Рішення № 40272592, 28.08.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1093/2014(м)

263/10525/13-ц

Головуючий у 1-ій інстанції Кулик С.В.

Категорія 34 Суддя - доповідач Ткаченко Т.Б.

Р і ш е н н я

Іменем України

27 серпня 2014 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі :

Головуючої - Ткаченко Т.Б.

Суддів - Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.

При секретарі - Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: житлово-будівельний кооператив «Вимпел» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: житлово-будівельний кооператив «Вимпел» (далі ЖБК «Вимпел»), в якому уточнив свої вимоги, просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь майнову шкоду, пов'язану з пошкодження внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1, в сумі 3298 грн., у відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

Посилалась на те, що є власником зазначеної квартири. 15 та 28 жовтня 2010 року з вини відповідачів, які є власниками квартири № 89, що розташована над квартирою позивачки, та неналежним чином експлуатували систему водопостачання, розташовану в своїй квартирі - лопнув голчастий шланг для змішувача у кухні, сталося залиття її квартири водою, чим їй спричинена майнова і моральна шкода. Просила також відшкодувати судові витрати пов'язані з оплатою за проведення будівельно-технічної експертизи в сумі 800 грн., витрати на правову допомогу 700 грн. та судовий збір, стягнувши їх з відповідачів в рівних частках.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ЖБК «Вимпел» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду і посилаючись в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, позивач просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності представника третьої особи: ЖБК «Вимпел», яке належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду справи. Із заявою про відкладення розгляду справи не звернулись.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, заперечення відповідачів та їх представника - ОСОБА_6, які просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні данні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Але зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування заподіяної майнової і моральної шкоди, суд дійшов до висновку, що дійсно позивачу була завдана шкода залиттям її квартири. Проте під час розгляду справи позивач не довела в передбаченому законом порядку, що саме внаслідок умисних дій, або необережності саме відповідачами їй була завдана ця шкода. Ствердження відповідача ОСОБА_3, про те, що саме сусіди зверху затопили її квартиру, та можливо квартиру позивача в передбаченому законом порядку не спростовані. Наданий позивачем акт ЖБК «Вимпел» від 29 жовтня 2010 року, затверджений головою ЖБК «Вимпел», суд не прийняв як належний доказ вини відповідачів, оскільки з тексту зазначеного акту не вбачається, на чому ґрунтуються висновки комісії, що саме в наслідок провини відповідачів трапилось залиття квартири позивача. Крім того, суд врахував, що один з членів комісії, а саме свідок ОСОБА_7, під часу допиту в судовому засіданні зазначила, що вона не приймала участь в роботі комісії, а просто на прохання позивача поставила свій підпис вже після складання акту. Будь-яких інших доказів провини відповідачів, позивач протягом всього часу розгляду справи суду не надала. Клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи для встановлення причини залиття квартири не заявляла не дивлячись на роз'яснення суду.

З таким висновком суду не можна погодитись.

Згідно ч.1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, а позивач має довести, що йому така шкода завдана.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, закріплено в ст.23 ЦК України, а підстави для такого відшкодування передбачені ст.1167 цього Кодексу.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № 120 від 03.09.1996 року, виданого Комунальним підприємством «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» (далі - « Маріупольське БТІ» (а.с.10).

Згідно договору міни квартир від 14.02.1995 року здійснено обмін квартири АДРЕСА_3, яка належала ОСОБА_8, ОСОБА_8 на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого 25 січня 1995 року Державним підприємством по ремонту і експлуатації житлового фонду «Житловик» м.Маріуполя за № 30494, на квартиру АДРЕСА_4, яка належала ОСОБА_9 (а.с.29).

Відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого КП «Маріупольське БТІ» від 14 лютого 1995 року, квартира АДРЕСА_4, належить в рівних частках ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ( а.с.30).

Зі свідоцтво про одруження НОМЕР_1 від 07.10.2004 року вбачається, що укладено шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_10, прізвище дружині присвоєно ОСОБА_11 (а.с.31).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 03.06.2009 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 Після реєстрації шлюбу прізвище дружині присвоєно ОСОБА_12 (а.с.32 ).

Згідно акту ЖБК «Вимпел» від 29 жовтня 2010 року, затвердженого головою ЖБК «Вимпел» Пономарьовою В.Ф., було встановлено залиття квартири № 85, яка належить позивачці. Комісія у складі 4 осіб встановила, що малось залиття квартири 15 жовтня 2010 року та 28 жовтня 2010 року. Встановлено наявність іржавих плям на стелі. Залиття сталося в наслідок провини мешканців квартири АДРЕСА_5, яка належить ОСОБА_3 (а.с.15).

