Постанова № 40273278, 26.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Справа№ 911/2085/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Остапенка О.М.

Сотнікова С.В.

за участю представників:

від позивача: Сабрига В.Д. представник за довіреністю № 64 від 17.02.2014;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області на ухвалу господарського суду Київської області від 16.07.2014 у справі № 911/2085/14 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Управління пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області

до приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»

про стягнення 669162,71 грн

ВСТАНОВИВ:

Управлінням пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області звернулося до господарського суду Київської області з позов до приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція») про стягнення 669162,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем за період з листопада 2013 року по травень 2014 року коштів відшкодування, а саме: пільгових пенсій за списком № 1 у сумі 494386,33 грн., пільгових пенсій за списком № 2 у сумі 17144,61 грн, наукових пенсій у сумі 1362,73 грн та несплаченої розстроченої заборгованості у сумі 156269,04 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2014 порушено провадження у справі .

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2014 у справі № 911/2085/14 (суддя Лопатін А.В.) припинено провадження у справі.

Дана ухвала мотивована тим, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах, що в свою чергу є підставою відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України для припинення провадження у справі.

При цьому, суд керувався п. 3 ч. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року в редакції від 22.12.2011 року зі змінами та доповненнями та ст.ст. 80, 86 ГПК України, п. 16 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 N 10.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Управління пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 16.07.2014 у справі № 911/2085/14, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального прав, а саме ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не взято до уваги, що в даному випадку фондом заявлено поточні грошові вимоги, які можуть розглядатись до відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», крім того судом першої інстанції неправомірно визначено, що предметом спору є стягнення страхових внесків, в той час як підставою звернення з позовом до суду є стягнення простроченої заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій.

В судовому засіданні 26.08.2014 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

В судове засідання апеляційної інстанції не з'явився представник відповідача, причини неявки суду не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи є докази (поштові повідомлення) належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, а також враховуючи обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З позовної заяви УПФ України у місті Ірпені Київської області вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 669162,71 грн., яка складається з 494386,33 грн - коштів на відшкодування виплачених пенсій за списком № 1; 17144,61 грн - коштів на відшкодування виплачених пенсій за списком № 2; 1362,73 грн - коштів на відшкодування виплачених наукових пенсій; 156269,04 грн - залишок несплаченої заборгованості несплачених пільгових пенсій по списку № 1 (розстроченої заборгованості).

При цьому в позовній заяві позивач обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом до господарського суду Київської області посилається на абз. 4 ч. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( у редакції Закону України від 22.12.2011 року 4212-VI, зі змінами та доповненнями) та п. 7 ст. 12 ГПК України.

Отже, судом встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 30.10.2010 у справі № Б8/180-10 порушено провадження про банкрутство ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція».

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2012 у вказаній справі введено процедуру санації ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція».

Відповідно до абз. 4 ч. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( у редакції Закону України від 22.12.2011 року 4212-VI, зі змінами та доповненнями) поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

19.01.2013 набрала законної сили нова редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до п. 1 частини 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 3 частини 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що положення цього Закону, які регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи вищезазначені положення норм чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що оскільки провадження у справі № Б8/180-10 про банкрутство відповідача порушено до набрання законної сили нової редакції зазначеного Закону та у справі про банкрутство не прийнято постанови про визнання ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» банкрутом, суд, при розгляді справи № Б8/180-10, керується приписами норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції чинній до 19.01.2013 року.

В той же час нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у редакції чинній до 19.01.2013, не передбачено підвідомчість господарським судам справ у спорах з поточними вимогами до боржника щодо якого відповідним господарським судом порушено провадження у справі про банкрутство.

Беручи до уваги вищевказане апеляційний суд робить висновок, що позов Управління пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області до приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» про стягнення 669162,71 грн, в тому числі 494386,33 грн - коштів на відшкодування виплачених пенсій за списком № 1, 17144,61 грн - коштів на відшкодування виплачених пенсій за списком № 2, 1362,73 грн - коштів на відшкодування виплачених наукових пенсій, 156269,04 грн - залишок несплаченої заборгованості несплачених пільгових пенсій по списку № 1 (розстроченої заборгованості), не належить до категорії спорів, пов'язаних з банкрутством.

Відповідно до п.1.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з п. 6.1. вказаної Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 6.4. зазначеної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, в тому числі, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, крім, в тому числі, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.11 № 10 не підлягають розглядові в господарських судах справи у спорах, пов'язаних із здійсненням владних повноважень, в тому числі, Пенсійним фондом України та його органами у прийнятті рішень про стягнення простроченої заборгованості із страхових внесків до названого Фонду. Водночас господарськими судами розглядаються на загальних підставах справи зі спорів за участю названих органів, якщо такі спори виникають з цивільних чи господарських правовідносин, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З наведених норм права та встановлених судом обставин вбачається, що спір між позивачем та відповідачем у даній справі виник у сфері публічно-правових відносин загальнообов'язкового державного пенсійного страхування щодо обов'язку відповідача відшкодувати позивачу витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до вимог ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», витрати на фінансування різниці між сумою призначеної пенсії, призначеної за Законом «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник.

Зазначений спір пов'язаний зі здійсненням позивачем владних повноважень щодо стягнення простроченої заборгованості із страхових внесків, інших обов'язкових платежів до Пенсійного фонду України та віднесений до компетенції адміністративних судів, отже в силу вимог ст.12 Господарського процесуального кодексу України не підлягає розгляду в господарських судах, що узгоджується з п. 16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.11 № 10.

Крім того приналежність спорів про стягнення витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до вимог ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до компетенції адміністративних судів вбачається з постанови Верховного Суду України від 23.04.2013 року за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення боргу.

Викладені в апеляційній скарзі доводи правильності висновку місцевого господарського суду не спростовують.

Апеляційний суд не приймає до уваги посилання скаржника на абз. 6, абз. 24 ст. 1, ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також п. 11.5 Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04.06.2004 року № 04-5/1193 «про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», аналізуючи які скаржник робить висновок, що до моменту відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги кредиторів, а саме такі вимоги містить його позовна заява, задовольняються, зокрема, за наслідками розгляду спору в позовному провадженні згідно позовних вимог поточних кредиторів, оскільки дані доводи позивача є результатом невірного трактування норм чинного законодавства, крім того, як зазначалось судом вище даний позов не підлягає розгляду в господарському суді, однак це не позбавляє права позивача звернутися з відповідним позовом до суду, вірно визначивши його підвідомчість.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом», а тому відповідає вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Управління пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 16.07.2014 у справі № 911/2085/14 - без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.М. Остапенко

С.В. Сотніков