Рішення № 40269436, 20.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14610/14 20.08.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до 1) Приватного акціонерного товариства «Ренесанс», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» простягнення 9515168,65 доларів США

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Шулєпов С.С. - представник від відповідача-1 не з'явились від відповідача-2Плахін Є.В., Клименко М.С. - представники

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Ренесанс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» про стягнення 9515168,65 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 неналежним чином виконує взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором від 01.10.2008, укладеним між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та відповідачем-1, внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість у розмірі 9515168,65 доларів США, в тому числі: заборгованість по кредиту у розмірі 8600598,00 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 889365,82 доларів США та заборгованість по штрафній відсотковій ставці у розмірі 25204,83 доларів США. Оскільки виконання зобов'язання за названим кредитним договором було забезпечено порукою за договором поруки від 22.10.2008, позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителя солідарно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/14610/14 та призначено розгляд справи на 07.08.2014.

07.08.2014 до Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про припинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 розгляд справи було відкладено на 19.08.2014.

В судове засідання, призначене на 19.08.2014, з'явились представники позивача та відповідача-2.

Відповідач-1 в судове засідання, призначене на 19.08.2014, повноважних представників не направив, про причини неявки представників не повідомив.

За змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження відповідача-1 за адресою: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, будинок 28, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19104804 від 05.08.2014 та вказано у позові.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103030048605 від 25.07.2014, яким підтверджується отримання відповідачем-1 ухвали про порушення провадження у справі. Провадження у справі було порушено ще 21.07.2014, однак жодних заперечень по суті справи від відповідача-1 не надходило.

З огляду на те, що відповідач-1 був обізнаний про перебування на розгляді суду справи № 910/14610/14, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.08.2014 представником відповідача-2 подано письмове клопотання про забезпечення прав відповідача, в якому відповіда-2 просив суд надати йому можливість ознайомитись із запереченнями позивача на клопотання про припинення провадження у справі, для чого оголосити перерву в судовому засіданні.

Наведене клопотання судом відхилено, оскільки у поданих суду запереченнях проти припинення провадження у справі позивач фактично дублює позицію щодо підвідомчості даної справи, яка була викладена в позовній заяві, з якою представник відповідач-2 був ознайомлений 29.07.2014.

В судовому засіданні 19.08.2014 на прохання відповідача-2 оголошувалась перерва до 20.08.2014 та надано відповідачу-2 час для підготовки заяви про відвід судді у письмовій формі.

20.08.2014 до початку судового засідання через канцелярію суду від відповідача-2 надійшла заява про відвід судді Смирнової Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2014 в задоволенні заяви відповідача-2 про відвід судді відмовлено.

В судовому засіданні 20.08.2014 представник відповідача-2 підтримав подане 07.08.2014 клопотання про припинення провадження у справі.

Позивач проти поданого відповідачем-2 клопотання заперечив.

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» про припинення провадження у справі судом відмовлено з таких підстав.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач-2 стверджує, що з огляду на положення п. 24.1 розділу 24 кредитного договору від 01.10.2008, даний спір підсудний судам Республіки Кіпр та не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до п. 24.1 кредитного договору від 01.10.2008 встановлено, що цей договір та будь-які відносини за операцією позичальника з банком регулюються та тлумачаться у відповідності до законодавства Кіпру, та сторони передають його до невиключної юрисдикції судів Кіпру.

Отже, сторони Кредитного договору обрали саме невиключну юрисдикцію судів Кіпру, таким чином усунувши перешкоди проти звернення до суду інших країн.

Також судом враховується, що відповідно до п. 25 кредитного договору при виникненні будь-якого спору або розбіжності будь-якого характеру за або у зв'язку з цим договором, або будь-якого доповнення, змін або додатків до цього договору, кредитор може вирішити шляхом надання повідомлення позичальнику, врегулювати таку претензію шляхом арбітражу у відповідності до нині чинного Арбітражного регламенту Міжнародної Торгової Палати колегією з трьох арбітрів, призначених у відповідності до Регламенту. Місцем проведення арбітражу буде Лондон, Англія. Процесуальним законодавством арбітражу буде законодавство Англії. Мовою будь-якого арбітражного провадження буде англійська мова.

Проте, відповідно до ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Згідно зі ст. ІІ Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень кожна договірна держава визнає письмову угоду, по якій сторони зобов'язуються передавати в арбітраж всі або які-небудь спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з яким-небудь конкретним договірним або іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.

За визначенням, наведеним у ст. 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітраж - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).

Зі змісту п. 25 кредитного договору вбачається, що сторони не визначили, який саме орган (арбітраж, третейський суд) сторони обрали для вирішення можливих спірних питань, у зв'язку з чим арбітражна угода не може бути виконана.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що даний спір з урахуванням встановлених Господарським процесуальним кодексом України правил підсудності підлягає розгляду в Господарському суді міста Києва.

В судовому засіданні 20.08.2014 представником відповідача-2 подано клопотання про забезпечення прав відповідача, в якому відповідач-2 просив суд надати йому можливість надати свої доводи та міркування у письмовому вигляді щодо доводів, викладених у позовній заяві, та надати відзив на позов, у зв'язку із чим просив оголосити перерву у судовому засіданні.

Вказане клопотання судом відхиляється з огляду на таке.

Представник відповідача-2 ознайомлювався з матеріалами даної справи 29.07.2014, про що свідчить відповідна відмітка та підпис представника відповідача-2 на клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи, поданому до канцелярії суду 28.07.2014.

З моменту ознайомлення відповідача-2 з матеріалами справи і до дати судового засідання минуло три тижні, а тому відповідач-2 мав достатньо часу для підготовки власної правової позиції по суті заявлених позовних вимог та підготовки письмово відзиву на позовну заяву, тим більше, що надати відзив на позов було зобов'язано відповідача-2 ухвалою про порушення провадження у справі, яка в силу положень ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою до виконання.

Про наявність у представників відповідача часу для підготовки правової позиції у справі свідчить і кількість заявлених відповідачем-2 клопотань, які були підготовлені в письмовому вигляді та подані у судових засіданнях.

Також в судовому засіданні 20.08.2014 представником відповідача-2 була подана заява про застосування арбітражного застереження, в якій відповідач-2 просить суд застосувати до спору, що виник між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Виробничий вектор», арбітражне застереження, зазначене у розділі 15 договору поруки від 22.10.2008, передати даний спір на вирішення шляхом арбітражу у відповідності до нині чинного Арбітражного Регламенту Міжнародної Торгової Палати колегією з трьох арбітрів у Лондоні (Англія) і у відповідності до процесуального законодавства Англії, англійською мовою, провадження у справі № 910/14610/14 припинити.

Розділом 15 договору поруки від 22.10.2008 передбачено, що при виникненні будь-якого спору або розбіжності будь-якого характеру за або у зв'язку з цим договором, або будь-якого доповнення, змін або додатків до цього договору Банк може вирішити шляхом надання повідомлення поручителю, врегулювати таку претензію шляхом арбітражу у відповідності до наступних положень. Поручитель цим погоджується, що (в незалежності від характеру спору) будь-який спір може бути вирішений шляхом арбітражу у відповідності до нині чинного Арбітражного Регламенту Міжнародної Торгової Палати колегією з трьох арбітрів, призначених у відповідності до Регламенту.

Заява відповідача-2 про застосування арбітражного застереження задоволенню не підлягає, оскільки наведена в розділі 15 договору поруки від 22.10.2008 арбітражна угода не може бути виконана з тих же підстав, що і арбітражна угода, яка міститься в п. 25 кредитного договору від 01.10.2008.

В судовому засіданні 20.08.2014, представник відповідача заявив відвід судді Смирновій Ю.М. та просив суд надати час для підготовки заяви про відвід у письмовій формі.

Враховуючи наведену заяву відповідача-2, судом було оголошено перерву в судому засіданні до 20.08.2014 до 15 год. 30 хв.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2014 відмовлено в задоволенні заяви відповідача-2 про відвід судді.

В судовому засіданні представником відповідача-2 подано клопотання про призначення колегіального розгляду справи № 910/14610/14.

Клопотання відповідача-2 про призначення колегіального розгляду справи судом відхиляється з підстав його необґрунтованості.

Також судом відхилено подане відповідачем-2 клопотання про зобов'язання позивача надати належним чином засвідчені копії документів та оригіналів для огляду. Оригінали документів, додатних до позовної заяви були оглянуті судом в судовому засіданні 07.08.2014, а тому підстави для сумніву у відповідності поданих позивачем копій документів оригіналам відсутні.

У подальшому, в ході судового засідання представником відповідача-2 усно було заявлено відвід судді Смирновій Ю.М. та клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви для підготовки заяви про відвід в письмовій формі.

Таку заяву представник відповідача-2 мотивував, як і в попередніх заявах про відвід, упередженістю судді, яка, за твердженням, відповідача виявляється у тому, що судом відмовлено в задоволенні клопотань відповідача-2.

Як зазначено в п. 1.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому слід розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних заяв про відвід судді (суддів) господарських судів з одних і тих самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви в іншій стилістичній формі), або, хоча й з інших підстав, ніж у первісній заяві, але з таких, що з урахуванням обставин справи були або мали бути відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, і, отже, повинні були зазначатися саме в ній.

У таких випадках суд не позбавлений права, відмовивши в задоволенні наступної заяви (клопотання), продовжити розгляд справи, в якій заявлено такий відвід, із зазначенням про це в протоколі судового засідання та в описовій частині судового рішення з наведенням в останньому відповідних мотивів; додатково ухвала як окремий процесуальний документ у такому разі не виноситься.

З огляду на те, що судом двічі відмовлено в задоволенні заяв відповідача-2 про відвід судді, а втретє така заява заявлена з тих же мотивів, що і попередні (мотивована упередженістю судді, яка виявляється в тому, що судом відмовлено в задоволенні клопотань відповідача-2), суд розцінює заявлення відповідачем-2 відводу втретє як зловживання його процесуальними правами, а тому відмовляє в задоволенні заяви про відвід судді.

Також в судовому засіданні представником відповідача-2 подано клопотання про залишення позову без розгляду, в обґрунтування якого позивач стверджує про наявність в провадженні Господарського суду міста Києва справи №910/14499/14 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що і у даній справі.

Оскільки до поданого клопотання відповідачем-2 додано лише копію відповідної позовної заяви, однак не подано доказів порушення провадження (або будь-яких інших процесуальних документів) у справі №910/14499/14, клопотання про залишення позову без розгляду судом відхиляється.

Також судом відхилено клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 910/16490/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до Приватного акціонерного товариства «Міські інвестиції» про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки відповідачем-2 не доведено, в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 910/14499/14.

В судовому засіданні з підстав необґрунтованості було також відмовлено в задоволенні клопотань відповідача-2 про виклик перекладача, про витребування доказів та про встановлення змісту норм права Республіки Кіпр.

В судовому засіданні 20.08.2014 представник позивача позов підтримав та надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Відповідач-2 проти позову заперечує, однак, ані в усному, ані в письмовому вигляді заперечень по суті спору відповідач-2 не надав, своїм правом не скористався.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед (надалі - Банк; кредитор) та Відкритим акціонерним товариством «Ренесанс», яке змінило тип акціонерного товариства на Приватне акціонерне товариство «Ренесанс» (позичальник) було укладено кредитний договір (надалі - Кредитний договір).

Вказаний Кредитний договір було зареєстровано в Національному банку України, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом № 10090 від 08.10.2008.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору Банк погоджується надати позичальнику строкову кредитну лінію у максимальному розмірі 14400000,00 доларів США, причому така сума перераховується на рахунок позичальника, яким згідно розділу «Визначення та терміни» є рахунок № 26004293902, відкритий в Місцевому банку.

На виконання умов Кредитного договору Банком було перераховано позичальнику кредит у розмірі 14400000,00 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку.

У відповідності до п. 6.1 Кредитного договору основна сума кредиту має бути виплачена на рахунок кредитора рівними, послідовними місячними внесками, які починаються в першу дату повернення (внесок повернення). Кожний внесок повернення належить до сплати кожної наступної дати повернення.

Дата повернення, згідно п. 1.1 Кредитного договору, означає кожну дату повернення кредиту за цим Договором, за умови, що перша дата повернення є дата, що припадає на дату сплати процентів, яка настає із або після спливу чотирьох років після дати цього Договору, та кожні наступні дати повернення є наступними датами сплати процентів.

Дата сплати процентів означає останню дату кожного періоду нарахування процентів. Якщо будь-яка дата сплати процентів не є робочим днем, дата сплати процентів буде попереднім робочим днем.

Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору період нарахування кредиту буде поділений на періоди нарахування процентів наступним чином: а) перший період нарахування процентів починається на дату використання і закінчується в останній робочий день того ж календарного місяця; b) кожен наступний період нарахування процентів (за винятком останнього періоду нарахування процентів) розпочнеться в останній день попереднього періоду нарахування процентів та закінчиться в останній робочий день наступного календарного місяця; та с) останній період нарахування процентів почнеться в останній день передостаннього періоду нарахування процентів та закінчиться в остаточну дату повернення.

Пунктом 8.2 Кредитного договору передбачено, що процентна ставка, належна до сплати за кредитом на кожен період нарахування процентів, становить річну процентну ставку, яка є сумою базової ставки та чинної маржі, що згідно абз. 2 п.п. 1.1 п.1 Кредитного договору становить: ставку місячний LIBOR + маржа 6% на рік.

Згідно з п.п. 8.4, 8.5 Кредитного договору позичальник виплачує нараховані проценти в останній день кожного періоду нарахування процентів, які нараховуються на несплачену основну суму кредиту. У випадку несплати процентів на дату погашення, воги можуть бути капіталізовані наприкінці кожного періоду нарахування процентів. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів, що минули у періоді нарахування процентів, поділеному на 365.

22.10.2008 між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» (поручитель) укладено договір поруки (надалі - Договір поруки), в преамбулі якого вказано, що відповідно до 2 кредитних договорів від 01.10.2008, укладених між ВАТ «Ренесанс» (у якості позичальника) та Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед (у якості кредитора), до якого в подальшому час від часу можуть вноситись зміни, нові формулювання, який може змінюватися, до якого можуть вноситися додатки, щодо якого може бути здійснена новація, або права по якому можуть бути відступленими, та відповідно до умов, наведених в ньому, кредитор погодився надати позичальнику строкову кредитну лінію у максимальному розмірі 14400000,00 доларів США та строкову кредитну лінію у максимальному розмірі 55600000,00 доларів США на умовах, що більш детально викладені в Кредитних договорах.

Умовами п. 16.1 Кредитного договору передбачено, що в будь-який час Банк може без згоди позичальника відступити або передати повністю або частково третій стороні будь-які права та зобов'язання, супровідні права та претензії, вже наявні або які виникнуть у майбутньому, за цим Договором. Банк повідомить позичальника щодо будь-якого такого відступлення або передачі.

17.04.2014 між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» (надалі - ПАТ «Альфа-Банк») було укладено договір відступлення прав вимоги за кредитом (договір факторингу) (надалі - Договір факторингу).

За умовами п. 2.1 Договору факторингу в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Альфа-Банк зобов'язується на дату підписання цього Договору передати в розпорядження Банку грошові кошти на загальну суму 23711228 доларів США, а Банк в обмін на це безумовно, остаточно та повністю відступає Альфа-Банку права вимоги за Кредитним договором з дати відступлення. Датою відступлення, згідно пункту 1 Договору факторингу означає дату укладення цього Договору.

