Ухвала суду № 40263743, 14.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2014 р. м. Київ К/800/1171/14

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі Житомирської області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі № 806/4843/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі Житомирської області до Селянського (фермерського) господарства "Нива" про стягнення 3028,53 грн., —

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі Житомирської області звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Нива", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій. призначених на пільгових умовах за береззнь-травень 2012 року в сумі розміром 3028,53 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням апеляційного суду, Управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі Житомирської області подало касаційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати, залишивши в силі постанову суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вбачає підстави до її задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Селянське (фермерське) господарство "Нива" (код ЄДРПОУ 20421761) є юридичною особою та відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Брусилівському районі Житомирської області.

Відповідно до листа Коростишівської МДПІ №408 від 30.03.2012 року, відповідач у 2012 році як платник фіксованого сільськогосподарського податку зареєстрований не був.

Управлінням Пенсійного фонду України в Брусилівському районі Житомирської області направлені С(Ф)Г "Нива" розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункт «ж» ст. 13 Закону України "Про пенсійне страхування", якими визначено, що за березень, квітень та травень 2013 року відшкодуванню підлягає по 1009,51 грн. за місяць. Вказані розрахунки були отримані відповідачем, про що свідчать відповідні копії поштових повідомлень про вручення кориспонденції.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно ст. 13, ч. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.2 Закону України “Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 р. №400/97, витрати по оплаті витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до досягнення працівниками пенсійного віку відшкодовуються Пенсійному фонду за рахунок відповідних підприємств.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в-є" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року за рахунок державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, у зв’язку з чим у відповідача відсутній обов’язок по відшкодуванню спірних витрат УПФ.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б-з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв’язку з набранням чинності Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-15 “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058-IV) з 1 січня 2004 року.

Так, пунктом 2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV (в редакції, чинній у період, за який стягуються позивачем витрати на виплату та доставку пільгової пенсії працівнику відповідача) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом № 1058-IV, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виходячи зі змісту наведеної законодавчої норми відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, за виключенням працівників безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, призначення пенсії яким передбачено ст.14 Закону № 1788-Х1І, покладаються на підприємства та організації.

В абзаці п’ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України га особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів “в“-“е” та “ж” частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року – за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Однак, ця норма не стосуються спірних відносин, оскільки не поширюються на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б-з” статті 13 Закону № 1788-XII.

Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення спірної суми витрат на виплату і доставку пенсій працівникам, які працювали у відповідача на роботах, з призначенням пенсії на підставі п. “ж” ст.13 Закону № 1788-XII.

Колегія суддів дійшла думки, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно встановив характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення. Порушень процесуального закону, які б потягли за собою ухвалення незаконного рішення, не вбачається.

Суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 226, 230, 231 КАС України, колегія суддів, –

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі Житомирської області задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі № 806/4843/13-а скасувати, залишивши в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: