Постанова № 40259679, 20.08.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Справа № 906/457/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.14 р. у справі № 906/457/14 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Приватного підприємства "Автомагістраль" (с.Синяк Вишгородський район Київська область)

до Служби автомобільних доріг у Житомирській області (м. Житомир)

про стягнення 9416424,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПП "Автомагістраль" (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (а.с. 2-4) до Служби автомобільних доріг у Житомирській області (надалі – відповідач), в якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути 9205455,39 грн. заборгованості, 194827,79 грн. пені, 79444,83 грн. 3% річних, 570738,23 грн. інфляційних. Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.05.14р. (а.с. 93-95) позов задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими докази, а відтак підлягають до задоволення.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 101-105) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.14 року у даній справі скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Скаржник зокрема зазначає, що п. 5.1 Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником при наявності коштів на бюджетних рахунках.

Звертає увагу на те, що актом перевірки державної фінансової інспекції в Житомирській області № 06-06-09/026 від 21.05.14 р. зафіксовано завищення вартості виконаних робіт та, як наслідок, завищення кредиторської заборгованості перед позивачем на загальну суму 86599,90грн. Суд першої інстанції не врахував, що сума основного боргу після виправлення складає 9118855,49 грн. При цьому, розрахунок пені, річних та інфляційних здійснюється з 9118855,49 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, а також його повноважний представник в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, оскільки вважає, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

Представник відповідача не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Водночас, від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі. При цьому, від представника позивача клопотань щодо відкладення розгляду справи не надходило.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково та частково скасувати оскаржуване рішення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 13.12.14р. між Приватним підприємством "Автомагістраль" (підрядник) та Службою автомобільних доріг у Житомирській області (замовник) укладено договір №108 на закупівлю послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення Радомишль - Замок Радомишль Житомирської область (а.с. 8-16).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а підрядник зобов'язується надати послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування послуг: з поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення Радомишль - Замок Радомисль, Житомирська область, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги. Місце надання послуг: автомобільна дорога загального користування місцевого значення Радомишль - Замок Радомисль, Житомирська область. Кількість послуг за цим договором становить 3,148 км. Склад та обсяги послуг, що доручаються підряднику, визначені кошторисною документацією у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.1 Договору, сума договору становить 9876100,32 грн., у тому числі ПДВ 1646016,72 грн., що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості послуг.

Згідно п. 5.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником протягом 20 банківських днів, при наявності коштів на бюджетних рахунках після підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в). Бюджетні та платіжні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань. До акта приймання виконаних будівельних робіт додається довідка про вартість виконаних послуг (ф. КБ-3).

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що послуги мають бути надані в строк з грудня 2013 року по червень 2014 року.

У разі недотримання строку оплати виконаних робіт (послуг), замовник сплачує підряднику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості вчасно і якісно виконаних, але не оплачених робіт (послуг) за кожний день прострочення (п. 11.5).

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за цим договором (п.11.6 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань за цим договором (п. 15.1).

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, колегія суду зазначає, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, а саме: виконав комплекс ремонтних робіт. Однак, відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався.

Не виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати робіт, стало підставою для звернення позивача в суд про стягнення 9205455,39 грн. заборгованості по договору та штрафних санкцій.

Суд першої інстанції задоволив позовні вимоги ПП "Автомагістраль" в частині стягнення з відповідача 9205455,39 грн. основної заборгованості, однак апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалах справи, а саме з: довідки про вартість виконаних будівельних робіт на суму 9205455,39 грн. (ф. КБ-2в) (а.с. 18), акта приймання виконаних робіт за грудень 2013 р. на суму 9187265,15 грн. (а.с. 19-25) акта приймання виконаних робіт на суму 18190,24 грн. (а.с. 19-28), позивач виконав ремонтні роботи на загальну суму 9205455,39 грн..

Однак, з 31.03.14 р. по 19.05.14 р. Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області проводилася перевірка державних закупівель в Службі автомобільних доріг у Житомирській області.

В ході перевірки Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області була проведена зустрічна звірка документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та рахунків з Службою автомобільних доріг у Житомирській області в ПП "Автомагістраль" за період з 01.01.13 р. по 01.03.14 р.

За результатами перевірки складено акт № 06-06-09/026 від 21.05.14 р., яким встановлено завищення вартості виконаних робіт та, як наслідок, завищення кредиторської заборгованості перед позивачем на загальну суму 86599,90 грн.

В ході зустрічної звірки позивач виправив помилку, надавши акт виконаних робіт КБ-2в на зменшення суми порушення та довідку про вартість виконаних робіт КБ-3, які підписані уповноваженими особами з обох сторін без заперечень.

Так, з довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2014 р. (а.с. 109) вбачається, завищення вартості будівельних робіт (порівняно з довідкою за грудень 2013 р.) на загальну суму 86599,9 грн.

При цьому, з акта приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 р. корегування акта за грудень 2013 р. (а.с. 109-112) вбачається завищення вартості будівельних робіт на 86393,50 грн..

Крім того, з акта приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 р. корегування акта за грудень 2013 р. (а.с. 113-114) вбачається, завищення вартості будівельних робіт на 206,40 грн.

Враховуючи акт перевірки від 21.05.14р., довідку про вартість виконаних робіт з урахуванням корегування та акти приймання виконаних будівельних робіт з урахуванням корегування, апеляційний суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору, позивач надав послуги з ремонту на загальну суму 9118855,49 грн.

Однак, відповідач належним чином не виконав свої зобов’язання за Договором в частині оплати послуг, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 9118855,49 грн.

При цьому, колегія суду оцінює критично висновок суду першої інстанції щодо відсутності факту завищення вартості робіт, оскільки доказами наявними в матеріалах справи, а саме: актом № 06-06-09/026 від 21.05.14 р. Державної фінансової інспекції в Житомирській області, встановлено завищення вартості виконаних робіт та, як наслідок завищення кредиторської заборгованості перед позивачем на загальну суму 86599,90 грн.

Даний акт відповідає вимогам чинного законодавства України, а відтак відсутні правові підстави вважати даний акт неналежним доказом щодо завищення вартості робіт. Окрім того, акти приймання виконаних робіт відкоригованою їх вартістю підписані сторонами 16.05.14 р., тобто до прийняття рішення у справі.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

У відповідності до ст.ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою Замовника, - достроково ЦК України вказує на необхідність встановлення строків виконання робіт або їх окремих етапів у договорах підряду.

Апеляційний суд констатує, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору, починається з моменту виконання зобов'язання.

Як вбачається з п.п. 5.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником протягом 20 банківських днів, при наявності коштів на бюджетних рахунках після підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач мав розрахуватись за поставлений товар протягом 20 днів з моменту підписання актів приймання виконаних робіт.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, колегія Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 9118855,49 грн., а тому залишає рішення господарського суду першої інстанції в цій частині без змін та скасовує оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 86599,9 грн. заборгованості.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України, передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою (штраф, пеня), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.96р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі недотримання строку оплати виконаних робіт (послуг), замовник сплачує підряднику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості вчасно і якісно виконаних, але не оплачених робіт (послуг) за кожен день прострочення.

Здійснивши розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, в межах заявленої суми та в межах періоду заявленого позивачем (з 30.01.14 р. по 14.05.14 р..), визначаючи строки розрахунку згідно вимог ст. 854 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача 194827,79 грн. пені, а відтак залишає рішення в цій частині без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши розрахунок річних, апеляційний суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 78696.97 грн. 3% річних, в частині стягнення 747,86 грн. річних слід відмовити.

Сума

боргу (грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

розмір процентів річних

Загальна сума процентів

9118855.49

30.01.2014 –

14.05.2014

105

3 %

78696.97

Крім того, перевіривши правильність розрахунку інфляційних, колегія суду приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 565919.42 інфляційних, в частині стягнення 4818,81 грн. інфляційних слід відмовити.

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Сукупний індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції

30.01.2014 - 14.05.2014

9118855.49

1.062

565919.42

9684774.91

При цьому, апеляційний суд не погоджується з твердженням відповідача про необхідність застосування ч. 2 ст. 530 ЦК України в частині визначення строку, з якого відбувалися нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних, виходячи з наступного.

Застосування ч. 2 ст. 530 ЦК України можливе за умови не встановлення (невизначення) строку виконання зобов'язанням, яке виникло між сторонами.

Водночас, ст. 854 ЦК України та умовами п. 5.1 Договору сторони погодили строк виконання зобов'язань в частині оплати. А відтак, нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних з моменту надіслання вимоги (претензії) не відповідає нормам закону та умовам укладеного між сторонами договору.

При цьому, апеляційний суд не бере до уваги доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про проведення оплати лише при наявності коштів на бюджетних рахунках, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

А відтак, підписані відповідачем та позивачем акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані будівельні роботи. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ст.. 854 ЦК України.

Колегія суду констатує, що за загальними правилами ст.ст. 837, 854 ЦК України, при правовідносинах підряду обов’язок оплати за виконані роботи покладається на замовника. Водночас, відсутність грошових коштів на рахунках не є підставою для невиконання грошових зобов'язань замовником.

У зв'язку з наведеним, Рівненський апеляційний суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача: 9118855,49 грн. основної заборгованості, 194827,79 грн., 78696,97 грн. річних, 565919,42 грн. інфляційних, в інший частині позовних вимог, слід відмовити.

Враховуючи вказане, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду першої інстанції, а тому скасовує оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача: 86599,9 грн. заборгованості, 747,86 грн. річних та 4818,81 грн. інфляційних, в іншій частині оскаржуване рішення залишає без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторони згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Житомирській області на рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.14 р. у справі № 906/457/14 задоволити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.14 р. у справі № 906/457/14 скасувати в частині стягнення з Служби автомобільних доріг у Житомирській області: 86599,9 грн. заборгованості, 747,86 грн. річних та 4818,81 грн. інфляційних.

Прийняти нове рішення. Викласти резолютивну частині рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Служби автомобільних доріг у Житомирській області (10014, м. Житомир, вул. Щорса, 16, код 0345126) на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" (07351, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Синяк, вул. Леніна, 68, код 31481658): 9118855,42 грн. заборгованості, 194827,79 грн. пені, 78696,97 грн. річних, 565919,42 грн. інфляційних, 72407,66 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

В частині стягнення 86599,9 грн. заборгованості, 747,86 грн. річних та 4818,81 грн. інфляційних в позові відмовити."

Стягнути з Приватного підприємства "Автомагістраль" (07351, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Синяк, вул. Леніна, 68, код 31481658) на користь Служби автомобільних доріг у Житомирській області (10014, м. Житомир, вул. Щорса, 16, код 0345126) 336,2 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Житомирської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/457/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.