Ухвала суду № 40263766, 14.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2014 року м. Київ К/800/1413/14

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Чумаченко Т.А.,

провівши попередній розгляд касаційної скарги Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2013 р. у справі № 820/5277/13-а за позовом Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішення, скасування картки відмови та стягнення надмірно сплачених коштів -

в с т а н о в и л а:

В червні 2013 року Спільне підприємство «Українськая Восточная Рибная Компанія» товариство з обмеженою відповідальністю звернулась до суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів, в якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000010/1 від 01.06.2013 року, картку відмови в прийнятті митної вартості декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00012 від 01.06.2013 року, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені 8 901,19 грн. податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року, позов задоволено частково. Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000010/1 від 01.06.2013 року. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації. Митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/000ё1 від 01.06.2013 року. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанції, Харківська митниця Міндоходів звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстави до її задоволення, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ (Покупець) та компанією "Nils Sperre AS" (Норвегія, Постачальник) було укладено контракт № 1007/08 від 06 грудня 2010 року, відповідно до умов якого, Постачальник поставляє, а Покупець купує товар (свіжоморожену та охолоджену рибу різних видів, морепродукти та інші продукти харчування).

На виконання умов контракту № 1007/08 від 06.12.2010 року на митну територію України відповідно до Інвойсу № 1320764 (SO130494) від 12.04.2013 року було ввезено товар, одержувачем якого є позивач.

01.06.2013 року з метою митного оформлення вказаного товару СП "УВРК" ТОВ подало до Харківської обласної митниці Вантажну митну декларацію (ВМД) № 807010001/2013/806084, якою позивач задекларував імпорт риби на загальну митну вартість 330035,65 грн.

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом.

Для підтвердження митної вартості товару, митному органу позивачем були надані: вантажна митна декларація № 807010001/2013/806084 від 01.06.2013 року на товар сайда морожена, Б/Г, харчові приправи та добавки відсутні, без теплової кулінарної обробки, поверхня чиста, дата виготовлення березень 2013 року, картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 807/2012/0000745 від 09.11.2012 року, міжнародна автомобільна накладна CMR № 200250 від 24.05.2013 року, книжка МДП (Carnet TIR) YХ.72342877 від 24.05.2013 року, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 56 від 27.05.2013 року, рахунок-фактура (інвойс) № 1320764 (SO130494) від 12.04.2013 року, зовнішньоекономічний контракт № 1007/08 від 06.12.2010 року, доповнення до зовнішньоекономічного контракту № Б/Н від 01.04.2013 року, контракт на перевезення № 25/02-03 від 25.02.2013 року, сертифікат про походження товару загальної форми № 15600 від 12.04.2013 року, єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів № 807010001/2013/00076р від 28.05.2013 року, копія митної декларації країни відправлення № 080790-2013069060 від 12.04.2013 року.

Розрахована декларантом митна вартість товару (сайда морожена) згідно з наданими документами становить 330035,65 грн. за 19126 кг (нетто) товару в тому числі у вартість входить і оплата транспортних послуг.

Митний орган не погодився з такою вартістю товару та прийняв рішення про коригування вартості товарів №807010001/2013/000010/1 від 01.06.2013 року, яким підвищив митну вартість товару до 374541,58 грн., що на 44505,93 грн. збільшило загальну митну вартість товару.

У графі 33 оскаржуваного рішення митний орган в обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 58 Митного кодексу України послався на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та відмова декларанта в наданні всіх необхідних додаткових документів, передбачених п.3 ст. 53 МК України, у зв'язку з чим митний орган і зробив коригування митної вартості за другорядним (резервним) методом відповідно до вимог ст. 64 МК України.

01.06.2013 року Харківською обласною митницею було складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807010001/2013/00012 від 01.06.2013 року.

З метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання товариство подало до Харківської обласної митниці нову митну декларацію № 807010001/2013/806089 від 01.06.2013 року, в якій вказало митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом.

У зв'язку з цим позивачем до бюджету України було сплачено суму коштів на 44505,93 грн. більше, аніж сума, що підлягала сплаті до бюджету у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною позивачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно виходив з того, що будь-яких фактичних доказів щодо наявності у Харківської митниці Міндоходів сумнівів щодо застосування основного методу (за ціною договору) визначення митної вартості товару позивача, представником відповідача до суду не надано, у зв'язку з чим у митниці не було правових підстав для коригування митної вартості товару.

Так, відповідно до ст. 49 Митного кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно із частиною 1 статті 54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів, що для митного оформлення товару позивач надав митниці належні та допустимі докази в підтвердження вартості транспортно-експедиційних послуг. А отже рішення митниці є незаконними.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Водночас, декларант не зобов'язаний надавати повний перелік документів, визначених частинами третьою та четвертою МК України. При цьому витребування таких документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Вказане також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з тим, витребувавши частину документів, що передбачені частинами третьою та четвертою МК України, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжності, а їх данні піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК.

У рішенні про коригування митної вартості відсутні відомості щодо того, які обґрунтовані підстави встановив митний орган з приводу того, що документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

В оскаржуваному рішенні не зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, передбачений ст. 57 Митного кодексу України, що передує резервному методу, обраному митним органом.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що Митним кодексом України не передбачено права митних органів коригувати ціну товару лише на підставі цінової бази даних ДМСУ. Дані цінової бази щодо рівня вартості ідентичних або подібних товарів з огляду на положення Митного кодексу України, відповідно до яких перший метод визначення митної вартості є основним, за умови дотримання декларантом вимог щодо порядку декларування митної вартості товарів та документального підтвердження розміру митної вартості, визначеної за першим методом, не є достатнім та визначальним для висновку про не достовірність митної вартості товару. Відповідно до положень Митного кодексу України для застосування наступних за основним методів визначення митної вартості товарів має бути обґрунтована неможливість застосування першого методу. Безпідставним є застосування інших методів визначення митної вартості товарів за відсутності доказів та обґрунтувань неможливості застосування першого.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що спірні рішення Харківської митниці Міндоходів прийняті всупереч вимогам Митного кодексу України та є протиправними.

Також, колегія суддів погоджується з висновком судів про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення надміру сплачених платежів, оскільки такому передує відповідна нормативно визначена процедура (позивачем не дотримана), яка передбачена Бюджетним та Податковим кодексами України, а також Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосували норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконного рішення, не встановлено.

Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо обставини справи досліджено повно, суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судови рішень чи вчинеенні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2013 р. у справі № 820/5277/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: