Ухвала суду № 40263736, 21.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2014 року м. Київ К/800/29289/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Васильченко Н.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Харківпроект» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2014 року

у справі № 820/1202/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Харківпроект»

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

У січні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Харківпроект» про стягнення заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України « Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на користь Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова в розмірі 1 549,95 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2014, позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Харківпроект» на користь Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова заборгованість з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на користь Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова в розмірі 1 549,95 грн.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут Харківпроект» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут Харківпроект» (далі по тексту - ТОВ ««Інститут Харківпроект») перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова (далі по тексту - УПФУ України в Дзержинському районі міста Харкова) та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали в Державному проектному інституті по плануванню та забудові м. Харкова «Харківпроект», та їм було призначено наукову пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Пенсію ОСОБА_4 (колишнього працівника ТОВ «Інститут Харківпроект») отримує ОСОБА_5 у зв'язку з втратою годувальника на підставі свідоцтва про смерть.

У період з листопада по грудень 2013 року УПФУ в Дзержинському районі міста Харкова була нарахована пенсія ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Сума різниці між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період з листопада по грудень 2013 року складала 1 549,95 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що УПФУ в Дзержинському районі міста Харкова складались та направлялись на адресу відповідача повідомлення, які містили місячну суму зобов'язання. Також, відповідачу надсилався розрахунок суми заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів. Відповідачем не було оскаржено вказані повідомлення про розрахунок сум заборгованості але заборгованість сплачена не була.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, маючи обов'язок відшкодовувати УПФУ в Дзержинському районі міста Харкова різницю між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів колишнім працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у період з листопада по грудень 2013 року в добровільному порядку вказаних виплат не проводив, в зв'язку з чим, склалась заборгованість у розмірі 1 549,95 грн., яка підлягає стягненню у примусовому порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Стаття 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» зазначає, що науково-технічна діяльність це інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Відповідно до абзацу 3 статті 24 Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність», різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.

Пункт 2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 (далі по тексту Порядок) встановлює, що за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Згідно з пунктом 5 Порядку, розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення.

Відповідно до пункту 9 Порядку різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3-8 цього Порядку.

Згідно з пунктом 4 Порядку, у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу ІІІ-ІV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Відповідно до частини першої статті 59 Господарського кодексу України, припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням, суду.

Згідно з частиною п'ятою статті 59 Господарського кодексу України, у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Отже, перетворення - це спосіб реорганізації, який передбачає зміну форми власності або організаційно-правової форми юридичної особи без припинення господарської діяльності підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов'язки колишнього підприємства.

У випадках коли відбувається перетворення в процесі приватизації державного підприємства в товариство до правонаступника переходять права і обов'язки державного підприємства, що приватизується, у тому числі й обов'язок зі сплати різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Як правомірно установлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням Голови виконкому Дзержинської районної ради народних депутатів від 24.11.1993 №73/13 зареєстровано Орендне підприємство «Інститут Харківпроект».

Згідно з пунктом 1.4. Статуту Орендного підприємства «Інститут Харківпроект»: «З моменту державної реєстрації орендне підприємство набуває статусу юридичної особи та стає правонаступником майнових та інших прав та обов'язків державного інституту «Харківпроект», майно якого орендоване».

ТОВ «Інститут Харківпроект» засноване шляхом перетворення орендного підприємства у товариство з обмеженою відповідальність «Інститут Харківпроект» та зареєстровано Розпорядження Голови виконкому Дзержинської районної ради народних депутатів від 22.09.1994 №358/9.

Відповідно до пункту 10.2. Статуту Орендного підприємства «Інститут Харківпроект»: «При переході на іншу форму господарювання з ініціативи організації орендарів новостворене підприємство є правонаступником реорганізованого підприємства».

Отже, с моменту перетворення орендного підприємства в товариство з обмеженою відповідальністю до нього перейшли всі майнові права і обов'язки попереднього, тобто державного, а саме і обов'язок зі сплати різниці пенсії.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що ТОВ «Інститут Харківпроект» є правонаступником Державного проектного інституту по плануванню та забудові м. Харкова «Харківпроект», а відповідачем не надано доказів того, що відбулася ліквідація суб'єкта господарювання.

Крім того, слід зазначити, що вказані обставини вже були предметом дослідження під час розгляду іншої справи. Так, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 по справі №820/1428/13-а за позовом Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Харківпроект» про стягнення заборгованості, апеляційну скаргу УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова задоволено. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 та прийнято нову постанову, якою позов Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова задоволено. Стягнуто з ТОВ «Інститут Харківпроект» суму заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має науковий працівник, на користь УПФУ в Дзержинському районі м Харкова в розмірі 1 430,96 грн.

Ухвалюючи вказане рішення, Харківський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку щодо відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів перед Пенсійним фондом.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, щодо наявності у відповідача обов'язку з приводу відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів перед Пенсійним фондом.

Таким чином, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Харківпроект» відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

Н.В. Васильченко

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель