Ухвала суду № 40267919, 12.08.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 р.Справа № 820/5214/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2014р. по справі № 820/5214/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОПРОДУКТ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Европродукт" звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.03.2014 року № 0000632201 про збільшення ТОВ "Европродукт" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 150 577,00 грн. за основним платежем та 16 584,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а також № 0000642201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 328 809,00 грн. за основним платежем та 82 202,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.204р. по справі №820/5214/14 вимоги позивача були задоволені. Скасовані податкове повідомлення-рішення від 14.03.2014 року № 0000632201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Европродукт" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 150 577,00 грн. за основним платежем та 16 584,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Скасовані податкове повідомлення-рішення від 14.03.2014 року №0000632201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Европродукт" податку на додану вартість на суму 167 161,25 грн. та податкове повідомлення-рішення від 14.03.2014 року № 0000642201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Европродукт" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 411 011,25 грн.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.204р. по справі №820/5214/14 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.204р. по справі №820/5214/14 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст. 196, п.2.ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача № 615/20-30-22-01/30360551 від 28.02.2014 р. "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "Европродукт" (код ЄДРПОУ 30360551) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р.", в якому зроблені висновки про порушення вимог податкового законодавства, а саме: - п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI і ТОВ "Европродукт" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, які були оформлені з порушенням ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, завищення податкового кредиту, що призвело до порушення ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 328809 грн., у тому числі: жовтень 2011 року на суму 30 441,00 грн., листопад 2011 року на суму 80 051,00 грн., грудень 2011 року на суму 2 451,00 грн., січень 2012 року на суму 4 667,00 грн., лютий 2012 року на суму 29 942,00 грн., квітень 2012 року на суму 35 464,00 грн., травень 2012 року на суму 37 077,00 грн., червень 2012 року на суму 33 563,00 грн., серпень 2012 року на суму 11 391,00 грн., вересень 2012 року на суму 63 762,00 грн.; - п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) п. 1, п.п. 2 п. 2 Розділу ХІХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.п. 1.20.2, п.п. 1.20.5 п. .20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), оскільки ТОВ "Европродукт" завищено суму податкового кредиту на суму ПДВ вище рівня звичайних цін, що призвело до порушення ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 150 577,00 грн., у тому числі: лютий 2011 року на суму 23 351,00 грн., березень 2011 року на суму 14 578,00 грн., квітень 2011 року на суму 3 163,00 грн., травень 2011 року на суму 13 073,00 грн., червень 2011 року на суму 30 079,00 грн., липень 2011 року на суму 1 352,00 грн., вересень 2011 року на суму 26 621,00 грн., жовтень 2011 року на суму 38 360,00 грн.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи позивач у перевіряємих періодах мав господарські правовідносини із ТОВ "АСС".

25 січня 2011 року між ТОВ "Европродукт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСС" був укладений Договір № 3, відповідно до п.1.1 та 1.2 якого, продавець (ТОВ "АСС") зобов'язується передати у власність покупця (позивача) картон (в асортименті), а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити отриманий товар на умовах даного договору. Асортимент, кількість, ціни, умови та строки передачі товару визначаються сторонами окремо і зазначаються в Специфікаціях, котрі є невід'ємною частиною даного договору.

Підтвердженням виконання Договору № 3 від 25 січня 2011 року, за яким ТОВ "АСС" були здійснені поставки товару позивачу, є приєднані до матеріалів справи документи, які за своїм змістом відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16 липня 1999 року, отже, визнаються первинними документами бухгалтерського обліку та підтверджують факт передання товару вищезазначеним контрагентом ТОВ "Европродукт" та факт отримання товару уповноваженими представниками останнього.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, норми Податкового кодексу України набирають чинності з 1 січня 2011 року, крім: - ст. 39 Податкового кодексу України, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року; - розділу III Податкового кодексу України, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Пунктом 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України передбачено, що з 1 квітня 2011 року втрачає чинність Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", крім п.1.20 ст. 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.

Отже, звичайні ціни до 1 січня 2013 року визначаються у порядку, передбаченому п.1.20 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а з 1 січня 2013 року - за правилами, визначеними ст. 39 Податкового кодексу України.

Підпунктом 1.20.1 п.1.20 ст. 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з приписами п.п.1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Таким чином, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.

Відповідно до п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України № 334/94-ВР, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Отже, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Якщо податковий орган не згодний із ціною договору, то він зобов'язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. При цьому податковий орган зобов'язаний діяти в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України № 334/94-ВР, для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

В акті перевірки № 615/20-30-22-01/30360551 від 28 лютого 2014 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області не викладено фактичних даних, які б засвідчували наявність співставних умов придбання товару Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВРОПРОДУКТ", та придбання продукції цього ж найменування Товариством з обмеженою відповідальністю "АСС", а саме: кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, умови поставок, надбавки чи знижки до ціни, тощо.

Також в даному акті перевірки відсутні докази наявності співставних умов за правочинами, укладеними між ТОВ "ЕВРОПРОДУКТ" і ТОВ "АСС", та за правочинами, укладеними між ТОВ "АСС" та його постачальниками.

