Ухвала суду № 40257746, 19.08.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/3597/14 Провадження № 22-ц/795/1638/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Рахманкулова І. П. Доповідач - Лакіза Г. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛакізи Г.П.,суддів:Скрипки А.А., Шевченка В.М., при секретарі:Позняк О.М., за участю:позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Терра Банк" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства „Терра Банк" про стягнення коштів за договором банківського вкладу (депозиту), -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ПАТ „Терра Банк" просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_5 до ПАТ „Терра Банк" про стягнення коштів за договором банківського вкладу (депозиту) задоволено. Стягнуто з ПАТ „Терра Банк" на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором банківського вкладу (депозиту) в сумі 40823 грн. та 408 грн. 23 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неповернення Банком вкладу позивачці, а тому дійшов висновку, що її вимога про стягнення з відповідача суми банківського вкладу в сумі 40823 грн. є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права за невірно встановлених обставин, які мають значення для справи, та при неправильній оцінці доказів.

На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що позивач не надав жодних доказів того, що він звертався до відповідача з вимогою про повернення вкладу. А у зв'язку з відсутністю вимоги позивача по закінченню строку, передбаченого п.2.1 Договору та неподання в подальшому письмової заяви про повернення/перерахування на рахунок позивача суми вкладу з рахунку „Вклад на вимогу", відповідач не допустив порушення покладеного на нього обов'язку щодо повернення вкладу та не прострочив виконання прийнятих на себе зобов'язань. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно послався в рішенні на норми ч.1 ст. 530 ЦК України, проігнорувавши при цьому норму ч.1 ст. 613 ЦК україни, яка визначає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. На думку апелянта, не вчиненням таких дій є відсутність заявлення вимоги позивача до відповідача про повернення вкладу.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився; про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений 15.08.2014р.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09 січня 2014 р. між ОСОБА_5 та ПАТ „Терра Банк" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) № СН-115014:980, відповідно до якого відповідач прийняв у позивача грошові кошти в сумі 40823 грн. зі сплатою 22,75% річних на строк 3 місяці. Відповідач зобов'язався повернути вклад не пізніше 09 квітня 2014 року (а.с. 5-6).

За умовами укладеного сторонами договору банківського вкладу на ім'я вкладника ОСОБА_5 в ПАТ «Терра Банк» було відкрито поточний банківський рахунок, на який банк мав перерахувати кошти для повернення вкладу. Згідно з договором, вклад мав бути повернутий банком не пізніше 09 квітня 2014 року. Кошти були перераховані на відкритий в ПАТ «Терра Банк» поточний банківський рахунок вкладника ОСОБА_5 10 квітня 2014 року, але реальну можливість зняти ці кошти з рахунку готівкою або ж розраховуватися ними з допомогою платіжної банківської картки ОСОБА_5 не отримала.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Частиною 2 статті 1060 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

В постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року по справі №6-140цс13, прийнятій відповідно до ст.360-7 ЦПК України, висловлено правову позицію, згідно з якою за змістом ст. 526 ЦК України та ст. 1058 ЦК України, яка регулює правовідносини, що випливають з договору банківського вкладу, зобов'язання банку з повернення вкладу вважається виконаним, коли вкладнику буде надана реальна можливість отримати та розпорядитися на свій розсуд вкладом. У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним.

Враховуючи наведене вище, сам факт перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, але без надання вкладнику реальної можливості отримати та розпорядитися на свій розсуд вкладом, не може бути визнано належним виконаним зобов'язання банку з повернення вкладу.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував норму ч.1 ст. 613 ЦК україни, яка визначає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку не заслуговує на увагу. Не вчиненням таких дій, на думку апелянта, є відсутність заявлення саме письмової вимоги позивача до відповідача про повернення вкладу. Проте, ні нормами Цивільного кодексу України, ні умовами Договору (п.2.6, п.2.10 Договору) не встановлена саме письмова форма заявлення вимоги повернення суми вкладу зі спливом строку, встановленого Договором. Згідно з умовами Договору, письмова заява вимагається лише при намірі дострокового повернення вкладу (п.2.5 Договору).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильний висновок суду першої інстанції про задоволення позову і не дають підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Терра Банк" - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: