Ухвала суду № 40267348, 21.08.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/327/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1818/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І. В. І.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Горблянського Я.Д., Соколовського В.М

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовомПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Косівського районного суду від 24 червня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Косівського районного суду від 24 червня 2014 року накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які проживають в АДРЕСА_1 в межах суми позову 454 878 грн. 94 коп.

На дану ухвалу ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм законодавства.

Апелянт зазначив, що згідно кредитного договору ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 54390 грн. на придбання вантажного автомобіля, банк звернувся з позовом про стягнення 454 878 грн. з яких 353 285 грн. пені та 41492,64 грн. відсотки 5711,30 грн. щомісячно комісія та 54390 грн. основна заборгованість.

Апелянт вважає, що банк незаконно нарахував суму пені, а тому позов є безпідставним, а тому у суду не було підстав для накладення арешту на майно в межах заявленої суми позову.

Суд не взяв до уваги, що існує договір застави вантажного автомобіля.

Апелянт вказав також, що ухвалу стосовно нього постановлено безпідставно, так як його порука перед банком припинена ще у 2011 році.

Суд не взяв також до уваги, що ОСОБА_2 визнана судом недієздатною, однак органом опіки і піклування опікуна ще не призначено, а тому остання не може здійснювати захист своїх інтересів.

Апелянт просив ухвалу суду скасувати та направив суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Ілляшенко О.В. заперечила доводи апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 151,152,153 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому позов майнового характеру забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, про що зазначено в абзаці 1 п. 4 Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Матеріалами справи встановлено, що між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачами - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 виник спір з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Так, 03.03.2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 54 390 грн. із строком повернення до 03.03.2011 року та процентною ставкою 13,5% річних. Даний договір забезпечено договором поручительства від 03.03.2008 року, згідно якого поручителем кредитних зобов'язань ОСОБА_2 виступив ОСОБА_3

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову та накладаючи арешт на майно відповідачів в межах суми позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача.

За змістом п.9 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від від 30 березня 2012 року N 5, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави), належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Таким чином, наявність договору застави автомобіля (на що посилається апелянт) не позбавляє позивача права на забезпечення своїх позовних вимог шляхом використання процесуального механізму, встановленого статтями 151,152,153 ЦПК України.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апелянта щодо неможливості ОСОБА_2 здійснювати захист своїх інтересів у суді внаслідок визнання її недієздатною. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 11.06.2014 року Орган опіки і піклування Косівської райдержадміністрації визнано третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача.

Не є слушними і доводи ОСОБА_3 щодо припинення договору поруки у 2011 році та підставності позовних вимог до нього, оскільки дані питання є предметом розгляду судом першої інстанції, тому правова оцінка вказаних обставин буде надана судом при розгляді справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог норм процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Косівського районного суду від 24 червня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча: Пнівчук О.В.

Судді: Горблянський Я.Д.

Соколовський В.М.