Постанова № 402632, 29.01.2007, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"29" січня 2007 р. Справа № 11/146/3/1

11 год. 20 хвил.

За позовом: Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

14017, м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14

До: Комунального підприємства „Ніжинське управління водопровідно –каналізаційного господарства”

16600, м. Ніжин, вул. Червонокозача, 5

Про стягнення 8740,00 грн. штрафних санкцій

Суддя Ю.М. Бобров

Секретар О.В.Скрипка

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Ковтун Л.В. –гол. спеціаліст, дов. від 27.01.07 р. 3 04-43/176.

Від Відповідача: не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Відділенням Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області подано позов до Дочірнього підприємства „Ніжинське підприємство водовідведення” Комунального підприємства „Ніжинське управління водопровідно –каналізаційного господарства” м. Ніжин про стягнення штрафних санкцій в сумі 8740 грн.

У зв’язку з реорганізацією відповідача, ухвалою суду від 26.07.05 р. провадження у справі було зупинено згідно ст. 79 ГПК України.

Листом позивача від 15.01.07 р. № 04-17/46 надіслано суду копію відповіді Виконкому Ніжинської міської ради від 11.01.07 р. № 3-24/5-915, в якій повідомляється, що рішенням ХХІІ сесії Ніжинської міської ради IV скликання від 12.01.05 р. відповідача реорганізовано шляхом приєднання до Комунального підприємства „Ніжинське управління водопровідно –каналізаційного господарства”. Ухвалою суду від 22.01.07 р. допущено заміну відповідача його правонаступником - Комунальне підприємство „Ніжинське управління водопровідно –каналізаційного господарства” м. Ніжин.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 8740,00 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Представник позивача в судовому підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається, зокрема, на те, що відповідачем не виконано норматив створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тому відповідач повинен сплатити штрафні санкції в розмірі середньої заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Ці штрафні санкції відповідачем добровільно не сплачені, тому вони підлягають стягненню до Державного бюджету в судовому порядку.

До початку судового засідання від відповідача факсом надійшло письмове клопотання від 29.01.07 р., в якому він повністю визнає позовні вимоги та просить суд розглянути справу за відсутності його представника.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Стаття 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 р. № 875 –III (далі –Закон № 875) встановлює для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання (далі –підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Для підприємств норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів встановлено у розмірі 4-х відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до ст. 19 Закону № 875 покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (ч.1 ст. 20 Закону № 875).

Порядок і терміни сплати підприємствами штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 20 Закону № 875).

Згідно п. 11 Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 р. № 1767, контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства.

У разі несплати штрафних санкцій у встановлений термін, відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

При цьому, згідно зі ст. 29 Бюджетного кодексу України від 27.11.03 р. № 1344 –IV, доходи, що отримуються, зокрема, відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” входять до складу доходів Державного бюджету України.

Згідно форми державної статистичної звітності № 10 –П поштова –річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2004 рік, поданої відповідачем до Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області, у ДП „Ніжинське підприємство водовідведення” КП „Управління водопровідно –каналізаційного господарства” середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу осіб складала 40 осіб. Річний фонд оплати праці штатних працівників –174,8 тис. грн. 4% норматив становить 2 робочих місця. Фактично в 2004 р. в звіті відповідачем зазначено, що Велько Т.Л., інвалід 3 групи, відпрацювала на підприємстві в 2004 р. 2 повних місяці. Тобто невиконання нормативу становить 2 робочих місця. Таким чином, сума штрафних санкцій, яку має сплатити відповідач, становить 8740,00 грн. (174800 грн. : 40 осіб*2 р.м.).

Суми штрафних санкцій перераховуються в дохід Державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Дані вимоги відповідачем не виконані, штрафні санкції в установлений строк добровільно не сплачені.

Частиною 1 статті 18 Закону № 875 передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.95 р. № 314 „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” (далі – Положення), також, передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

На підприємство покладається обов’язок із створення за власні кошти у межах доведеного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (п.14 Положення).

При цьому, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3 Положення).

Пункт 5 Положення покладає на підприємства обов’язки по розробленню заходів щодо створення робочих місць для інвалідів, включенню їх до колективного договору, інформуванню центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділень Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14 цього Положення передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Аналіз пунктів 10 та 12 Положення дає підстави для висновку про те, що обов’язок по працевлаштуванню інвалідів покладений на державну службу зайнятості.

Однак, згідно пунктів 5 та 14 Положення, направленню інваліда для працевлаштування на конкретне підприємство має передувати створення підприємством робочого місця для інваліда та інформування державної служби зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, оскільки, згідно п. 12 Положення, державна служба зайнятості направляє інвалідів для працевлаштування на робочі місця, які перебувають в службі зайнятості на обліку.

Ніжинський міськрайонний центр зайнятості листом від 16.06.05 р. № 07/1023, копію якого долучено до матеріалів справи, повідомив, що інформація про наявність вільних робочих місць для осіб з обмеженими фізичними можливостями від ДП „Ніжинське підприємство водовідведення” КП „Ніжинське УВКГ” до центру зайнятості не надходила, підприємство протягом 2004 р. у звітах 3-ПН „Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” повідомляло про відсутність вільних робочих місць для інвалідів. В 2004 році на ДП „Ніжинське підприємство водовідведення” КП „Ніжинське УВКГ” інваліди для працевлаштування не направлялись.

Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України від 16.01.03 р. № 436 - IV підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд вважає, що відповідачем не доведено вжиття ним всіх передбачених законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано свого обов’язку зі створення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин, зважаючи на те, що заявлена до стягнення сума підтверджується доданими до позовної заяви матеріалами (доказами), суд приймає повне визнання відповідачем позову, оскільки його дії не суперечать закону та не порушують чиї –небудь права, свободи чи інтереси, та задовольняє позовні вимоги.

Представник позивача проти прийняття рішення по справі без участі представника відповідача не заперечує.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки 01.09.05 р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, справа підлягає розгляду за правилами цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 94, 136, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Прийняти повне визнання відповідачем адміністративного позову.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Комунального підприємства „Ніжинське управління водопровідно –каналізаційного господарства” (16600, м. Ніжин, вул. Червонокозача, 5, р/р 26007302835747 в ПІБ, МФО 353434, код 32009905) в доход Державного бюджету (отримувач: Державний бюджет м. Ніжина, банк отримувача: УДК у Чернігівській області, рахунок: 31214230500005, МФО 853592, код 22820749) 8740,00 грн. штрафних санкцій.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява.

Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Чернігівської області.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного господарського суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 29.01.07 р. проголошено тільки в ступну та резолютивну частини постанови.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 05.02.07 р.

Суддя Ю.М. Бобров