Ухвала суду № 40263804, 06.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/36820/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Островича С.Е., Федорова М.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (МДПІ)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.02.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011

у справі № 2а-5626/10/1770 Рівненського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дедденс Агро»

до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.02.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Гощанської МДПІ від 10.11.2010 № 0002441742/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 451561,20 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 903122,40 грн., а всього в загальній сумі 1354683,60 грн.; у решті позовних вимог відмовлено. Присуджено на користь ТОВ «Дедденс Агро» відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України витрат по сплаті судового збору в розмірі 1,70 грн.

У касаційній скарзі Гощанська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для нарахування позивачу податкового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 16.07.2010 № 245/2342/34763710, про порушення позивачем норм пункту 1.15 ст.1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1, пункту 3.4 ст.3, підпунктів 4.2.9, 4.2.15 пункту 4.2, підпункту 4.3.20 пункту 4.3 ст.4, пункту 7.1 ст.7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 ст.8, підпункту «а» пункту 19.2 ст. 19, підпунктів 20.3.1., 20.3.2 пункту 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Закон № 889-ІV). Так, згідно висновків акту перевірки позивач не утримав та не перерахував до бюджету податок із доходів фізичних осіб у сумі 452928,16 грн. у податковому обліку за 2009 рік, 1-й квартал 2010 року, в тому числі: 451561,20 грн. - при виплаті на користь нерезидента доходу із джерелом його походження з території України за операціями з придбання сільськогосподарської техніки; 94,36 грн. - при оплаті працівнику навчання на курсах водіїв; 1005,89 грн. - при оплаті новорічних подарунків; 221,33 грн. - при оплаті послуг мобільного зв'язку; 45,38 грн. - сума заниження податку внаслідок безпідставного зменшення місячного оподатковуваного доходу фізичної особи на суму податкової соціальної пільги.

За наслідками перевірки та апеляційного узгодження МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2010 № 0002441742/2 про визначення податкового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб у сумі 1358784,48 грн., у тому числі: 452928,16 грн. - основний платіж та 905856,32 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як встановлено у судовому процесі, ТОВ «Дедденс Агро» уклав зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 30.06.2009 № 06/09 з громадянином ОСОБА_4 (резидент ФРН), відповідно до якого останній зобов'язувався передати у власність позивачу сільськогосподарську техніку загальною вартістю 286500,00 Товариство сплатило нерезиденту ОСОБА_4 доход за цим контрактом в сумі 160000,00 євро, що становить 1505 203,98 грн. (курс валюти євро на час поставки 10, 751457 грн.).

За визначенням пункту 1.15 ст.1 Закону № 889-ІV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 цього Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент (підпункт «а» пункту 17.2 ст. 17 Закону № 889-IV).

Згідно з пунктом 21.1 ст. 21 цього Закону, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору стосовно суб'єктів, які підпадають під його дію.

Відповідно до частини 3 ст.13 Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно (дата підписання - 03.07.1995, дата набуття чинності для України - 04.10.1996, далі - Угода) доходи від відчужування рухомого майна, що формує частину комерційного майна постійного представництва, яке підприємство однієї Договірної Держави має в другій Договірній Державі, або рухомого майна, яке відноситься до постійної бази, доступної резиденту однієї Договірної Держави в другій Договірній Державі для цілей надання незалежних особистих послуг, які включають такі доходи від відчужування такого постійного представництва (окремо чи в сукупності з цілим підприємством) або такої постійної бази, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Доходи від відчужування будь-якого майна, іншого ніж те, про яке йдеться у пунктах з 1 по 4, оподатковуються тільки в Договірній Державі, резидентом якої є особа, що відчужує майно (частина 5 цієї статті).

На підставі приєднаних до справи доказів, а саме: довідки про резидентство, виданої Фінансовою установою м. Лінген (Емс) від 21.07.2010, свідоцтва про реєстрацію Німецької Податкової Адміністрації від 04.02.2011 суди встановили, що громадянин ОСОБА_4 з 01.01.2008 по 31.12.2010 був резидентом ФРН, є суб'єктом підприємницької діяльності, який займається промисловою торгівлею устаткуванням (а.с.88-95).

Встановивши обставини щодо резиденства громадянина ОСОБА_4 та надання ним довідки про резиденство позивачу, суди попередніх інстанцій, зробили правильний висновок, що доходи, отримані цим нерезидентом із джерелом їх походження з України, повинні оподатковувати за нормами частини 5 Угоди, тобто в Договірній Державі, резидентом якої є особа, що відчужує майно, - у ФРН.

Відповідно до пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. № 470 (втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1236) підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Доводи касаційної скарги правильність цього висновку судів не спростовують, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

У силу норм частини 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги

Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.02.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: С.Е. Острович М.О. Федоров