Постанова № 40273173, 26.08.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Справа № 924/405/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.06.14 р.

у справі № 924/405/14 (суддя Субботіна Л.О. )

позивач Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

відповідач Міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго"

про стягнення 713 530,28 грн. 3% річних

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Стороженко Ю.В. (довіреність №16/02 від03.01.2014р.).

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.06.2014 року у справі №924/405/14 позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" про стягнення 713 530,28 грн. 3% річних задоволено частково. Присуджено до стягнення з Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 713 458,11 грн. 3 % річних, 14269,56 грн. витрат по оплаті судового збору. В стягненні 72,17 грн. 3 % річних відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Позивач - ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

04.07.2014 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення процесу реорганізації ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

15.07.2014 року представник відповідача подав заяву, в якій відмовляється від вищевказаного клопотання та просить залишити його без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити клопотання про зупинення провадження у даній справі без розгляду.

В судове засідання представник позивача вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду скарги в апеляційній інстанції, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Безпосередньо в судовому засіданні представник апелянта повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.12.2010 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (позивач/постачальник) та міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" (відповідач/покупець) був укладений договір №06/10-2648ТЕ-34 з додатком №1. Згідно із змінами, викладеними в п.1 додаткової угоди №1 від 28.01.2011р., зазначений договір має назву - договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі - договір, а.с.23-27).

У відповідності до п.1.1 договору постачальник зобов'язувався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець, в свою чергу, зобов'язувався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.

В п.3.1 договору визначена ціна за 1000куб.м. газу - 840,196грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ -2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00грн., крім того, ПДВ - 20%. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 1091,00грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 1309,20грн. Загальна вартість договору на дату його укладення - 106 974 732,00 грн. з ПДВ.

Згідно із змінами, викладеними в п.6 додаткової угоди №1 від 28.01.2011р., договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, діє у частині поставки газу з 01 січня 2011року до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.10.1 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили умови поставки і обліку газу та інші права і обов'язки сторін, а також порядок приймання-передачі газу.

Додатковими угодами №2 від 04.04.2011р., №3 від 11.07.2011р. сторонами були внесені зміни до п.3.1 договору щодо визначення з 01.04.2011р. та з 01.07.2011р. ціни за 1000куб.м. газу, тарифу на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами. При цьому, умова щодо сплати за 1000куб.м. природного газу - 1091,00грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20грн., а також решта умов договору залишились незмінними.

Протягом січня - вересня 2011 року позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 45236,036тис.куб.м. на загальну суму 59223018,35грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2011р., 28.02.2011р., 31.03.2011р., 30.04.2011р., 31.05.2011р., 30.06.2011р., 31.07.2011р., 31.08.2011р., 30.09.2011р., підписаними і скріпленими печатками ДК "Газ України", МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" та ПАТ "Хмельницькгаз" (газорозподільної організації).

Відповідач розрахувався за поставлений природний газ частково в сумі 38781439,18 грн., в зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість в розмірі 20 441 579,17 грн.

Враховуючи, що зобов'язання за договором в добровільному порядку виконані не були, позивач звернувся до господарського суду з позовом до МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" про стягнення з останнього вищевказаної заборгованості.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.02.2012 року у справі № 2/5025/2168/11 позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" про стягнення 23 268 045,10 грн. задоволено частково. Присуджено до стягнення з МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 20 441 579,17 грн. основного боргу, 354 812,89 грн. інфляційних нарахувань, 360 084,68 грн. річних, 1 055 784,18 грн. пені та 56 460,00 витрат по оплаті судового збору. В решті позовних вимог про стягнення 1055784,18 грн. пені відмовлено (а.с.13-15).

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вищевказаним рішенням суду встановлено факт неналежного виконання МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий природний газ згідно договору №06/10-2648ТЕ-34 від 20.12.2010р.

Оскільки відповідач несвоєчасно виконав зобов'язання щодо оплати за поставлений газ та рішення господарського суду Хмельницької області від 20.02.2012 року у справі № 2/5025/2168/11 (сплатив заборгованість в повному обсязі лише 07.12.2012 року) позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" про стягнення 713 530,28 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.10.2011 року по 06.12.2012 року.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, заборгованість відповідача перед позивачем згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 20.02.2012 року у справі № 2/5025/2168/11 була сплачена в повному обсязі лише 07.12.2012 року, тобто прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 713 458,11 грн. 3% річних обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України.

При цьому, у стягненні 72,17 грн. 3% річних суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та відповідно пред'явлено до стягнення безпідставно.

При цьому, твердження скаржника про відсутність підстав для застосування до нього будь-яких санкцій за порушення строків оплати за природний газ, оскільки уклавши договори №23/517-ГУ від 13.07.2012р. та № 452/517з-ГУ від 04.12.2012р. про організацію взаєморозрахунків сторони здійснили новацію в частині порядку та способу виконання зобов'язання, судом першої інстанції вірно не взято до уваги, оскільки вказані договори не є новацією в розумінні ч.2 ст. 604 ЦК України.

Так, згідно ч.2 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Укладаючи договори №23/517-ГУ від 13.07.2012р. та № 452/517з-ГУ від 04.12.2012р. про організацію взаєморозрахунків, його сторони не припинили первісні зобов'язання за договором №06/10-2648ТЕ-34 поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 20.12.2010р., а лише організували взаєморозрахунки із заборгованості за природний газ, в той час, як новація є угодою тих самих сторін про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов'язальне правовідношення, якому властиві такі ознаки, як наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання, припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання, що в даному випадку відсутнє.

Також судом апеляційної інстанції не беруться до уваги доводи апелянта щодо відсутності його вини у простроченні виконання зобов'язання з оплати газу в зв'язку з особливістю регулювання відносин у сфері постачання та реалізації енергоносіїв, яка передбачає надання субвенцій з Державного бюджету для погашення різниці у тарифах на теплову енергію, зважаючи на приписи ч.2 ст. 617 ЦК України, ч.2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., за якими відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція викладена у постановах ВГСУ по справі №917/1924/13 від 23.04.2014р., № 910/16351/13 від 09.04.2014р.)

При цьому, також враховуються положення п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно яких за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 02.06.2014 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.