Постанова № 40272057, 23.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23 липня 2014 року 13 год. 44 хв. № 826/9886/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 23 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 09 липня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У" (далі - позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачу пені у розмірі 878473,88 грн., а також зобов'язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача з податку на додану вартість (далі - ПДВ) шляхом скасування нарахованої пені у розмірі 878473,88 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що подання уточнюючої декларації не є формою (джерелом) сплати податкового зобов'язання, оскільки уточнююча декларація є формою узгодження податкового зобов'язання. Пеня нараховується виключно на суму узгодженого податкового зобов'язання до дня його сплати. Формою сплати податкового зобов'язання не є подання уточнюючої декларації. Оскільки поданням уточнюючої декларації не відбувається погашення податкових зобов'язань шляхом їх сплати за рахунок грошей, переплати або іншого майна платника податків, то неможливо нарахувати пеню.

Ухвалою суду від 14 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судовому засіданні 23 липня 2014 року.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, у листопаді 2013 року позивачем подано відповідачу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період листопад 2010 року - січень 2013 року, у яких відкориговано рядок 12.1 "обсяг придбання товару та ПДВ, сплачений митним органам". Причина коригування полягала у тому, що у податкових деклараціях з ПДВ із запізненням відображено у складі податкового кредиту суму ПДВ, сплачену митним органам, а саме по мірі внесення інформації до бухгалтерської програми, а не за датою митної чистки товару.

У зв'язку з викладеним та з метою своєчасного відображення сплаченого і нарахованого ПДВ митним органам, з рядка 12.1 податкових декларацій суми ПДВ, включені до податкових декларацій із запізненням, перенесено до рядка 12.1 попередніх податкових декларацій.

Дані коригування призвели до зміни суми податкового кредиту та різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту відповідних податкових періодів.

У тих періодах, у яких збільшився показник рядка 25.1 "сума ПДВ, що сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету", позивачем проведено самостійне нарахування суми штрафу, у зв'язку з виправленням помилки, у розмірі 3 %.

Станом на 01 січня 2011 року позивач мав переплату з ПДВ у сумі 9661 тис. грн. у вигляді перевіреного бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів. Переплату позивач мав включно по травень 2012 року, а саме у травні у розмірі 4319 тис. грн.

Уточнюючими розрахунками задекларовано переплату з ПДВ: за грудень 2010 року - 181350,00 грн.; за червень 2011 року - 712327,00 грн.; липень 2011 року - 1199015,00 грн.; за серпень 2011 року - 637437,00 грн.; за вересень 2011 року - 1246103,00 грн.; за липень 2012 року - 724742, 00 грн.; за серпень 2012 року - 92016,00 грн.; за вересень 2012 року - 2015892,00 грн.

Також позивачем задекларовано від'ємне значення ПДВ у жовтні та листопаді 2012 року.

У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що відповідачем проведено звірення розрахунків позивача зі сплати ПДВ, за результатами якого складено акти від 03 квітня 2014 року № 16155-20 (звірка за період із 01 січня по 31 грудня 2013 року) та № 2199-20 (звірка за період за період із 01 січня по 17 березня 2014 року), згідно з якими, позивачу у 2013 році нараховано пеню у розмірі 380854,50 грн., а у 2014 році - у розмірі 878473,88 грн.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, відповідно до п. 36.1 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 46.1 ст. 46, п. 54.1 ст. 54, пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14, п. 50.1 ст. 50, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, пп. 129.1.1 п. 129.1, пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Згідно з п.п. 87.1, 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Отже, як вбачається з викладених норм, сума податкового зобов'язання узгоджується як з поданням декларації, так і з поданням уточнюючого розрахунку. Моментом узгодження є як подача декларації, так і подача уточнюючої декларації. При цьому, нарахування штрафних санкцій і пені може бути здійснено тільки у разі заниження податкового зобов'язання.

Подання уточнюючої декларації не є формою (джерелом) сплати податкового зобов'язання, оскільки уточнююча декларація є формою узгодження податкового зобов'язання. Пеня нараховується виключно на суму узгодженого податкового зобов'язання до дня його сплати. Формою сплати податкового зобов'язання не є подання уточнюючої декларації.

Оскільки поданням уточнюючої декларації не відбувається погашення податкових зобов'язань шляхом їх сплати за рахунок грошей, переплати або іншого майна платника податків, то неможливо нараховувати пеню.

Подача уточнюючих декларацій є підставою для виникнення нових відносин з приводу узгоджених податкових зобов'язань платника податків за період їх уточнення. З моменту уточнення розпочинається строк сплати узгоджених зобов'язань внаслідок такого уточнення та враховуються наявні платежі за уточнений період. При цьому, у рахунок погашення грошових зобов'язань платника податків повинні бути встановлені нові суми грошових зобов'язань, враховані наявні платежі, зроблені за період уточнення. У зв'язку зі зменшенням розміру щомісячних платежів повинні бути перерозподілені уже сплачені суми за уточненими періодами. Оскільки за уточнений період сума податкового зобов'язання зменшується (заниження не було), пеня не може нараховуватись, так як вона перекривається сумою наявної переплати за вказані періоди (за мови наявності).

Таким чином, із системного аналізу викладених норм та обставин суд прийшов до висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування позивачу пені у розмірі 878473,88 грн. та, як наслідок, необхідність його зобов'язання внести зміни до картки особового рахунку позивача з ПДВ шляхом скасування нарахованої пені у розмірі 878473,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ними судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників щодо нарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У" пені у розмірі 878473,88 грн. (Вісімсот сімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят три гривні вісімдесят вісім копійок).

3. Зобов'язати Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників внести зміни до картки особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У" (ідентифікаційний код 34431547) з податку на додану вартість шляхом скасування нарахованої пені у розмірі 878473,88 грн. (Вісімсот сімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят три гривні вісімдесят вісім копійок).

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 31 липня 2014 року