Постанова № 40271317, 26.08.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 року Справа № 922/1688/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Колесніковій С.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Шевченко Б.В. - дов. № Д-997/2014 від 11.06.2014р.,

третьої особи на стороні позивача - Степанишена А.В. - дов. № 31/16 від 14.01.2014р.,

1-го відповідача - Прокопченко К.А. - дов. б/н від 01.11.2013р.,

третьої особи на стороні 1-го відповідача - Скрипка Л.В. - дов. ВТР № 392218 від 18.12.2013р.,

2-го відповідача - Теплов М.П. - дов. № 643 від 13.09.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи, АКБ СР "Укрсоцбанк", м. Харків, (вх. №1899Х/1-9) та 1-го відповідача (вх. №2011Х/1-9) на окрему ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2014 р. у справі № 922/1688/14,

за позовом Державного концерну "Укроборонпром", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева", м. Харків,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача - АКБ СР "Укрсоцбанк", м. Харків,

2) Публічного акціонерне товариство "Харківхолодмаш", м. Харків,

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.07.2014р. у справі № 922/1688/14 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди № 8/11 від 04.07.2011 р., укладений між ТОВ "Еко-Комуненерго", м. Харків, та ПАТ "Харківхолодмаш".

Також, 01.07.2014р. господарський суд Харківської області виніс окрему ухвалу по даній справі, яку було направлено в Національний банк України з метою інформування про недоліки та порушення законності в діяльності Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" щодо забезпечення кредитних зобов'язань боржника шляхом укладення іпотечного договору № 805/13/18-5/8-846 від 22.09.2008 р.

Третя особа, АКБ СР "Укрсоцбанк", з окремою ухвалою суду першої інстанції не погодилася, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить окрему ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2014р. скасувати, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

1-й відповідач, ТОВ "Еко-Комуненерго", з окремою ухвалою суду першої інстанції також не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить окрему ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2014р. скасувати, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Враховуючи, що вищевказані апеляційні скарги подані на одну ухвалу місцевого господарського суду в даній справі - їх було об'єднано Харківським апеляційним господарським судом для спільного розгляду.

Позивач, ДК "Укроборонпром", також надав суду відзиви на вищевказані апеляційні скарги, в яких просить суд залишити апеляційні скарги без задоволення, а окрему ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2014р. - залишити без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційних скаргах, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції законною та такою, що прийнята у відповідності з нормами чинного законодавства.

Третя особа, ДП "Завод імені В.О.Малишева", у відзиві на вищезазначені апеляційні скарги також просить залишити без змін окрему ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2014р., а апеляційні скарги - без задоволення. Вважає, що оскаржувана ухвала є цілком вмотивованою та такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтується на повному та всебічному дослідженні матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення господарським судом Харківської області обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.09.2008 р. між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" (як покупцем) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до умов якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати у власність покупцеві нежитлову будівлю літ. "Р/1-7" загальною площею 17323,2 кв.м, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та внесено до Державного реєстру правочинів під номером 3148440.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором кредиту, 22.09.2008 р. між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (як іпотекодержателем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" (як іпотекодавцем) було укладено іпотечний договір № 805/13/18-5/8-846, за яким іпотекодавець передає в наступну іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язання за договором кредиту №805/6/18/8-116 від 22.09.2008 р. нерухоме майно: нежитлову будівлю, літ. "Р/1-7" загальною площею 17323,2 кв.м, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, 126, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 22.09.2008 р.

Вказаний іпотечний договір також було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 22.09.2008 р.

Право власності на придбану за вказаним вище договором купівлі-продажу від 22.09.2008 р. нежитлову будівлю (передану в іпотеку за наведеним іпотечним договором) було зареєстровано ТОВ "Еко-Комуненерго" 29.09.2008 р., тобто після укладення з АКБ СР "Укрсоцбанк" відповідного іпотечного договору.

Правомірність укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу та іпотеки не є предметом розгляду в даній справі, разом з тим судом першої інстанції з власної ініціативи надано оцінку зазначеним обставинам та зроблено висновок, що вони свідчать про порушення законності та недоліки в діяльності приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 - у зв'язку з чим і винесено оскаржувану ухвалу.

В обґрунтування вказаного висновку суд в оскаржуваній окремій ухвалі, із посиланням на ч. ч. 3, 4 ст. 334, ст.657 ЦК України (в редакції станом на 22.09.2008 р.), ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" зазначає, що оскільки право власності на нерухоме майно перейшло від АКБ СР "Укрсоцбанк" до ТОВ "Еко-Комуненерго" з моменту державної реєстрації права власності на відповідне майно, а саме - з 29.09.2008 р., то ТОВ "Еко-Комуненерго" міг розпоряджатися нежитловою будівлею, придбаною за договором купівлі-продажу від 22.09.2008 р., шляхом її передання в іпотеку лише з 29.09.2008 р. (тобто з моменту державної реєстрації права власності на відповідне майно), тоді як іпотечний договір було укладено того ж дня, що й договір купівлі-продажу нерухомого майна, тобто 22.09.2008 р.

В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції, із посиланням на ч. 3 ст. 509 ЦК України, зазначено, що АКБ СР "Укрсоцбанк", в порушення визначених чинним законодавством обов'язків, прийняв в іпотеку на підставі вказаного вище іпотечного договору майно, право власності за яким фактично на момент його нотаріального посвідчення не перейшло до іпотекодавця.

На думку місцевого господарського суду, своїми діями АКБ СР "Укрсоцбанк" міг створити умови для наступного визнання вказаного іпотечного договору недійсним, чим порушити стабільність економічних відносин з ТОВ "Еко-Комуненерго" за кредитними зобов'язаннями останнього, а також стабільність діяльності банківської системи держави в цілому. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що обтяжуючою обставиною у викладених обставинах є те, що факт відсутності державної реєстрації права власності іпотекодавця на майно, що передається в іпотеку, на момент укладення іпотечного договору був відомий (або мав бути відомий) АКБ СР "Укрсоцбанк", оскільки останній постійно пов'язаний з діяльністю у сфері забезпечувальних кредитні зобов'язання відносинах, а також безпосередньо (через свого представника) брав участь в укладенні договору купівлі-продажу відповідного заставленого майна та був обізнаний про одномоментність вчинення і договору купівлі-продажу майна, і іпотечного договору, за яким відповідне майно передається в іпотеку.

Стосовно вищевказаних висновків суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 575 ЦК України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч. 1 ст. 576 ЦК України).

Відповідно до частини 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції на момент укладення іпотечного договору) предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Факт набуття права власності ТОВ "Еко-Комуненерго" підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції на момент укладення іпотечного договору) у разі, якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2008 р. між ТОВ "Еко-Комуненерго" та АКБ СР "Укрсоцбанк", м. Харків, було одночасно укладено договори кредиту для придбання нерухомого майна, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір, яким забезпечено повернення вищевказаного кредиту для придбання даного майна. Тобто, дії сторін договору (зокрема, банку) повною мірою узгоджуються з вищенаведеними приписами ст. 18 Закону України "Про іпотеку".

Крім того, у відповідності до частини 6 ст. 55 Закону України "Про нотаріат", іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є нерухомість, яка належить третім особам і стане власністю іпотекодавця після укладання такого договору, посвідчуються до моменту оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість.

Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є нерухомість, що належить третім особам та стане власністю іпотекодавця після укладення такого договору, посвідчується нотаріусом до моменту оформлення права власності іпотекодавця на нерухомість.

Відповідні роз'яснення містяться також у листі Міністерства юстиції України №31-40-8 від 23.12.2004 р., в якому зазначено, що нотаріус може посвідчити одночасно договір купівлі-продажу та іпотеки, а також у абз. 1, 6 п. 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №20/5 (у редакції, чинній на момент укладення договорів від 22.09.2008 р.).

Згідно з вищевказаною Інструкцією, угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому. Іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є нерухомість, яка належить третім особам і стане власністю іпотекодавця після укладання такого договору, посвідчуються до моменту оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість.

Враховуючи приписи вищенаведених норм законодавства, що є спеціальними порівняно зі статтями 334 та 657 ЦК України, на які посилається суд першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відповідність дій сторін договору вимогам чинного законодавства, зокрема - встановленій процедурі посвідчення договорів купівлі-продажу та іпотеки.

Стосовно посилань позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що АКБ СР "Укрсоцбанк" прийняв у іпотеку нерухоме майно, яке на момент укладення договору перебувало в державній власності і не підлягало приватизації, колегія суддів зазначає наступне.

Продаж майна за договором від 22.09.2008 р. здійснено банком в порядку виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2007 р. у справі №21/235-07, яке набрало законної сили і за яким банку в силу приписів ст. 38 Закону України "Про іпотеку" було надано таке право продажу.

Державну реєстрацію права власності 1-го відповідача на вказану вище нежитлову будівлю було здійснено 29.09.2008 р. (витяг з реєстру права власності на нерухоме майно № 20392003) - тобто ТОВ "Еко-Комуненерго" у встановленому законом порядку набуло права власності на майно, що передавалося в іпотеку, при цьому здійснення нотаріального посвідчення іпотечного договору до державної реєстрації договору купівлі-продажу (як уже зазначалося вище) також узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України (постанова від 31.08.2011 р. у справі №6-54579св10) та Вищого господарського суду України (постанови від 30.03.2010 р. у справі №59/152-09, від 28.07.2010 р. у справі №16/2736, від 16.03.2011 р. у справі №6/301пд).

Колегія суддів зазначає, що вищевказані договори від 22.09.2008 р., посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_7, не були визнані недійсними в установленому порядку та на момент розгляду даної справи ТОВ "Еко-Комуненерго" є власником майна, що було передано в іпотеку.

За таких обставин, посилання суду першої інстанції на ч. ч. 1, 4 ст. 203 ЦК України та ч.1 ст. 215 ЦК України, якими встановлено підстави для визнання правочину недійсним, колегія суддів вважає такими, що не стосуються предмета доказування в даній справі, а висновок суду про те, що своїми діями АКБ СР "Укрсоцбанк" міг створити умови для наступного визнання вказаного іпотечного договору недійсним - є фактично припущеннями, що не підтверджуються наявними у справі доказами, не відповідають чинному законодавству та судовій практиці його застосування.

З цих же підстав колегія суддів відхиляє як необґрунтовані викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача про недотримання банком вимог цивільного законодавства, дотримання яких є необхідним для чинності правочину.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали було неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, суд посилався на ч. ч. 3, 4 ст. 334, ст. 657 ЦК України, тоді як застосуванню підлягали спеціальні норми - ст. 18 Закону України "Про іпотеку", ч. 6 ст. 55 Закону України "Про нотаріат", відповідні приписи Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України тощо.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд посилається на ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", але при цьому ним безпідставно залишено поза увагою норми ч. 2 цієї ж статті, якими передбачено можливість передання в іпотеку нерухомого майна, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору.

Судом першої інстанції також необґрунтовано застосовано до спірних правовідносин норми ч. ч. 1, 4 ст. 203 ЦК України та ч.1 ст. 215 ЦК України, якими встановлено підстави для визнання правочину недійсним - враховуючи, що питання дійсності договорів від 22.09.2008 р. не було предметом судового розгляду.

Також, місцевим господарським судом неправильно застосовано норми процесуального права (ст.90 ГПК України) та винесено окрему ухвалу за відсутності ознак порушення законності в діяльності АКБ СР "Укрсоцбанк" при укладенні договорів купівлі-продажу та іпотеки.

Отже, з огляду на викладене, враховуючи, що неправильне застосування вищевказаних норм ЦК України, а також статті 90 ГПК України призвело до прийняття судом першої інстанції неправильного рішення (щодо наявності підстав для винесення окремої ухвали відносно АКБ СР "Укрсоцбанк" та направлення даної ухвали в Національний банк України), колегія суддів зазначає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 104, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Еко-Комуненерго" на окрему ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2014 р., винесену відносно Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" у справі № 922/1688/14, задовольнити.

Окрему ухвалу господарського суду Харківської області від 01.07.2014 р., винесену відносно Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" у справі № 922/1688/14 - скасувати.

Повний текст постанови складено 26.08.2014 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.