Постанова № 40269575, 26.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Справа№ 910/2242/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Мартюк А.І.

Хрипуна О.О.

за участю представників

від позивача: Пироговський Е.М. - директор

від відповідача: Аверіна В.Є. - дов. №563/03-УРБ-14 від 21.08.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОЗЗІ-ФУД"

на рішення господарського суду Київської області

від 16.05.2014 (суддя Горбасенко П.В.)

у справі №910/2242/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Віртекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОЗЗІ-ФУД"

про стягнення 127 536,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Київської області були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Віртекс" (надалі - позивач, ТОВ „Торговий Дім „Віртекс") до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОЗЗІ-ФУД" (надалі - відповідач, ТОВ „ФОЗЗІ-ФУД") стягнення 127 546,18 грн., з яких: 115 706,12 грн. боргу за поставлений згідно договору поставки №2629 від 15.04.2011 товар, 8654,18грн. пені та 3185,88грн. 3 % річних.

В ході розгляду справи судом першої інстанції від позивача разом із заявою від 16.05.2014 надійшло правове обґрунтування позовних вимог та перерахунок розміру пені, згідно якого останній в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 127 536,84 грн. заборгованості, з яких: 115706,12 грн. боргу за поставлений на підставі вищевказаних видаткових накладних згідно договору поставки №2629 від 15.04.2011 товар, 8644,84 грн. пені та 3185,88 грн. 3 % річних. Суд першої інстанції встановив, що вказане правове обґрунтування позовних вимог та перерахунок розміру пені за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог та прийняв її до розгляду.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.05.2014 у справі №910/2242/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОЗЗІ-ФУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Віртекс" 115706,12 грн. боргу за поставлений згідно договору поставки №2629 від 15.04.2011 товар, 6084,75 грн. пені, 3185,88 грн. 3 % річних та 2499,55 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.05.2014 у справі №910/2242/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права. Зокрема апелянт зазначає, що ним не було порушення термінів оплати по видаткових накладних, за якими поставлявся товар і не було допущено правопорушення у сфері господарювання, у зв'язку з тим, що позивач не виконав зобов'язання щодо надання належно оформлених документів, а саме, не забезпечив виконання вимог п. 4.2. договору. За твердженням відповідача строк оплати за товар за такими видатковими накладними не настав і підстави для нарахування пені та 3 % річних-відсутні.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

15.04.2011 між ТОВ „Торговий Дім „Віртекс", як постачальником, та ТОВ „ФОЗЗІ-ФУД", як покупцем, укладено договір поставки №2629, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Згідно п. 2.5. договору обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України та п.п. 4.2. договору порядку відповідної накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені розділом 4 договору, а також відповідність цін в накладній діючій специфікації. При відсутності одного з зазначених документів, а також в разі їх неналежного оформлення, наявності розбіжностей у відомостях чи даних, постачальник повинен надати відсутні документи або привести документи у відповідність до вимог чинного законодавства України та вимог п.п. 4.2. договору протягом 7-ми днів з дати поставки. Усі податкові накладні, які не були передані постачальником покупцю в тому податковому періоді, в якому були виписані, повинні направлятись постачальником рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: м. Київ, вул. Філатова, буд. 7 Бухгалтерія ТОВ "ФОЗЗІ-ФУД".

Оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п.п. 2.5. договору. Якщо постачальник виконав вимоги п.п. 2.5. договору пізніше 7-денного строку термін відстрочення платежу рахується від дати належного виконання постачальником всіх умов п.п. 2.5. договору. В разі, коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день. В першу чергу погашається вартість отриманого товару, в другу чергу - всі інші платежі, передбачені договором (п. 2.6. договору).

Місцевий господарський суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки №2629 від 15.04.2011 позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 118147,82грн., що підтверджується видатковими накладними №22512 від 24.09.2012р. на суму 3666,68грн., №22515 від 24.09.2012р. на суму 3774,62грн., №22517 від 24.09.2012р. на суму 1792,42грн., №22520 від 24.09.2012р. на суму 2451,59грн., №23033 від 01.10.2012р. на суму 2238,10грн., №23034 від 01.10.2012р. на суму 1549,36грн., №23035 від 01.10.2012р. на суму 1729,08грн., №23036 від 01.10.2012р. на суму 2145,90грн., №23037 від 01.10.2012р. на суму 3416,04грн., №23309 від 04.10.2012р. на суму 6793,12грн., №23766 від 16.10.2012р. на суму 532,38грн., №23769 від 16.10.2012р. на суму 2272,44грн., № 23770 від 16.10.2012р. на суму 5001,84грн., №23771 від 16.10.2012р. на суму 5951,86грн., №23772 від 16.10.2012р. на суму 6268,72грн., №23776 від 16.10.2012р. на суму 2981,30грн., №23779 від 16.10.2012р. на суму 1762,37грн., №23920 від 18.10.2012р. на суму 3001,10грн., №23959 від 19.10.2012р. на суму 3001,10грн., №24075 від 22.10.2012р. на суму 2358,20грн., №24071 від 22.10.2012р. на суму 2175грн., №24070 від 22.10.2012р. на суму 1873,51грн., №24072 від 22.10.2012р. на суму 2964,54грн., №24074 від 22.10.2012р. на суму 2553,74грн., №24325 від 25.10.2012р. на суму 3001,10грн., №24397 від 26.10.2012р. на суму 3001,10грн., №24476 від 29.10.2012р. на суму 3124,32грн., №24477 від 29.10.2012р. на суму 1501,50грн., №24480 від 29.10.2012р. на суму 2324,74грн., №24481 від 29.10.2012р. на суму 5768,35грн., №24482 від 29.10.2012р. на суму 1289,88грн., №24483 від 29.10.2012р. на суму 1110,65грн., №24742 від 07.11.2012р. на суму 791,22грн., №24726 від 07.11.2012р. на суму 1911,88грн., №24727 від 07.11.2012р. на суму 4743,48грн., №24728 від 07.11.2012р. на суму 1888,08грн., №24730 від 07.11.2012р. на суму 1317,18грн., №24818 від 13.11.2012р. на суму 1100,06грн., №24819 від 13.11.2012р. на суму 804,36грн., №24820 від 13.11.2012р. на суму 2191,25грн., №24821 від 13.11.2012р. на суму 975,72грн., №24822 від 13.11.2012р. на суму 502,56грн., №24927 від 19.11.2012р. на суму 1303,84грн., №24928 від 19.11.2012р. на суму 2354,24грн., №25039 від 27.11.2012р. на суму 2128,32грн., №25040 від 27.11.2012р. на суму 982,80грн., №25408 від 24.12.2012р. на суму 1776,18грн. (а.с. 32-78), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Як встановлено судом першої інстанції зобов'язання за договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується видатковими накладними з 24.09.2012 по 24.12.2012, які містяться в матеріалах справи. Указаними доказами підтверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу товару за договором. Однак, відповідач свій обов'язок, передбачений п. 2.6. договору та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши позивачеві 2441,70грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором поставки товару №2629 від 15.04.2011, яка складає 115706,12 грн., що зокрема відображено у акті звірки взаєморозрахунків станом на 24.04.2014 (а.с. 166-167), який підписаний та скріпленим печатками обох сторін договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Враховуючи ту обставину, що заборгованість відповідача у розмірі 115706,12 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів погашення заборгованості відповідачем у повному обсязі суду надано не було, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 115706,12 грн.

Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, позивач не виконав зобов'язання щодо належного оформлення документів, у зв'язку із чим строк оплати поставленого товару на думку відповідача не настав.

Так, пунктом 3.17. договору визначено, що датою приймання партії товару та переходу права власності та ризиків вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця.

Таким чином, беручи до уваги перехід до відповідача права власності на поставлений товар, прийняття його без зауважень щодо належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, у тому числі без зауважень щодо оформлення накладних, та враховуючи часткову оплату відповідачем отриманого товару, а також підтвердження ним у акті звірки взаєморозрахунків наявності у нього перед позивачем заборгованості у розмірі 115706,12 грн., колегія суддів приходить до висновку, що строк оплати відповідачем отриманого товару в силу положень договору та чинного законодавства є таким, що настав.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушенням відповідачем термінів оплати за товар по видаткових накладних позивач просить суд стягнути з першого 8644,84 грн. пені та 3185,88 грн. 3% річних.

Представником відповідача до суду першої інстанції було заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У випадку порушення термінів оплати товару, передбачених договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05 % від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 7.2. договору).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Абзацом першим п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 передбачено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Суд апеляційної інстанції дослідивши здійснений судом першої інстанції обрахунок пені приходить до висновку про його обґрунтованість, а тому оскільки арифметично правильний розрахунок розміру пені, обрахованої судом в межах періоду з 12.02.2013 (1 рік до моменту звернення позивача до суду) по 27.07.2013 (кінцеву дату, вказану позивачем в поданому розрахунку) з урахуванням вимог вищезазначених положень договору та норм законодавства, становить 6084,75 грн., то місцевим господарським судом вимога позивача про стягнення з відповідача пені правомірно задоволена частково, а саме у розмірі 6084,75 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за період з 24.11.2012 по 11.02.2013 на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача 3% річних за договором поставки №2629 від 15.04.2011 за період з 24.02.2013 по 24.01.2014 в сумі 3185,88 грн., згідно розрахунку позивача, який колегія суддів вважає обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОЗЗІ-ФУД" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від 16.05.2014 у справі №910/2242/14 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОЗЗІ-ФУД" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 16.05.2014 у справі №910/2242/14 залишити без змін.

Матеріали справи №910/2242/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді А.І. Мартюк

О.О. Хрипун