Рішення № 40267622, 12.08.2014, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/924/14-ц

Провадження № 2/645/1586/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2014 року Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Шевченко Г.С.,

за участю секретаря - Денісенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в :

У лютому 2014 року ПАТ «Мегабанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, в який просив стягнути з відповідача суму в розмірі 116535,95 грн. в якості відшкодування збитків за завдану майнову шкоду внаслідок втрати предмета застави.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 10.04.2007 року між ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого Банк надав ОСОБА_2 грошові кошти на покупку автомобіля GWM HOVER, 2006 року випуску, в розмірі 22 720, 00 дол. США на строк до 09.04.2014 р. зі сплатою 10,5 % річних. В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором між ним та позивачем був укладений договір застави, за яким зазначений вище автомобіль було передано у заставу ПАТ «Мегабанк» за оголошеною вартістю 127 000 грн.

Рішенням Московського районного судум. Харкова від 29.11.2011 року позов ПАТ «Мегабанк» задоволено та звернено стягнення на предмет застави, а саме - автомобіль GWM HOVER, 2006 р.в., номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2. Вказане рішення набрало законної сили та пред'явлено до примусового виконання до Московського відділу державної виконавчої служби, де в ході виконавчого провадження та розшуку автомобіля було отримано інформацію, що зазначений автомобіль - предмет застави було знято з обліку та відчужено. Також, було встановлено, що зняття з обліку та відчуження здійснено арбітражним керуючим ОСОБА_1, який діяв в якості ліквідатора ФО-П ОСОБА_2, згідно постанови Господарського суду Харківської області від 20.02.2012 року по справі № 5023/190/12, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Зазначена постанова Господарського суду Харківської області була скасована 28.08.2012 року постановою Харківського апеляційного господарського суду, провадження по справі припинено.

Відчуження предмета застави відповідачем було здійснено на підставі протоколу № 1 проведення аукціону від 24.04.2012 року з продажу автомобіля - предмета застави та договору №Т1-134 купівлі-продажу від 26.04.2012 року, укладеного на підставі цього протоколу. Автомобіль було зареєстровано за новим власником ОСОБА_3 На транспортний засіб закріплено номерні знаки НОМЕР_4 та виписано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29.07.2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24.09.2013 року було визнано недійсним протокол № 1 проведення аукціону від 24.04.2012 року з продажу автомобіля (предмета застави) GWM HOVER, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, та договір № Т1-134 купівлі-продажу від 26.04.2012 року, укладений на підставі цього протоколу. Скасовано перереєстрацію цього автомобіля.

Згідно довідки ДАІ автомобіль - предмет застави знято з обліку та не зареєстровано.

Позивач зазначає, що втрата предмета застави та неможливість оголосити його в розшук спричинена незаконним відчуженням відповідачем предмета застави, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню спричинений збиток - залишок заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі не надав.

Згідно вимог ст. 224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, з урахуванням того, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29.11.2011 рокупо справі № 2-6234/11 звернено стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна № 09-293П/2007-з від 10.04.2007 року, а саме - на автомобіль GWM HOVER, 2006 р.в., номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, шляхом укладення ПАТ «Мегабанк» від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу предмета застави з іншою особою покупцем, для задоволення вимог позивача за кредитним договором № 09-293П/2007 від 10.04.2007 року в розмірі 11258,70 дол. США та 1445,16 грн., а також зобов'язано ОСОБА_2 передати ПАТ «Мегабанк» автомобіль, ключі та всі документи на нього з метою укладення договору купівлі-продажу Банку з іншою особою-покупцем. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за договором застави рухомого майна № 09-293П/2007-з від 10.04.2007 року в розмірі 25 400,00 грн.

Вказане рішення набрало законної сили та пред'явлено до примусового виконання до Московського відділу державної виконавчої служби.

В ході виконавчого провадження та розшуку автомобіля ПАТ "Мегабанк" було отримано інформацію, що зазначений автомобіль - предмет застави було знято з обліку та відчужено. Окрім того, було встановлено, що зняття з обліку та відчуження було здійснено арбітражним керуючим ОСОБА_1, який діяв в якості ліквідатора ФО-П ОСОБА_2, згідно постанови Господарського суду Харківської області від 20.02.2012 року по справі № 5023/190/12, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Вказана постанова Господарського суду Харківської області від 20.02.2012 року про визнання ОСОБА_2 банкрутом була скасована постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року, провадження по справі припинено.

