Постанова № 40273245, 28.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2014 р. Справа№ 910/17661/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Індивідуального підприємства «Іволінк»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.03.2014

у справі №910/17661/13 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом Індивідуального підприємства «Іволінк», м. Київ,

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, Миколаївська обл., с. Кринички,

про стягнення 16 524,51 грн.,

за участю представників:

від позивача: Шульган Д.Ю. - представник (свідоцтво №5068/10 від 11.09.2012);

від відповідача: Харахондя А.О. - представник (довіреність №020114/с від 02.01.2014);

від третьої особи: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Індивідуальне підприємство «Іволінк» (надалі - ІП «Іволінк») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (надалі - ПрАТ «СК «Арсенал страхування») про стягнення страхового відшкодування в сумі 16 524,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2013 у даній справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, зупинено провадження на час її проведення та отримання висновку експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 провадження у справі № 910/17661/13 було поновлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 у справі №910/17661/13 позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на користь ІП «Іволінк» страхове відшкодування в розмірі 6 298,11 грн., витрати по оплаті судової експертизи в розмірі 699,79 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 655,75 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ІП «Іволінк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 11 217,60 грн. та судові витрати.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи, у зв'язку із здійсненням судом помилкового розрахунку суми страхового відшкодування, яке підлягає стягненню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 17.07.2014.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 у зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 28.07.2014.

В судове засідання 28.07.2014 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача повторно не з'явилася.

Вислухавши думку представників сторін щодо можливості розгляду апеляційної скарги у відсутність третьої особи, колегія суддів, порадившись і врахувавши, що вказана особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без її участі, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 28.07.2014 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 11 217,60 грн.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

28.07.2014 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 06.04.2013 на вул. Перекопській в м. Херсон сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Мерседес», державний номер НОМЕР_1, який належить Приватному підприємству «ПиК», під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Опель», державний номер НОМЕР_2, який належить Індивідуальному підприємству «Іволінк», під керуванням ОСОБА_5

Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3. Останнього постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28.05.2013 у справі №480/1103/13-п визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с. 24).

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Опель», державний номер НОМЕР_2, було пошкоджено, а його власнику - ІП «Іволінк» завдано матеріальної шкоди.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено місцевим господарським судом, що цивільно-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/1010140 зі строком дії з 00:00 годин 06.11.2012 до 05.05.2013 включно, відповідно до якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн., забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки «Мерседес», державний номер НОМЕР_1 (а.с. 55).

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, з метою отримання відшкодування гр. ОСОБА_5 на підставі довіреності (а.с.19) звернувся до відповідача від імені ІП «Іволінк» з заявою щодо відшкодування завданої майнової шкоди.

В подальшому, на замовлення відповідача суб'єктом оціночної діяльності - СПД ФОП ОСОБА_6 було проведену незалежну оцінку автотранспорту, за результатами якої складено висновок №457 від 26.04.2013 з визначення збитку, нанесеного автомобілю марки «Опель», державний номер НОМЕР_2, при ДТП (а.с. 6-14).

Відповідно до вказаного висновку вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля в результаті пошкодження при ДТП в цінах на момент здійснення даного дослідження складає 100 996,56 грн., при цьому, ринкова вартість такого автомобіля на момент дослідження складає 14 409,49 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі висновку №457 від 26.04.2013 відповідачем було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування від 24.07.2013 (а.с. 35), складено та підписано страховий акт №АЕ/1010140-1 від 06.08.2013 (а.с. 71), відповідно до яких відповідачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 3 899,49 грн. (14 409,49 грн. - 10 000,00 грн. вартість залишків - 510,00 грн. франшизи) та виплачено позивачу зазначену суму, що сторонами у справі не заперечується.

Звертаючись з позовом до суду, ІП «Іволінк» зазначало, що експертом при складанні висновку №457 від 26.04.2013 року невірно було визначено ринкову вартість автомобіля, внаслідок чого позивач недоотримав страхової виплати у сумі 16 124,51 грн., які просив стягнути разом з витратами на евакуацію транспортного засобу в розмірі 400,00 грн. з відповідача.

Задовольняючи частково позовні вимоги ІП «Іволінк», місцевий господарський суд виходив з встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи ринкової вартості транспортного засобу до настання ДТП (24 717,09 грн.) за мінусом встановленої висновком №457 від 26.04.2013 року ринкової вартості транспортного засобу після настання ДТП (14 409,49 грн.) з урахуванням коштів, сплачених за евакуацію (400,00 грн.), за мінусом франшизи (510,00 грн.) та виплаченого відшкодування (3 899,49 грн.).

В апеляційній скарзі позивач наголошував на помилковості розрахунку, проведеного судом першої інстанції, оскільки вважає, що ринкова вартість транспортного засобу після настання ДТП (вартість залишків автомобіля) складала 10 000,00 грн., а не 14 409,49 грн. Також апелянт вказує, що судом помилково було вирахувано суму франшизи, оскільки остання вираховувалась відповідачем при здійсненні розрахунку страхової виплати.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з даними доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що особою відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є ПрАТ «СК «Арсенал страхування».

За приписами частини 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 12.1 статті 12 та статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За приписами пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності лише оціненої шкоди, тобто вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, визначеної за результатом проведеної оцінки суб'єктом оціночної діяльності.

Згідно з п. 36.1. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

При цьому, відповідно до ст. 30 вказаного Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

З метою визначення ринкової вартості зазначеного автомобіля до настання дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 06.04.2013 в м. Херсон по вул. Перекопській, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2013 у даній справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу.

З наданого висновку експерта за результатами проведення призначеної судової експертизи вбачається, що ринкова вартість транспортного засобу марки «Опель», державний номер НОМЕР_2 (реєстрація транспортного засобу на території Литовської Республіки) з дизельним двигуном об'ємом 2.2 л., враховуючи фактичний пробіг транспортного засобу 182617 км. та з урахуванням дати виготовлення зазначеного транспортного засобу станом на 06.04.2013 до настання ДТП, з врахуванням обмежень та припущень, що викладені в дослідницькій частині, склала 24 717,09 грн.

Відповідно до висновку №457 від 26.04.2013 з визначення збитку, нанесеного автомобілю марки «Опель», державний номер НОМЕР_2, при ДТП, ринкова вартість такого автомобіля на момент дослідження, яке проведене після настання ДТП, складає 14 409,49 грн.

Таким чином, різниця між вартістю транспортного засобу марки «Опель», державний номер НОМЕР_2 до та після дорожньо-транспортної пригоди становить 10 307,60 грн. (24 717,09 грн. - 14 409,49 грн).

Доводи скаржника про те, що вартість автомобіля марки «Опель», державний номер НОМЕР_2 після ДТП фактично становила 10 000,00 грн., яка була визначена відповідачем на підставі проведеного он-лайн аукціону, у зв'язку з чим, на його переконання, суд помилково прийняв за безспірну вартість пошкодженого автомобіля в сумі 14 409,49 грн., колегія суддів відхиляє, оскільки у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підтвердженням розміру реальної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу має бути Звіт суб'єкта оціночної діяльності про визнання вартості матеріального збитку.

Крім того, згідно ст.ст. 29, 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були сплачені кошти за евакуацію автомобіля у сумі 400,00 грн., що підтверджується Актом про виконання робіт, надання послуг №266 від 17.04.2013 (а.с. 21) та відповідним наряд-замовленням №266 від 17.04.2013 (а.с. 22).

Отже, страхове відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача має бути збільшене на суму 400,00 грн.

Крім того, вирішуючи питання про суму стягнення страхового відшкодування, місцевий господарський суд вірно врахував положення п. 6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якого страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

З огляду на те, що згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/1010140 сторонами встановлено франшизу у розмірі 510,00 грн., колегія суддів апеляційного суду зазначає, що сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну водієм ОСОБА_3 має бути зменшена на 510,00 грн.

При цьому, посилання апелянта на те, що вказана сума франшизи вже була врахована під час вирахування та виплати відповідачем страхового відшкодування в розмірі 3 899,49 грн. є безпідставним, оскільки при визначенні розміру страхового відшкодування місцевий господарський суд здійснював власний розрахунок, а сплачену відповідачем суму в 3 899,49 грн. прийняв за звичайне від'ємне число, яке вказує на розмір відшкодованих страховиком коштів.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови полісу №АЕ/1010140 та обставини справи, враховуючи часткову виплату відповідачем страхового відшкодування у сумі 3 899,49 грн., перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок страхового відшкодування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково у сумі 6 298,11 грн.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що на виконання оскаржуваного рішення у відповідності до постанови від 05.05.2014 про відкриття виконавчого провадження за наказом №910/17661/13 від 28.03.2014 відповідач перерахував борг у сумі 7 653,65 грн. на користь позивача, що підтверджується платіжним дорученням №9418 від 14.05.2014 та листом головного державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві №1253/13 від 15.07.2014.

Відповідно до ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 у справі №910/17661/13 відповідає фактичним обставинам справи та прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ІП «Іволінк» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Індивідуального підприємства «Іволінк» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 у справі №910/17661/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 у справі №910/17661/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/17661/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

І.М. Скрипка