідомлення належним чином відповідача про час і місце судового розгляду справи, тому в цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Будцентр "ВИТЯЗЬ" є правонаступником закритого акціонерного товариства «Витязь», діяльність якого було припинено 11.05.2012 р. на підставі рішення засновників товариства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.05.2014 р. (а.с. 49-53).

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що між ТОВ «Лізингова Компанія «Контрактова» (лізингодавцем) та ЗАТ «Витязь» (лізингоодержувачем) укладено Договір фінансового лізингу транспортних засобів від 28.04.2009 р. № 048, за умовами якого лізингодавець зобов'язався набути у власність транспортні засоби, а саме: автобетонозмішувачі КАМАЗ 53229 у кількості двох одиниць, загальною вартістю 372000,00 грн., та передати їх у користування лізингоодержувача на визначений строк не менше одного року за встановлену плату - лізингові платежі (а.с. 13-17).

Відповідно до п. 7.1 цього договору, відповідач надається право користування предметом лізингу (строк лізингу) протягом 24 місяців з дати підписання відповідного акту прийому-передачі предмету лізингу.

Додатковою угодою № 1 від 12.01.2010 р. до договору фінансового лізингу транспортних засобів від 28.04.2009 р. № 048 сторони збільшили строк лізингу з 24 місяців до 27 місяців, тобто до 10.09.2011 р., та узгодили новий графік сплати лізингових платежів, в якому, відповідно, було збільшено загальну суму лізингових платежів (а.с. 22-24).

Транспортні засоби, які є предметом лізингу, були передані відповідачу по Акту прийому-передачі Предмету лізингу від 15.05.2009 р., який є додатком № 2 до вищезазначеного договору (а.с. 21).

Розмір та порядок сплати лізингових платежів сторони визначили в розділі 2 Договору фінансового лізингу транспортних засобів від 28.04.2009 р. № 048.

Зокрема, відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 п. 2.1 договору фінансового лізингу транспортних засобів від 28.04.2009 р. № 048, лізингові платежі складаються з таких частин:

- частини, спрямованої на компенсацію вартості предмету лізингу;

- частини, що є платежем як винагорода лізингодавця за отримані у лізинг лізингоодержувачем транспортні засоби (лізингової винагороди);

- частини, спрямованої на компенсацію лізингодавця будь-яких витрат (за винятком вартості предмету лізингу), що пов'язані з набуттям у власність предмету лізингу та передачею його у лізинг лізингоодержувача на встановлених цим договором умовах (в т.ч. витрат, пов'язаних із реєстрацією, страхуванням предмету лізингу та сплатою податків на нього).

Згідно п.п. 2.2.1, 2.2.2 п. 2.2 договору фінансового лізингу транспортних засобів від 28.04.2009 р. № 048, лізингові платежі нараховуються щомісячно, починаючи з дати підписання сторонами акту прийому-передачі предмету лізингу, та сплачуються лізингоодержувачем щомісячно, в термін до 10-го числа місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання акту прийому-передачі предмету лізингу, за Графіком сплати Лізингових платежів, який є Додатком № 1 до цього договору (а.с. 18-20).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач в порушення умов Договору фінансового лізингу транспортних засобів від 28.04.2009 р. № 048, щодо погашення лізингових платежів, відповідач не сплатив лізингові платежі за червень та липень 2011 р. на загальну суму 11796,87 грн., а саме: за червень 2011 р. - 1608,07 грн. (строк погашення до 10.07.2011 р.) та за липень 2011 р. - 10188,80 грн. (строк погашення до 10.08.2011 р.)

11.02.2014 р. та 13.02.2014 р. відповідач частково сплатив заборгованість зі сплати лізингових платежів у сумі 2000,00 грн. та 5000,00 грн. На момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати лізингових платежів становила 4796,87 грн.

На час розгляду справи вказана заборгованість відповідачем по договору фінансового лізингу транспортних засобів від 28.04.2009 р. № 048 не сплачена, що підтвердив представник відповідача в апеляційні скарзі та в судовому засіданні.

Тобто, отримавши предмет лізингу, ТОВ "Будцентр "ВИТЯЗЬ" - відповідач за умовами договору був зобов'язаний сплачувати платежі за користування предметом лізингу, згідно з графіком платежів, при цьому власником предмету лізингу залишається позивач - ТОВ «Лізингова Компанія «Контрактова».

Відповідно до п. 6.1 договору фінансового лізингу транспортних засобів від 28.04.2009 р. № 048, право власності на транспортні засоби, що є предметом лізингу за цим договором, переходить до лізингоодержувача в день сплати на користь лізингодавця останнього лізингового платежу за користування транспортними засобами.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Згідно вимог ст. 866 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватись та придбати предмет лізингу у власність. Тобто договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

На правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж щодо оплати товару.

Згідно вимог ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Ст. 697 Цивільного кодексу України передбачає збереження права власності за продавцем за переданий товар до оплати товару або настання інших обставин.

Лізингоодержувач (ТОВ "Будцентр "ВИТЯЗЬ") не виконав зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином протягом дії договору, та продовжує користуватись предметом лізингу, не отримавши права власності на предмет лізингу - автобетонозмішувачі КАМАЗ 53229, відповідно до вимог законодавства та умов договору фінансового лізингу транспортних засобів від 28.04.2009 р. № 048.

На підставі п. 7.2 договору фінансового лізингу транспортних засобів від 28.04.2009 р. № 048, строк цього договору встановлено з моменту підписання договору сторонами до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Відповідач продовжує користуватись предметом лізингу, але протягом тривалого часу заборгованість по сумі лізингу сплачено ним не було.

За таких обставин, ТОВ «Лізингова Компанія «Контрактова» залишилась власником предмету лізингу, оскільки умовами договору передбачено перехід права власності на предмет лізингу до ТОВ "Будцентр "ВИТЯЗЬ" у разі здійснення ним всіх платежів за договором.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов належного висновку про наявність правових підстав для стягнення лізингових платежів за час користування відповідачем предметом лізингу.

Враховуючи встановлені п. 4.2.2 договору фінансового лізингу обов'язки лізингоодержувача та те, що відповідач протягом тривалого строку використовує предмет лізингу без належних правових підстав та не вжив будь-яких заходів щодо повернення предмета лізингу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення штрафу в сумі 1860,00 грн. на підставі п. 9.3 договору фінансового лізингу транспортних засобів від 28.04.2009 р. № 048.

Крім того, сторони передбачили в п. 9.1 договору фінансового лізингу транспортних засобів від 28.04.2009 р. № 048, що за несвоєчасну сплату лізингових платежів та/або комісій лізингоодержувач має сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплачених лізингових платежів та/або комісій за кожен день прострочення.

Додатковою угодою № 2 від 19.12.2011 р. до договору фінансового лізингу транспортних засобів від 28.04.2009 р. № 048 сторони визначили, що лізингоодержувач за несвоєчасну сплату лізингових платежів сплачує лізингодавцю пеню у сумі 21537,02 грн. (а.с. 25).

Враховуючи вищезазначене та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені в сумі 21537,02 грн.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, помилковими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 33-34, 43, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 29 травня 2014 року у справі № 922/1455/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 22.08.2014 р. 22.08.14

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.