Судом встановлено, що відчуження предмета застави відповідачем було здійснено на підставі протоколу № 1 проведення аукціону від 24.04.2012 року з продажу автомобіля - предмета застави та договору № Т1-134 купівлі-продажу від 26.04.2012 року, укладеного на підставі цього протоколу. Автомобіль було зареєстровано за новим власником ОСОБА_3 На транспортний засіб закріплені номерні знаки НОМЕР_4 та виписано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29.07.2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24.09.2013 року, було визнано недійсним протокол № 1 проведення аукціону від 24.04.2012 року з продажу автомобіля GWM HOVER, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, та договір № Т1-134 купівлі-продажу від 26.04.2012 року, укладений на підставі цього протоколу. Скасовано перереєстрацію цього автомобіля.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Стаття 216 ЦК України визначає правові наслідки недійсності правочину, зокрема недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11, ст. 14 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29.07.2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24.09.2013 року, встановлено:

Продаж предмета застави ОСОБА_1 здійснено без повідомлення Заставодержателя - ПАТ "Мегабанк" про відчуження та отримання від Заставодержателя згоди на відчуження в супереч приписів ч. 2 ст. 586 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про заставу», ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ч.ч. 4, 5 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, арбітражний керуючий зобов'язаний повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Визначення стартової ціни продажу - 18 650,00 грн., відповідачем було здійснено самовільно, з явним заниженням його вартості, без отримання відповідної оцінки суб'єкта оціночної діяльності.

Наданий відповідачем та залучений до матеріалів справи Звіт про оцінку майна - предмета застави від 20.03.2012 року, проведений ФО-П ОСОБА_4, здійснений з метою визначення ліквідаційної вартості майна, а не визначення ринкової вартості з метою продажу.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до п. 1.4. Договору застави № 09-293П/2007-з від 10.04.2007 року за рахунок предмета застави Заставодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, а також відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням, відшкодування збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору застави майна.

Отже суд приходить до висновку, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29.07.2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24.09.2013 року, встановлені факти порушення відповідачем законодавства при здійсненні дій із заставним майном, щодо якого позивач має право на звернення стягнення.

Листом № 6692/10-30/ДВ-11 від 27.08.2013 року Московський ВДВС ХМУЮ було повідомлено ПАТ «Мегабанк» про те, що оскільки визначене виконавчим документом майно - автомобіль GWM HOVER, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, зареєстроване не за боржником ОСОБА_2, накласти арешт та оголосити в розшук зазначений транспортний засіб не уявляється можливим.

З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2013 року Управлінням ДАІ ГУМВС України в Харківській області ПАТ «Мегабанк» повідомлено, що згідно з інформаційної бази даних ДАІ МВС України автомобіль GWM HOVER, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, 18.06.2013 року знято з обліку у ВРЕР Горлівки Донецької області. 15.08.2013 року зареєстровано у ВРЕР Горлівки Донецької області. 30.11.2013 року авто знято з обліку для реалізації в межах України у ВРЕР Горлівки Донецької області та на час розгляду справи не зареєстровано.

Згідно ч. 2 ст. 582 ЦК України оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.4. Договору застави майна № 09-293П/2007-з від 10.04.2007 року, вартість автомобіля GWM HOVER, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, становить 127000,00 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова по справі № 2-6234/11 вимоги ПАТ «Мегабанк», що задовольняються за рахунок предмета застави - GWM HOVER, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, становлять суму 11258,70 дол. США та 26545,16 грн.

Згідно ч. 10 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, розпорядник майна несе відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень відповідно до законодавства України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сума збитків, спричинена позивачу втратою предмета застави - автомобіля GWM HOVER, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства, що регулює порядок та умови відчуження предмета застави в процедурі банкрутства, відповідає заявленим позовним вимогам - 116535,95 грн.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ "Мегабанк" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторонни понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Банку слід стягнути понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 88, 197, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: 61082, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товриства «Мегабанк» (юридична адреса: 61002, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119) суму в розмірі 116 535 грн. (сто шістнадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) гривень 95 коп. - збитки за завдану майнову шкоду внаслідок втрати предмета застави.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: 61082, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товриства «Мегабанк» (юридична адреса: 61002, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119) судовий збір в розмірі 1165 (одна тисяча сто шістдесят п'ять) грн. 36 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Г.С. Шевченко