Рішення № 40272608, 19.08.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10739/14-ц

Провадження № 2/344/3770/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

19 серпня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бойчука О.В.

секретар Кондратів Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 24699,45 грн., компенсації за невикористану відпустку у розмірі 1209,12 грн., середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 27647,84 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Позивач та його представник, які прибули у перше судове засідання, позов підтримали в повному обсязі, та просили його вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Проти прийняття заочного рішення не заперечили. У наступне судове засідання позивач та його представник не з'явилися. Позивач подав суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином. Причину неявки суду не повідомив. З урахуванням положень ст. 224 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Врахувавши пояснення позивача та його представника, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог та трудових правовідносин сторін, об'єктивно та всебічно з'ясувавши таким чином обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з відміток у трудовому договорі від 12 липня 2007 року та відмітки у трудовій книжці позивача, трудовий договір між сторонами розірвано 31.03.2011 року, внаслідок чого позивач був звільнений з роботи за власним бажанням у відповідності до ст. 38 КЗпП України (а.с.а.с. 8, 16).

Відповідно до аудиторського висновку ТзОВ «Аудит-Сервіс ІНК» від 19 лютого 2014 року та доповнення до цього висновку від 01 квітня 2014 року, розмір невиплаченої фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 заробітної плати ОСОБА_1 в період з 12.07.2007 року по 12.03.2014 року становить 24699,45 грн., розмір компенсації за невикористану відпустку становить 1209,12 грн., розмір середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати у період з 01.04.2011 року по 01.04.2014 року становить 27647,84 грн. (а.с. 11-15).

Зазначені у висновку розрахунки відповідають методиці нарахування та виплати заробітної плати з різницею обов'язкових відрахувань до державних фондів, зазначені обставини нічим не спростовані, а тому суд вважає, що позивач має право на стягнення цих сум з відповідача.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести із ним розрахунок у строки, зазначені в статті 16 даного Кодексу. Відповідно до ст. 116 КзпП України, при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати.

Таким чином, заробітна плата підлягає виплаті із урахуванням компенсації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати», затверджений Постановою КМУ від 21.02.2001року №159.

Разом з тим, згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 23 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Враховуючи досліджені вищенаведені обставини справи та відсутність спростувань цих обставин, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд вважає встановленою наявність в даний час порушення відповідачем цивільного права позивача на виплату невиплаченої заробітної плати в період з 12.07.2007 року по 12.03.2014 року у розмірі 24699,45 грн., компенсації за невикористану відпустку у розмірі 1209,12 грн., середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати у період з 01.04.2011 року по 01.04.2014 року в розмірі 27647,84 грн., а тому позов у частині стягнення цих сум підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При вирішенні спору в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди суд виходив з оцінки причинного зв'язку між такою шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, та вважає безпідставними твердження позивача про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та моральним станом і станом здоров'я позивача, про які він повідомив суд. З огляду на зазначену обставину, а також на факт відсутності у позивача доказів, які б свідчили про спричинення йому відповідачем моральної шкоди, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди слід відмовити.

У відповідності до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати з відповідача на користь на користь держави слід стягнути у мінімальному розмірі 243,60 грн., а також 350,00 грн. витрат по оплаті аудиторського висновку та 1000,00 грн. витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, частини 1 статті 23 Загальної декларації прав людини, ст.ст. 8, 24, 43, 124 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 47, 115, 117, 237-1 КЗпП України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці» керуючись нормами цивільного процесуального законодавства, зокрема, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 179, 197, 212-215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2 невиплачену заробітну плати в період з 12.07.2007 року по 12.03.2014 року у розмірі 24699,45 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1209,12 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у період з 01.04.2011 року по 01.04.2014 року в розмірі 27647,84 грн., а всього 53556 гривень 41 копійка заборгованості за невиплату заробітної плати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2 1350,00 грн. судових витрат.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДК у м. Івано-Франківську, код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДК України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 243 гривні 60 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачів протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В.Бойчук