Відповідно до заяви від 26 вересня 2013 року, позивач просила голову ЖБК «Вимпел» скласти повторний акт про залиття, проте остання відмовилась це зробити (а.с.16).

З довідки № 60 від 12.12.2013 року, виданої головою ЖБК «Вимпел», вбачається, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з жовтня 2009 року по листопад 2012 року в квартирі АДРЕСА_6 не мешкали (а.с.40).

Відповідачка ОСОБА_3 в апеляційному суді пояснила, що за належною їй і ОСОБА_4 квартирою у період їх відсутності доглядала сусідка ОСОБА_14, у якій були ключі від квартири.

Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_14, допитаної в суді першої інстанції, коли позивач почала висловлювати скарги на залиття, вона разом з головою кооперативу та членами комісії відвідувала квартиру відповідачів, в якій підлога була сухою, тільки під раковиною була ємкість з водою. Відкіля з'явилась ця вода їй не відомо.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 05 травня 2014 року вартість ремонтно-відновлюваних робіт та матеріалів, необхідних для проведення ремонту з метою усунення пошкоджень на кухні квартири АДРЕСА_7 складає 3298 грн. (а.с. 69-73).

Відповідно до дослідницької частини висновку під час огляду в кв. АДРЕСА_1 були виявлені такі пошкодження: - в кухні на стелі маються плями і розводи, на стіні зі сторони пічки і мийки шпалери частково відклеїлися і розійшлися по стику у верхній частині.

Відповідно до ст.11 ЦК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.57 ЦК України доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Отже, вина відповідачів у залитті квартири позивачки, яке мало місце як 15 жовтня 2010 року, коли окремий акт не складався у зв'язку з сімейними обставинами, які виникли у позивачки (смерть сина 11 жовтня 2010 року (а.с.143), так і 29 жовтня 2010 року підтверджується актом, складеним комісією ЖБК «Вимпел» від 29 жовтня 2010 року в якому відображено, що залиття сталось з вини мешканців квартири АДРЕСА_5, і наявність іржавих плям на стелі, поясненнями свідка ОСОБА_14, яка пояснила про наявність в квартирі відповідачів ємкості з водою під раковиною. Висновок будівельно-технічної експертизи узгоджується з даними щодо залиття квартири позивачки, відображені в акті від 29 жовтня 2010 року та їм визначено об'єм і вартість пошкоджень квартири позивачки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд не дав належної оцінки наданим позивачкою доказам та дійшов помилкового висновку про те, що акт ЖБК «Вимпел» від 29 жовтня 2010 року являється неналежним доказом вини відповідачів.

Заперечуючи проти позову відповідачі не надали доказів того, що залиття сталося не з їх вини. Пояснення відповідачів про те, що їх квартира була залита з квартири, яка розташована поверхом вище, а від них вода пройшла до квартири позивачки не знайшло свого підтвердження як в суді першої інстанції так і під час розгляду справи апеляційним судом. Їх пояснення в цій частині спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_14, яка зазначала, що під час огляду квартири відповідачів підлога в квартирі була сухою.

За таких обставин колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідачів про те, що мало місце залиття їх квартири з квартири № 93, яка розташована поверхом вище, про що під час розгляду справи апеляційним судом, а саме 25 серпня 2014 року, представниками ЖБК «Вимпел» був складений акт, оскільки їх заперечення в цій частині і надані ними докази не узгоджуються з вищенаведеними обставинами. Доказів про те, що залиття відбулось з вини жильців квартири № 93, яка до того ж комісією не оглядалась, під час залиття квартири позивачки, добуто не було.

Не знайшло свого підтвердження і щодо залиття квартири позивачки відбулося з труби, яка знаходиться в перекритті між квартирами позивачки та відповідачів, про що в суді першої інстанції пояснила представник третьої особи, і про що їй відомо зі слів слюсаря. Доказів вказаної причини залиття матеріали справи не містять, як не міститься доказів усунення вказаної причини ЖБК «Вимпел».

Не можна погодитися і з висновком суду першої інстанції щодо критичного відношення судом першої інстанції до акту ЖБК «Вимпел» від 29 жовтня 2010 року, виходячи з того, що свідок ОСОБА_7 в суді пояснила, що вона не приймала участь у роботі комісії, а лише на прохання позивачки підписала акт. Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_7, вона заходила до квартири позивачки, бачила наслідки залиття квартири останньої, про які було зафіксовано в акті.

Ті обставини, що позивачка не заявляла клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи для встановлення причини залиття, не може бути підставою для відмови від позову, оскільки вина відповідачів у заподіянні їй шкоди підтверджується вищезазначеними доказами.

На спростування доводів позивачки, відповідачі, відповідно до положень ст.ст.10,60 ЦПК України, не надали будь-яких належних і допустимих доказів.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до положень Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями технічний стан конструктивних елементів і технічного обладнання житлового будинку (квартири) повинен забезпечувати безпечне проживання в ньому людей. Власники жилих приміщень зобов'язані проводити за власні кошти ремонт квартири, дотримуватися умов безпечної експлуатації технічного обладнання.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Положеннями ч.4 цієї статті передбачено, що власність зобов'язує.

Відповідно до положень ст.360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на утримання та збереження спільного майна, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Згідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року (з подальшими змінами) потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна та робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Оскільки відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1, не забезпечили належний стан сантехнічного обладнання в квартирі, внаслідок чого відбулось залиття квартири позивачки, що до того ж мало місце і раніше (а.с.144), заподіяна останній майнова шкода в сумі 3298 грн. підлягає стягненню з них в рівних частках з кожної, а саме по 1649 грн. з кожної.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснено в п.9 постанови № 4 від 31 березня 1995 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обгрунтовуючи свій позов в частині відшкодування моральної шкоди, позивачка посилалась на те, що внаслідок залиття квартири з вини відповідачів було пошкоджено її майно, залиття квартири відбувалось неодноразово.

Як пояснила позивачка в апеляційному суді, після залиття квартири з вини відповідачів, що мало місце в 2007 році, вона зробила в квартирі ремонт, після чого відбулося знову залиття її квартири. Зазначеною бездіяльністю відповідачів їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінила в сумі 2000 грн.

Враховуючи обставини заподіяння позивачу шкоди, а також вимоги розумності, справедливості, майновий стан відповідачки ОСОБА_3, яка не працює, те, що тяжких наслідків від заподіяної нею шкоди не настало, колегія суддів вважає, що визначений позивачкою розмір моральної шкоди є шкоди явно завищеним, і приходить до висновку про відшкодування її у розмірі 600 грн., який необхідно стягнути з кожної із відповідачок по 300 грн.

Враховуючи зазначене та вимоги закону, колегія суддів вважає, що рішення суду, як таке, що не відповідає вимогам ст.ст.10,11,60,213,214 ЦПК України, ст.23, 1166, 1167 ЦК України, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Як встановлено ч. 1 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При подачі позову позивачка сплатила судовий збір 344 грн.10 коп. (а.с.2-3) а при подачі апеляційної скарги сплатила судовий збір в сумі 172 грн. 07 коп.(а.с.94, 107) та провела оплату за експертизу 800 грн. (а.с.80).

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням вимог позивачки, понесені нею витрати підлягають стягненню з відповідачів: по оплаті судового збору по 258 грн.08 коп. з кожної та за експертизу по 400 грн. з кожної.

З матеріалів справи убачається, що за надання правової допомоги, пов'язаної з консультацією, складання позовної заяви, заяви по витребування доказів, клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи та складання фото таблиці, позивачка згідно квитанції ААБФ № 083939 сплатила 700 грн.(а.с.20).

Враховуючи, що правова допомога надається не тільки в судовому засіданні, а й при виконання окремих процесуальних дій поза судовими засіданнями, а також для надання правової допомоги вчиняються й інші дії, необхідні для розгляду справи, понесені витрати в сумі 700 грн. підтверджуються квитанцією адвоката, а витрачений час на надання ним правової допомоги підтверджується наданою довідкою, колегія суддів вважає, що на користь позивачки у відшкодування витрат за правову допомогу з кожної із відповідачок підлягає стягненню по 350 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 червня 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: житлово-будівельний кооператив «Вимпел» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2 у відшкодування майнової шкоди по 1649 (одна тисяча шістсот сорок дев'ять) гривень, у відшкодування моральної шкоди по 300 (триста) гривень, у відшкодування судового збору по 258 (двісті п'ятдесят вісім) гривень 08 копійок, витрат на проведення експертизи по 400 (чотириста) гривень та за правову допомогу по 350 (триста п'ятдесят) гривень з кожної.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді В.М.Барков

Є.Є.Мальцева