Відповідно до п.13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998 року, індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

В акті перевірки відсутні відомості щодо направлення відповідачем запиту до відповідного уповноваженого державного органу щодо статистичної оцінки рівня цін реалізації товарів, придбаних ТОВ "Европродукт" на внутрішньому ринку України.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області за звичайну ціну самостійно визначено вартість імпортованого картону, придбаного ТОВ "Европродукт", за якою ТОВ "АСС" ввозило на територію України даний товар. При цьому, податковий орган, посилаючись в акті перевірки на придбання ТОВ "Европродукт" товарів за ціною вищою, ніж звичайна ціна на такі товари взагалі, між тим не зазначає чітку ціну товару в гривнях України.

Відповідно до приписів норм чинного законодавства щодо застосування звичайних цін для визначення бази оподаткування, звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне. Отже, при придбанні ТОВ "Европродукт" товару у продавця ТОВ "АСС", договірна ціна товару є його звичайною ціною, а податковий кредит відображено позивачем правомірно на підставі виписаних на його адресу вказаних податкових накладних, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про спростування позивачем висновків ДПІ у Дзержинському районі про заниження ТОВ "Европродукт" податку на додану вартість на загальну суму 150 577,00 грн., у тому числі: лютий 2011 року на суму 23 351,00 грн., березень 2011 року на суму 14 578,00 грн., квітень 2011 року на суму 3 163,00 грн., травень 2011 року на суму 13 073,00 грн., червень 2011 року на суму 30 079,00 грн., липень 2011 року на суму 1 352,00 грн., вересень 2011 року на суму 26 621,00 грн., жовтень 2011 року на суму 38 360,00 грн., та про порушення п.198.3 ст. 198, ст. 200, п.1, п.п.2 п.2 Розділу ХІХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, п.п.1.20.2, п.п.1.20.5 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року.

3 січня 2011 року між ТОВ "Европродукт" та Приватним підприємством "ТД "Прем'єр Папір" був укладений Договір № 007/Х, відповідно до п.1.1 якого, продавець (ПП ТД "Прем'єр Папір") зобов'язується постачати покупцю (позивачу) папір, картон, плівки та іншу целюлозно-паперову продукцію, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Факт виконання сторонами умов договору № 007/Х від 03 січня 2011 року, за яким ПП "ТД "Прем'єр Папір" були здійснені поставки товару позивачу, підтверджується приєднаними до матеріалів справи документами, які за своїм змістом відповідають вимогам ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16 липня 1999 року, отже, визнаються первинними документами бухгалтерського обліку та підтверджують факт передання товару вищезазначеним контрагентом ТОВ "Европродукт" та факт отримання товару уповноваженими представниками останнього.

01 листопада 2011 року між ТОВ "Европродукт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Папір" був укладений Договір № 020/Х, відповідно до п.1.1 якого, продавець (ТОВ "Прем'єр Папір") зобов'язується постачати покупцю (позивачу) папір, картон, плівки та іншу целюлозно-паперову продукцію, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Факт виконання договору № 020/Х від 01 листопада 2011 року, за яким ТОВ "Прем'єр Папір" були здійснені поставки товару позивачу, підтверджується приєднаними до матеріалів справи копіями документів, які за своїм змістом відповідають вимогам ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16 липня 1999 року, отже, визнаються первинними документами бухгалтерського обліку та підтверджують факт передання товару вищезазначеним контрагентом ТОВ "Европродукт" та факт отримання товару уповноваженими представниками останнього.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність у платника податку виданих йому податкових накладних, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства, і сплата вартості отриманого товару з ПДВ, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, ДПІ у Дзержинському районі не спростовується реальність здійснення господарських операцій ТОВ "Европродукт" з ПП "ТД "Прем'єр Папір" та ТОВ "Прем'єр Папір", а також факт використання придбаного товару в межах господарської діяльності, також відповідачем при проведенні перевірки ТОВ "Европродукт" не встановлено фактів щодо правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом цього Кодексу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документам, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Виходячи зі змісту п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України також передбачені обов'язкові реквізити, які повинна містить податкова накладна, одним із яких, з 06.08.2011 року, є код товару згідно з УКТ ЗЕД (п.п. "і" п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Приєднані до матеріалів справи податкові накладні містять всі обов'язкові реквізити, які повинна містить податкова накладна, відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, завірені підписом та печаткою підприємства.

Відповідно до п.13 ч.2 ст. 11 Митного кодексу України, що був чинним на момент виникнення спірних відносин, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності є одним із завдань покладених на митні органи.

Згідно з ч.2 ст. 312 Митного кодексу України, ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 313 Митного кодексу України передбачено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Статтею 78 Митного кодексу України визначено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України, то при подальшому продажу товарів код УКТ ЗЕД має відповідати коду, з яким було ввезено товар на митну територію України.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку, є індивідуальною, і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, на платника податку не покладено обов'язку перевіряти дотримання постачальниками вимог податкового законодавства, а також при придбанні товарів вже на митній території України перевіряти правильність проставлених кодів УКТ ЗЕД у податкових накладних контрагентів-постачальників. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку чи невірно зазначив код УКТ ЗЕД, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього постачальника.

Крім цього чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання в залежності від того чи вірно зазначений код УКТ ЗЕД чи ні.

Отже позивачем було правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі вищезазначених податкових накладних, виписаних ПП "ТД "Прем'єр Папір" та ТОВ "Прем'єр Папір" за період з вересня 2011 року по серпень 2012 року.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2014р. по справі № 820/5214/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Бенедик А.П.