Ухвала суду № 40267454, 26.08.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/1460/14-ц Головуючий у І інстанції Бутенко В.О.Провадження № 22-ц/780/4239/14 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 26 26.08.2014

УХВАЛА

Іменем України

26 серпня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Іванової І.В., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заявлені позовні вимоги мотивував тим, що 30 березня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 005-28059-300311, за умовами якого банк відкриває відповідачу картковий рахунок, випускає та надає платіжну картку і ПІН-код до неї, здійснює обслуговування держателя на умовах, викладених в Тарифному пакеті Visa класичний, що міститься в додатку № 1 до договору, на умовах, викладених в правилах здійснення операцій за картковими рахунками. Відповідно до вказаного пункту банк відкриває держателю кредитну лінію на загальну суму 30000 грн. та на день укладення кредитного договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 10000 грн. Станом на 13 січня 2014 року відповідач не виконав належним чином зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість, яка становить 15364,47 грн. Просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору на загальну суму 15364,47 грн. та судовий збір.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2014 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість 15364,47 грн. та судовий збір 243,60 грн.

Відповідач ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просив скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позов ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено кредитний договір, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором у відповідача утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 30 березня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № 005-28059-300311 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки. Згідно п. 2.1 договору, моментом надання банком держателю кредиту є день здійснення операції за допомогою картки або день утримання платежів за умови в відсутності на рахунку власних коштів держателя. Банк надає держателю кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії, що передбачена п. 1.3 кредитного договору.

Згідно п. 1.3 договору, банк відкриває держателю кредитну лінію на загальну суму 30000 грн. та на день укладання кредитного договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 10000 грн.

За п. 5.2 договору, договір набуває чинності з дати його укладання та діє до повного виконання зобов'язань за цим договором.

Пунктом 3.6 договору визначено, що держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу, складові частини якого зазначаються у тарифах. Обов'язковими складовими обов'язкового мінімального платежу є частка погашення заборгованості, овердрафт та прострочена заборгованість попередніх періодів. В залежності від умов тарифів до складу обов'язкового мінімального платежу можуть включатись інші платежі.

Станом на день пред'явлення позову за даним договором утворилася заборгованість в розмірі 15589,47 грн., в тому числі тіло кредиту 8438,35 грн., прострочене тіло кредиту 2293,60 грн., комісія 4632,52 грн., пеня 225 грн., до сум заборгованості, які позивач просить стягнути із відповідача, пеня не включена.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки за кредитним договором, укладеним між позивачем і відповідачем ОСОБА_1, утворилася заборгованість внаслідок порушення умов кредитного договору, розрахунок заборгованості є чітким і зрозумілим, містить структуру виплат по картці і відомості про дату, коли вони були здійснені, доказів на спростування даної суми заборгованості апелянтом не надано, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність захисту права позивача шляхом стягнення даної заборгованості за кредитним договором, а доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та недоведеність розрахунку позивача підлягають відхиленню.

Спростовуються матеріалами справи доводи апеляційної скарги про одночасне стягнення із відповідача пені і штрафу та притягнення відповідача до подвійної цивільно-правової відповідальності, оскільки штрафу або пені із відповідача судом першої інстанції не стягнуто, а структура заявленої заборгованості складається із тіла кредиту, простроченого тіла кредиту та комісії, яка не є штрафною санкцією, а додатковою платою за здійснення банківських послуг.

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляції, що факт надання грошових коштів нічим не підтверджений, оскільки в день укладення договору ОСОБА_1 своїм підписом засвідчено отримання платіжної картки із ПІН-кодом (а. с. 7). Крім того, під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 підтвердив факт отримання коштів за договором на відкриття карткового рахунку обслуговування платіжної картки від 30 березня 2011 року.

Надуманими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, колегія суддів вважає доводи апелянта щодо пропуску строку позовної давності за вимогами позивача.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, прострочення заборгованості вперше допущено відповідачем в лютому 2013 року. Оскільки структура заборгованості не містить неустойки (штрафу, пені), позовна давність за даними вимогами становить три роки.

Враховуючи, що із позовом ПАТ «Дельта Банк» звернулося в березні 2014 року, строк позовної давності ним не пропущений.

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не було заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності, про що останній підтвердив при розгляді апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Іванова І.В.

Фінагєєв В.О.