Постанова № 40273246, 04.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2014 р. Справа№ 927/513/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Пашкіної С.А.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром»

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 18.06.2014

у справі №927/513/14 (суддя - Михайлюк С.І.)

за позовом Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, м. Чернігів,

до Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» , м. Чернігів,

про стягнення 2 892,81 грн,

за участю представників:

від позивача: Максак Т.Л. - представник (довіреність №01-124 від 08.02.2014);

від відповідача: Олексієнко О.П. - директор (наказ №1 від 19.04.2011);

ВСТАНОВИВ:

Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (надалі - Управління) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» (надалі - ПрАТ «Кінотехпром») про стягнення 2 892,81 грн.

Вказуючи на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором оренди №66 від 01.11.2011, позивач просив суд стягнути на користь Управління 801,92 грн боргу з урахуванням інфляційних нарахувань, 128,66 грн пені та 88,68 грн відсотків річних, а також стягнути на користь обласного бюджету м. Чернігова 1 873,55 грн боргу з урахуванням інфляційних нарахувань.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції суд прийняв до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 6 386,87 грн, з яких на користь Управління 1821,33 грн боргу з урахуванням інфляційних нарахувань, 144,68 грн пені та 168,59 грн відсотків річних, а на користь обласного бюджету м. Чернігова - 4 252,27 грн боргу з урахуванням інфляційних нарахувань.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.06.2014 у справі №927/513/14 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради 1 821,33 грн боргу, 144,68 грн пені, 168,59 грн відсотків річних, 1 827,00 грн витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» до обласного бюджету м. Чернігова 4 252,27 грн боргу.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПрАТ «Кінотехпром» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.06.2014 у справі № 927/513/14 як таке, що прийняте з порушенням та неправильним застосування норм матеріального і процесуального права, та прийняти постанову про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді - Жук Г.А., Суховий В.Г., та призначено в судове засідання на 04.08.2014.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області без змін.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014, у зв'язку з перебуванням Сухового В.Г. у відпустці, для розгляду справи № 927/513/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді - Жук Г.А., Пашкіна С.А.

В судовому засіданні 04.08.2014 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.06.2014 у справі № 927/513/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

04.08.2014 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення коштів у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, визначеного договором оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області №66 від 01.11.2011.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційній скарзі наголошував на тому, що договір оренди №66 від 01.11.2011 не пройшов нотаріального посвідчення та державної реєстрації, не є вчиненим і не створює для сторін прав та обов'язків, а тому на його думку, позивач не мав права нараховувати орендну плату згідно з цим договором.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності факту укладення договору оренди №66 від 01.11.2011, котрий відповідно до приписів чинного законодавства породжує для сторін права та обов'язки, зокрема, обов'язок відповідача здійснювати орендні платежі, визначені цим договором.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно п. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.ст. 793, 794 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ст. 210 ЦК України (параграф 1 глави 16 «Загальні положення про правочини») правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Разом з тим, ч. 2 ст. 649 ЦК України та ст. 187 ГК України передбачено, що розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-XII, згідно якої у разі передачі спору на розгляд суду договір оренди вважається укладеним з моменту набрання чинності рішенням суду про укладення договору оренди і на умовах, зазначених у ньому.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2012 у справі №5028/15/150/2011 були врегульовані розбіжності, які виникли між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради та Приватним акціонерним товариством «Кінотехпром» під час укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області №66 від 01.11.2011 та встановлено, що оскільки товариство фактично користується майном, яке є предметом спірного договору, днем його укладення слід вважати день підписання представником товариства договору оренди з застереженнями до нього, тобто 21.11.2011.

Зазначене рішення господарського суду Чернігівської області залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2012, а відтак, набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2012 у справі №5028/15/150/2011 встановлені обставини укладення сторонами 21.11.2011 договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 66 від 01.11.2011, а тому факт укладеності вказаного договору не потребує доказування при розгляді цієї справи.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оскільки вказаний договір оренди №66 від 01.11.2011 є укладеним, то відповідно до приписів чинного законодавства породжує для сторін права та обов'язки, визначені цим договором, і цей факт у розумінні приписів статті 35 ГПК України не потребує повторного доведення при вирішенні даного спору.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2012 у справі №5028/5/50/2012 (5028/11/59/2012), яке залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 та Вищого господарського суду України від 30.05.2013.

Крім того, враховуючи факт укладення договору оренди №66 від 01.11.2011, вимога скаржника про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору є безпідставною.

Так, матеріали справи свідчать, що між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради (в тексті договору - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Кінотехпром» (в тексті договору - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області №66 від 01.11.2011 (надалі - договір), у відповідності до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення в будівлі, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (надалі - майно), розташованій за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 66 та перебуває на бухгалтерському обліку управління комунального майна Чернігівської обласної ради.

Згідно п.п. 1.13. та 1.3. договору, загальна площа приміщень, що передається в оренду, складає 361,3 кв.м. Майно передається в оренду з метою здійснення виробничої діяльності.

Відповідно до п. 1.1.3. договору вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 15.09.2011 і становить 446 131,00 грн без ПДВ.

Пунктом 2.1. договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у вказаний у договорі термін, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.3. договору орендна плата є платежем у грошовій формі, який орендар вносить орендодавцю та до обласного бюджету незалежно від наслідків діяльності орендаря, і сплачується за весь термін фактичного користування майном. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, податок на додану вартість. Розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 25.03.2011 (3 сесія 6-го скликання) зі змінами, внесеними рішенням обласної ради від 30.09.2011 (5 сесія 6-го скликання). Розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено у Додатку №1 до Договору, і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - 1 563,02 грн. Орендна плата за перший (листопад 2011 року) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень та листопад місяці 2011 року.

Пунктом 3.5. договору сторонами погоджено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п. 3.6. договору, орендар зобов'язаний перераховувати орендну плату щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця, згідно виставлених орендодавцем рахунків у співвідношенні: 70% - до обласного бюджету, 30% - орендодавцю згідно Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Договір, згідно п. 10.1, діє з 01 листопада 2011 року по 31 жовтня 2016 року.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою він є договором найму (оренди), за яким відповідно до ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, факт приймання-передачі в строкове платне користування відповідачу нежитлового приміщення, визначеного в п. 1.1 договору, підтверджується Актом прийому-передачі в оренду майна комунальної власності області від 01.11.2011, складеним і підписаним уповноваженими представниками орендаря та орендодавця.

Проте, як встановлено місцевим господарським судом, відповідач під час дії вказаного договору належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань щодо внесення своєчасної та у повному розмірі орендної плати за користування орендованими приміщеннями.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, станом на час винесення оскаржуваного рішення у ПрАТ «Кінотехпром» виникла заборгованість з урахуванням інфляційних нарахувань за договором оренди №66 від 01.11.2011 перед Управлінням у сумі 1 821,33 грн та перед обласним бюджетом у сумі 4 252,27 грн.

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виставлених позивачу рахунків-фактур та актів надання послуг за період з листопада 2012 року по лютий 2013 року та за квітень 2014 року з доказами направлення та отримання їх уповноваженими особами ПрАТ «Кінотехпром» (а.с. 35-43, 94-97).

Як встановлено ч.ч.1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 19 вказаного закону визначено, методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Згідно п. 3.6. договору, орендар зобов'язаний перераховувати орендну плату щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця, згідно виставлених орендодавцем рахунків у співвідношенні: 70% - до обласного бюджету, 30% - орендодавцю згідно Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Таким чином, рахунки №0000000634 від 12.11.2012 на суму 468,89 грн та на суму 1 094,09 грн мали бути оплачені у строк до 30.11.2012 (включно); рахунки №0000000749 від 13.12.2012 на суму 1 092,99 грн та на суму 468,42 грн - до 31.12.2012 (включно); рахунки №0000000002 від 14.01.2013 на суму 1 095,18 грн та на суму 469,36 грн - до 15.12.2011 року (включно); рахунки №0000000062 від 11.02.2013 на суму 1 097,37 грн та на суму 470,30 грн - до 28.02.2013 (включно); рахунки №0000000184 від 10.04.2014 на суму 1 133,84 грн та на суму 485,93 грн - до 30.04.2014 (включно);

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних доказів в порядку вимог ст. 33, 34 ГПК України, які б підтверджували сплату відповідачем орендних платежів за вищевказаними рахунками в порядку та обсязі, визначених умовами договору, сторонами надано не було.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач протягом дії договору оренди визнавав наявність у нього зобов'язань за таким правочином, про що свідчать його дії по внесенню орендної плати, зокрема, оплата виставлених позивачем рахунків за вересень та жовтень 2013 року.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість ПрАТ «Кінотехпром» перед обласним бюджетом становить 4 252,27 грн, у т.ч. 227,34 грн інфляційних, перед орендодавцем - 1 821,33 грн, у т.ч. 97,82 грн інфляційних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань є правомірною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 168,59 грн 3% річних.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача нарахованих на суму боргу відсотків річних у розмірі 168,59 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди, позивачем нарахована пеня в сумі 144,68 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, підлягає індексації, і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на наведені вимоги законодавства, умови договору оренди та обставини справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю у сумі 144,68 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, а саме, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 821,33 грн заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань, 144,68 грн пені, 168,59 грн 3% річних та стягнення з відповідача до обласного бюджету м. Чернігова заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань в сумі 4 252,27 грн.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.06.2014 у справі №927/513/14 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ПрАТ «Кінотехпром» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.06.2014 у справі №927/513/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.06.2014 у справі №927/513/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/513/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.А. Пашкіна