Окрім того, з пункту 2.8 Договору факторингу вбачається, що у зв'язку з відступленням права вимоги за Кредитним договором Банк безумовно, остаточно та повністю передає Альфа-Банку всі права, титул та майнові права Банку на та за правами вимоги за Договорами застави, правами вимоги за договорами поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, в результаті укладення між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та ПАТ «Альфа-Банк» Договору факторингу ПАТ «Альфа-Банк» набув права, належні кредитору за Кредитним договором.

Щодо права, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд відзначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до ч. 4 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право», цей закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, як визначення застосовуваного права.

Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» є нормативно-правовим актом, який надає господарським судам право застосовувати норми права інших держав, зокрема і у випадках, коли учасники правовідносин самостійно здійснили вибір права, у відповідності до ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка має назву «Автономія волі».

Водночас, згідно преамбули Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Тобто, Законом визначено можливість його застосування виключно до правовідносин, які мають елементи, пов'язані з іноземними правовими порядками (іноземний елемент).

Частиною 6 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що вибір права не здійснюється, якщо відсутній іноземний елемент у правовідносинах.

За змістом ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право», іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави

Отже, виключно за наявності у правовідносинах між учасниками правовідносин вказаних обставин (наявності іноземного елемента), можливе застосування до правовідносин правила «Автономії волі», тобто вибору права інших держав.

Предметом спору у даній справі є стягнення солідарно з боржника та поручителя на користь ПАТ «Альфа-Банк» (який внаслідок укладення Договору факторингу набув статусу кредитора) заборгованості за Кредитним договором. В наведених правовідносинах відсутній іноземний елемент, оскільки учасники правовідносин (позивач, відповідач-1 та відповідач-2) є юридичними особами-резидентами України, об'єкт (грошові кошти стягуються з резидента на користь резидента) знаходяться на території України, юридичний факт (невиконання вимоги про погашення заборгованості) має місце на території України.

З огляду на те, що у правовідносинах, які склались між позивачем та відповідачами, відсутній іноземний елемент, можливість застосування Закону України «Про міжнародне приватне право» є неможливим, а тому в силу положень ч. 4 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України даний спір має вирішуватись згідно чинного законодавства України.

Кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін зобов'язань, а саме майнових зобов'язань згідно ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання Банком своїх зобов'язань за Кредитним договором та надання кредиту Приватному акціонерному товариству «Ренесанс» на загальну суму 14400000,00 доларів США.

Статтею ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем-1 взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором в частині своєчасної сплати коштів в рахунок погашення наданої суми кредиту, а також сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, належним чином виконані не були. У зв'язку з цим у відповідача-1 утворилась заборгованість, розмір якої станом на 06.05.2014 (дата вимоги про дострокове повернення кредиту) становив: 2220555,35 доларів США - непогашена прострочена заборгованість за основною сумою кредиту, 844440,33 доларів США - нараховані та несплачені проценти за користування кредитом, а також 23090,04 доларів США - нараховані та несплачені (прострочені) штрафні проценти.

За приписами ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 15.14 Кредитного договору встановлено, що на та в будь-який час після настання випадку невиконання зобов'язань, що триває, Банк може шляхом надання письмового повідомлення позичальнику, зокрема, вимагати негайного погашення всього несплаченого залишку кредиту та всіх нарахованих процентів та всіх витрат та видатків та будь-яких інших грошових коштів, належних до сплати за цим договором.

В свою чергу, до випадків невиконання зобов'язання, згідно п. 15.1 Кредитного договору, є в тому числі несплата будь-яким боржником на належну дату платежу будь-якої суми, яка має бути сплачена відповідно до фінансового документа, в місці та в валюті, в якій вона зазначається належною до сплати.

Тобто, сторонами в силу положень ст. 6, 626 Цивільного кодексу України було погоджено в умовах Кредитного договору право Банку вимагати від позичальника повернення всієї суми наданого кредиту у випадку невиконання останніми грошових зобов'язань по сплаті в т.ч. основної суми кредиту та процентів за користування таким коштами.

07.05.2014 у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов Кредитного договору, а саме: несвоєчасною сплатою коштів в рахунок погашення кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та нарахованих штрафних відсотків, позивачем направлено на адресу позичальника та поручителя вимогу про дострокову сплату непогашеної суми кредиту у розмірі 8600597,57 доларів США, суми нарахованих та не сплачених процентів у розмірі 844440,33 доларів США та штрафних процентів 23090,04 доларів США.

Отже, в силу положень ст. 1052 Цивільного кодексу України та п. 15.14 Кредитного договору у позичальника виникло зобов'язання по достроковому поверненню на користь ПАТ «Альфа-Банк» суми кредиту у розмірі 8600597,57 доларів США, а також суми нарахованих і несплачених процентів за користування кредитом у розмірі 844440,33 доларів США та штрафних процентів у розмірі 23090,04 доларів США.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, вимога позивача відповідачами задоволена не була, суму неповернутого кредиту у розмірі 8600597,57 доларів США, а також суму нарахованих і несплачених процентів за користування кредитом у розмірі 844440,33 доларів США та штрафних процентів у розмірі 23090,04 доларів США на рахунок позивача не перераховано.

Станом на 01.06.2014 заборгованість відповідача-1 перед позивачем за Кредитним договором становила 9515168,65 доларів США, з яких: 8600598,00 доларів США - заборгованість по кредиту, 889365,82 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, нараховані по 31.05.2014 включно, а також 25204,83 доларів США заборгованість по штрафній відсотковій ставці, нарахована по 31.05.2014 включно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачами наданий позивачем розрахунок заборгованості не оспорено, належних та допустимих доказів на спростування факту існування заборгованості та її розміру не надано.

Враховуючи порушення відповідачем-1 зобов'язань з дострокового повернення суми наданого кредиту, сплати нарахованих за користування кредитом відсотків та заборгованості по штрафній відсотковій ставці, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 заборгованості у розмірі 9515168,65 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Договором поруки відповідач-2 поручився за виконання відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором.

Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки в усій мірі, як це дозволяється згідно з чинним законодавством, поручитель безумовно та безвідклично: а) зобов'язується в інтересах банку як основний боржник забезпечити своєчасне виконання у повному обсязі позичальником та/або будь-якими іншими боржниками всіх зобов'язань, які виникають згідно з фінансовими документами або у зв'язку з ними, стороною яких є кожен такий боржник, і b) зобов'язується в інтересах Банку як основний боржник негайно на першу вимогу сплатити будь-яку таку суму на належну дату платежу згідно з будь-яким фінансовим документом або у зв'язку з ним.

За змістом п. 3.2 Договору поруки в усій мірі, як це дозволяється згідно чинного законодавства, поручитель зобов'язується в інтересах Банку сплатити проценти за зобов'язаннями, стосовно яких поручитель зобов'язався надати поруку згідно із цим Договором з дати виставлення відповідної вимоги і до дати виплати таких всіх таких коштів чи виконання фінансових та інших зобов'язань.

Таким чином, з огляду на те, що судом встановлено факт невиконання відповідачем-1 (позичальником) умов Кредитного договору щодо дострокового повернення суми кредиту та сплати процентів, вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості у розмірі 9515168,65 доларів США, з яких: 8600598,00 доларів США - заборгованість по кредиту, 889365,82 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, нараховані по 31.05.2014 включно, а також 25204,83 доларів США заборгованість по штрафній відсотковій ставці, нарахована по 31.05.2014 включно, підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, в тому числі судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову, покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Ренесанс» (01021, м.Київ, вул. Інститутська, будинок 28, ідентифікаційний код 32556425) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» (62330, Харківська обл., Дергачівський район, село Малі Проходи, провулок Світлий, будинок 21, ідентифікаційний код 31776046) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м.Київ, вулиця Десятинна, будинок 4/6, ідентифікаційний код 23494714) заборгованість у розмірі 9515168 (дев'ять мільйонів п'ятсот п'ятнадцять тисяч сто шістдесят вісім) доларів США 65 центів та судовий збір у розмірі 74907 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот сім) грн 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 26.08.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова